Які професії годували сімʼї в СРСР, але різко зникли
Епоха СРСР свого часу створила цілий пласт професій, які сьогодні здаються екзотикою або сторінками з підручника історії. Якісь із них були зумовлені тогочасним технологічним розвитком і затримались в Союзі через його відставання, а якісь стали породженням державної ідеології.
OBOZ.UA згадує п’ятірку таких професій, які можуть викликати у сучасної молоді справжній подив. Адже технологічний прогрес зробив ручну працю неефективною, а звільнення від радянської ідеології дозволило позбутись певних спеціалістів, роботою яких було дурити голови громадянам.
Стенографіст
Стенографісти були "живими диктофонами" радянської бюрократії. Їхня робота вимагала феноменальної швидкості та уваги. За допомогою спеціальних знаків вони записували промови партійних діячів, судові засідання та з’їзди в режимі реального часу. Це була еліта секретарської справи. Професія почала згасати з появою доступних магнітофонів, а остаточно її добила цифрова ера. Сьогодні на зміну стенографії прийшли аудіозаписувальні пристрої та програми для автоматичного перетворення мовлення в текст, хоча в судах деяких країн і досі використовують подібні методи фіксації.
Телефоніст
Ця професія була переважно жіночою, а до спеціалістки на тому кінці дроту звертались найчастіше словом "баришня". Телефоністки забезпечували зв'язок у часи, коли не існувало автоматичних станцій. Щоб зателефонувати в інше місто, потрібно було додзвонитись до вузла зв’язку, почути заповітне "З’єдную!" і зачекати, поки дівчина на станції вручну встромить штекер у потрібне гніздо на величезній панелі. Це була робота в умовах постійного шуму, вона вимагала неймовірної концентрації уваги. Професія зникла завдяки автоматизації телефонних мереж (АТС) та розвитку мобільного зв’язку. Тепер нас з’єднують алгоритми, а замість голосу телефоністки ми чуємо цифрові підказки роботів.
Піонервожатий
Ідеологічну обробку людина в СРСР починала проходити ще у дитячому віці. І саме піонервожаті були провідниками радянської ідеології серед дітей. Це були молоді активісти, які організовували збори, походи, збір металолому та виховували "майбутніх будівників комунізму". Професія була не стільки педагогічною, скільки політичною. З розпадом СРСР та забороною піонерської організації посада зникла. Її сучасним відповідником (але уже без ідеологічного навантаження) можна вважати педагогів-організаторів, аніматорів у дитячих таборах або лідерів скаутських рухів.
Викладач марксизму-ленінізму
У кожному інституті, університеті та технікумі був такий викладач і його відверто побоювались. Ця професія трималася виключно на державному замовленні. Такі "науковці" читали студентам і не тільки лекції про "єдино правильне вчення". Кожен студент, незалежно від того, вчився він на фізика чи на агронома, мусив знати праці Леніна. А неуспішність у цьому предметі могла мати навіть більш серйозні наслідки для кар’єри, ніж брак фахових знань. Втім, щойно ідеологічний купол впав, професія миттєво зникла. Більшість викладачів перекваліфікувалися на політологів, філософів або соціологів.
Кіномеханік
Професія була однією з найбільш романтичних в СРСР, адже кіномеханіки могли цілими днями не тільки крутити, але й самі дивитись кіно в сільських клубах та міських кінотеатрах. Вони заправляли важкі бобіни в проєктори, слідкували за дуговими лампами та склеювали плівку, що розірвалася під час сеансу. Це була технічно складна робота. Проте охочих потрапити за лаштунки кінотеатру не бракувало. З переходом кіно на цифровий формат професія трансформувалася. Сьогодні фільми запускаються натисканням кнопки на комп’ютері, а за картинку відповідає цифровий проєктор, що не потребує постійної присутності людини в апаратній. Сучасні системні адміністратори кінотеатрів – це і є кіномеханіки нового покоління.
Раніше OBOZ.UA розповідав, як знайомились у часи СРСР, коли не було ні соцмереж, ні сайтів знайомств.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.