Як проходив випускний у СРСР: традиції, про які вже забули

Сучасний випускний вечір у школі – це професійно організована вечірка з фотозонами, ведучим та походом у ресторан. Але в СРСР індустрії розваг не існувало, тому пам’ятний вечір для вчорашніх школярів організовували своїми силами.

Виходило значно скромніше, проте це не означає, що свято було менш емоційним. Якими традиціями наповнювали випускні в радянських школах, пригадував OBOZ.UA.

Як з’явилася традиція випускних

Традиція урочистого випуску зі школи з’явилась ще в дореволюційну епоху. Уже тоді в навчальних закладах почали організовувати спеціальні урочистості з публічним врученням документів про завершення курсу і святковими обідами. Згодом до заходу додалися танці і веселощі допізна.

Після утворення СРСР підхід змінився. Від "балів" відмовилися, вважаючи їх пережитком минулого. Натомість запровадили більш стриманий формат – шкільний вечір із чіткою офіційною частиною: лінійкою, промовами та врученням атестатів.

Втім, людям все одно хотілося свята, тому випускні поступово ставали менш формальними. Уже з 1930-х років до програми повернули танці, а з кінця 1950-х сформувався той формат, який добре знайомий багатьом: урочиста частина, застілля, танці та нічна прогулянка до світанку.

Святковий одяг: як виходили з ситуації

Попри гострий дефіцит товарів у СРСР, радянські випускники намагалися виглядати святково. Для дівчат підготовка до випускного часто починалася задовго до самого вечора. Сукні шили самостійно або замовляли в ательє, використовуючи викрійки з популярних журналів. Якщо щастило, можна було купити готовий варіант. Зазвичай обирали стримані кольори – світлі або пастельні. Водночас кожна намагалася додати індивідуальності: змінити довжину, фасон чи деталі оздоблення відповідно до моди того часу.

Із взуттям ситуація була складнішою. Якісні та красиві туфлі було важко знайти у вільному продажі, тому їх часто купували через знайомих або за завищеною ціною. Через це нове взуття нерідко виявлялося незручним, і під кінець вечора багато хто просто знімав його.

Хлопці виглядали стриманіше – класичний костюм, сорочка і краватка. Часто цей же комплект використовували не лише для випускного, а й для вступних іспитів чи інших важливих подій.

Офіційна частина і святкування

Випускний вечір розпочинався з офіційної частини. У школі збиралися учні, вчителі та батьки. Звучав гімн, адміністрація виголошувала промови, вручали атестати. У програмі могли бути виступи – пісні, сценки або гумористичні номери. Учні дякували вчителям, згадували шкільні роки, прощалися з дитинством.

Після цього починалася неформальна частина. У класах, їдальнях або спортивних залах накривали столи. Батьки готували страви для вечері вдома: приносили салати, закуски, саморобні торти, дефіцитні цукерки. Підготовка до застілля тривала щонайменше кілька днів.

Питання алкоголю вирішували по-різному. Офіційно його могли забороняти, але іноді дозволяли невелику кількість шампанського чи вина. У деяких випадках випускники знаходили способи святкувати неофіційно – без зайвої уваги дорослих.

Танці та нічна атмосфера

Коли завершувалася застільна частина, починалися танці. Музику відтворювали за допомогою магнітофонів або програвачів. Хтось приносив платівки, хтось – касети. Інколи лунала жива музика – наприклад, випускники співали своїх улюблених пісень під гітару.

Танці тривали до пізньої ночі. Атмосфера ставала дедалі невимушенішою: учні спілкувалися, сміялися, ділилися планами на майбутнє. Для багатьох це була одна з перших "дорослих" нічних подій.

Світанок як фінальний акорд

Завершенням випускного ставала зустріч світанку. Це була важлива і символічна традиція, якої дотримувались в усьому СРСР. Випускники вирушали до парків, набережних, берегів річок або навіть вирушали у невеликі подорожі.

Там вони проводили останні години разом: гуляли, співали, обговорювали майбутнє або просто мовчки дивилися, як сходить сонце. Дехто залишався разом усім класом, інші розходилися невеликими компаніями. Саме цей момент часто запам’ятовувався найсильніше – як межа між шкільним життям і новим етапом.

Витрати на випускний

Попри поширену думку про дешеве життя в СРСР, випускний міг обійтися родині доволі дорого. Доводилось попотіти, щоб роздобути святкове вбрання і продукти на стіл. Нерідко, купували їх за так званими спекулятивними, тобто завищеними цінами.

Основні витрати виглядали так:

• пошиття святкової сукні – приблизно 10–25 карбованців;
• тканина для сукні (наприклад, крепдешин чи вельвет) – від 10 карбованців і більше;
• жіночі туфлі – близько 40 карбованців;
• фотоальбом або віньєтка – 5–10 карбованців;
• продукти для святкового столу – від 10 до 50 карбованців;
• подарунки вчителям – ще близько 10–20 карбованців.

При цьому середня зарплата у 1970–80-х роках становила приблизно 100–120 карбованців. Тож витрати на випускний могли досягати половини місячного доходу сім’ї.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому піонери ніколи не тисли руку під час зустрічі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.