Як у лікарнях СРСР постійно принижували пацієнтів: яка причина

Медична система в СРСР, попри заявлену "безкоштовність", часто оберталася для пацієнтів серією принижень та незручностей. Люди стикалися з бюрократією, довгими чергами та зневажливим ставленням персоналу. Це не було випадковістю, а скоріше наслідком фундаментальних особливостей радянської системи, де пацієнт не сприймався як клієнт, що має право на якісний сервіс.

Відео дня

Постійне відчуття того, що їм "роблять послугу", отруювало взаємини між медиками та відвідувачами. Такий підхід залишав глибокий відбиток на психіці людей, які, звикнувши до подібних реалій, часто навіть не усвідомлювали глибини приниження.

"Безкоштовна" медицина та її реалії

Радянська система охорони здоров'я офіційно проголошувалася "безкоштовною", проте це була лише номінальна характеристика. Подібно до "безкоштовних" квартир, медичне обслуговування фінансувалося коштом податків громадян, які відраховувалися із їхньої заробітної плати. Фактично, громадяни оплачували ці послуги своєю працею, формуючи ВВП та державний бюджет, з якого потім виділялися кошти на соціальні сфери. Відмінність від "проклятого капіталізму" полягала лише в тому, що радянські люди не були поінформовані про розмір своїх податкових відрахувань та їх цільове призначення.

Цікаво, що навіть у цій системі "абсолютно безкоштовної медицини" існували платні поліклініки. Їх було небагато, і вони обслуговували переважно тих, хто мав гроші та зв'язки. У таких закладах прийом вели лікарі вищої категорії, професори медицини, а якість обслуговування була незрівнянно вищою за звичайні установи. Це створювало паралельну реальність, де доступ до якісної медичної допомоги був привілеєм, зазначає блогер Максим Мирович.

Приниження на кожному кроці

Для більшості громадян, позбавлених грошей та зв'язків, залишався єдиний шлях – районні поліклініки, де на них чекала низка принижень. Ці приниження були прямим наслідком вищезгаданої "фальшивої безкоштовності". Оскільки медичні послуги номінально не оплачувалися пацієнтами безпосередньо, у повітрі постійно витала ідея, що персонал поліклініки робить величезну послугу, приділяючи увагу хворим. Це породжувало зверхнє ставлення, ніби пацієнти "заважали" лікарям та медсестрам.

Шлях до лікаря починався з випробувань вже біля входу. Відвідувача одразу зустрічали криками з гардероба з вимогою здати верхній одяг, який чомусь вважався головним носієм мікробів. Ця вимога завжди звучала жорстко, а часто й по-хамськи, підкреслюючи "милість", з якою пацієнта "безкоштовно" впускали.

Після отримання холодного металевого номерка пацієнт прямував до реєстратури, де зберігалася його медична картка. Це місце нерідко було облаштоване таким чином, що для спілкування з працівницею доводилося згинатися, оскільки віконце розташовувалося на незручній висоті. Пошук картки, що часто мала обшарпаний вигляд, супроводжувався повільними діями персоналу, постійною тугою на обличчі та готовністю нагрубити у відповідь на будь-яке запитання чи наполегливе прохання.

Отримавши картку, пацієнт потрапляв у чергу до кабінету лікаря, яка була обов'язковим атрибутом радянської поліклініки. Черги могли бути "живими", "по талонах" або "змішаними", але незмінно панував хаос. Постійні суперечки за місце в черзі, з'ясування, хто раніше прийшов або має право на пріоритетний прийом, були нормою. "Талонщики" часто сварилися через зміщення часу прийому, а найбільшу неприязнь викликали ті, хто намагався "проскочити" без черги з проханням "тільки спитати" або "поставити печатку". Лайка та з'ясування стосунків були характерними для будь-якої радянської черги, і поліклініка не була винятком.

Отримати талон на прийом до лікаря також було непросто. Телефон поліклініки постійно був зайнятий, іноді в реєстратурі просто не брали слухавку, а іноді талонів просто не було. Це створювало додаткові труднощі для хворих, особливо для тих, хто потребував невідкладної допомоги.

Прийом у лікаря та інфраструктура

Потрапивши нарешті до кабінету лікаря, пацієнт стикався з іншою стороною радянської медицини. Хоча в СРСР було багато справді талановитих і самовідданих лікарів, загалом терапевти часто спілкувалися з пацієнтами формально. Це було зумовлено кількома факторами: низька заробітна плата медиків порівняно з розвиненими країнами та надзвичайна завантаженість. Лікарі змушені були приймати по 20-30 і більше пацієнтів на день, що, звісно, позначалося на якості прийому. Значна частина часу йшла на заповнення паперів, а сам прийом був обмежений часом через чергу.

Інфраструктура радянських поліклінік часто була гнітючою. Інтер'єри виглядали жахливо: продавлені дерев'яні підлоги, вкриті рудим лінолеумом, тьмяне світло в коридорах, стіни, пофарбовані олійними фарбами, замість картин – саморобні плакати про хвороби. У туалетах постійно протікали крани або унітази, вода була лише холодною, двері не зачинялися, а біля умивальника лежав маленький шматочок темно-коричневого господарського мила. Все це створювало атмосферу казенного, малоприємного місця, що нагадувало в'язницю, і яскраво демонструвало, як виглядає все "безкоштовне" у радянській системі.

Важливо розуміти, що не лише пацієнти страждали від цієї системи. Життя радянського лікаря також було нелегким. Надзвичайна завантаженість — дільничним лікарям доводилося обслуговувати величезні території, відвідуючи лежачих пацієнтів у будь-яку погоду, а лікарі на прийомі були перевантажені через нестачу кадрів. Черги виникали не через лінь персоналу, а через їхню перевантаженість.

При цьому заробітна плата лікаря не залежала від кількості прийнятих пацієнтів. Якщо в капіталістичній системі лікар, приймаючи велику кількість пацієнтів, міг отримувати значні кошти, то в радянській поліклініці його зарплата залишалася на рівні "середньої" — 120-140 рублів. Додайте до цього нескінченну паперову роботу та постійні перевірки з боку Міністерства охорони здоров'я, і стане зрозуміло, що життя пересічного радянського лікаря було далеким від ідеалу. Вони також були свого роду жертвами цієї системи.

OBOZ.UA раніше розвінчував міфи про безплатну медицину в СРСР та "найкращу освіту".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.