"Винахідник" мазохізму Леопольд фон Захер-Мазох: усе життя присвятив вивченню та популяризації української історії та культури

Ім'я Леопольда фон Захер-Мазоха зазвичай пов'язують із найвідомішим його твором – романом "Венера в хутрі" – і терміном "мазохізм", хоча його творчість набагато серйозніша, глибша і об'ємніша. Як письменнику Захер-Мазоху були підвладні будь-які жанри – з-під його пера виходили історичні романи, повісті, фейлетони, п'єси. Його творчістю захоплювалися видатні письменники на той час – Еміль Золя, Гюстав Флобер, Гі де Мопассан.

У 1886 році Захер-Мазох був нагороджений орденом Почесного легіону, який він отримав з рук президента Франції Жуля Греві. Але для нас набагато важливіше те, що все життя він у творах писав про свою малу батьківщину, Україну – її історію, культуру та традиції. Назви та зміст багатьох його творів говорять самі за себе: "Жіночі образки з Галичини" – розповідь про незламну силу духу українців, яка робить їх непереможними; "Карпатські розбійники" – історія опришків, народного повстанського руху в Галичині; "Криваве весілля в Києві" – художня обробка легенди про княгиню Ольгу та древлян. Дослідники творчості Захер-Мазоха говорять про нього як про письменника-утопіста, котрий все життя дотримувався соціалістичних – народницьких поглядів: у своїх творах він, хай і опосередковано, створював свій ідеальний світ, багато рис якого пов'язував з Україною.

Перша мова – українська

Леопольд фон Захер-Мазох народився 27 січня 1836 року в Лемберзі – так тоді називався Львів, що входив до складу Австро-Угорщини, в сім'ї поліцай-президента Галичини та Володимирії Леопольда фон Захера та дочки ректора Львівського університету, професора Франца фон Мазоха. Будинок у центрі міста, в якому майбутній письменник з'явився на світ, до наших днів не зберігся – зараз на його місці стоїть відповідна назва "Гранд-Готель". Першою мовою, яку почув у своєму житті Леопольд, була українська, про що він згодом неодноразово писав і говорив.

Хлопчик народився хворобливим і, щоб зміцнити його здоров'я (батьки боялися, що він розділить долю двох старших братів, які померли в дитинстві), його віддали годувальниці Гандзе, яка проживала неподалік від Львова – у селі Винники. Саме вона навчила його перших – українських – слів, співала йому українські колискові та розповідала українські казки. Любов до своєї батьківщини, котрі живуть на ній, людей і всього українського Леопольд, за його словами, увібрав із молоком Гандзі – у буквальному значенні слова. Українська мова стала першою, яку він опанував, а пісні та казки годувальниці "запали в душу на все життя, залишивши слід в емоційному світі і у всіх творах".

Академічна кар'єра чи література?

Коли Леопольду виповнилося 12 років, батьки забрали його з Винників, щоб разом переїхати до Праги, де батько отримав нову посаду. Там Леопольда віддали на навчання до гімназії, в якій він вивчив німецьку мову – саме нею написані всі твори Захер-Мазоха. Після закінчення гімназії Леопольд навчався в університетах – спочатку Карлівському у Празі, а потім у Граці, в яких вивчав юриспруденцію, історію та математику. Леопольд навчався із захопленням, і роки наполегливої праці не минули йому даремно – у віці 19-ти років Захер-Мазох отримав ступінь доктора права. Грацький університет запропонував йому стати викладачем, цю діяльність він поєднував із роботою над дисертацією з історії та філософії, захистивши яку, став приват-доцентом університету у Граці. Перед Захер-Мазохом відкривалася блискуча академічна кар'єра, але вона здавалася йому нудною – потроху у вільний від викладання час Леопольд почав писати. Темою для його творів були дитячі спогади та враження, які він трансформував у нові сюжети. Свою першу повість – "Одна галицька історія. Рік 1846" – Захер-Мазох надрукував під псевдонімом, але її успіх надихнув його, і він вирішив зайнятися літературною творчістю всерйоз і створювати хоча б одну книгу на рік. Щоправда, тоді він ще наважувався повністю зосередитися на письменницькій праці, тому викладацьку діяльність не залишав.

"Дон Жуан із Коломиї"

Переломним моментом у творчості Захер-Мазоха стала новела "Дон Жуан із Коломиї". Уперше вона була опублікована в 1866 році в "Щорічнику Вестермана", а через шість років з'явилася на сторінках популярного французького журналу "Загострення двох світів". Історія, що розповідає про непрості сімейні стосунки, дуже сподобалася як літературним критикам, так і простим читачам, а ще вона на весь світ прославила невелике українське місто – Коломию, в якому розгорталася дія. Після європейського успіху свого твору Захер-Мазох вирішив залишити викладання та повністю зосередитись на літературі.

"Батько мазохізму"

Найзнаменитішим твором Захер-Мазоха є роман "Венера в хутрі", що побачив світ у 1869 році. Саме він посприяв тому, що дівоче прізвище матері письменника дало назву феномену сексуального та психічного життя – "мазохізму", а самому Захер-Мазоху – титул його "батька". Тема твору була навіяна дитячими враженнями письменника, пов'язаними із сестрою його батька – графинею Зеновією. Сам того не бажаючи, Леопольд випадково став свідком сексуальних сцен, в яких була задіяна сама Зеновія, її коханець, а потім і чоловік – у них велелюбна жінка охоче використала батіг. Що ж до сюжету "Венери в хутрі", то тут Захер-Мазох взяв за основу свої стосунки з вдовою баронесою Фанні фон Пістор, з якою Захер-Мазох, як і герої його роману Северин фон Кусімський та Ванда фон Дунаєв, уклав договір, згідно з яким письменник зобов'язався стати її рабом. За його умовами Леопольд повинен був виконувати всі забаганки Фанні, вона ж, наслідуючи Зеновію, обіцяла одягати на себе хутро, особливо – під час покарань. Через пів року термін дії договору сплив, але тема того, що тепер називають мазохізмом, не зникла з творів Захер-Мазоха – вона з'являлася і в інших його працях. У 1886 році австрійський психолог Ріхард фон Крафт Ебінг використав прізвище Захер-Мазоха для того, щоб дати назву сексуальній патології, яка характеризується отриманням задоволення від жорстокості, болю, приниження та підпорядкування.

Два шлюби, двоє дітей

Біографи і дослідники творчості Захер-Мазоха вважають, що письменник забув про свої сексуальні захоплення, одружившись з Авророю фон Рюмелін, донькою звільненого чиновника Рахункової палати. З юного віку дівчина змушена була сама заробляти собі на життя, працюючи вишивальницею і блукаючи з лотком цигарок вулицями. Вирішивши познайомитись із модним європейським письменником, Аврора почала писати йому яскраві листи еротичного змісту, підписуючись ім'ям героїні "Аврори в хутрі" – Ванди фон Дунаєв. Їхні побачення зайшли далеко, і одного разу дівчина зізналася, що вагітна – закохані повінчалися. Після заміжжя Аврора різко змінилася, а можливо, була жадібною, егоїстичною та скандальною завжди, до певного часу приховуючи своє справжнє обличчя. Незабаром дружина теж почала займатися літературною творчістю, підписуючи свої твори так само, як і колись листи до майбутнього чоловіка – Ванда фон Дунаєв. Іноді вони вигадували щось разом, і тоді ставили один авторський підпис на двох: Захер-Мазох. Аврора народила письменнику трьох синів – Леопольда, який помер в однорічному віці, Олександра та Деметрія, і повністю розорила свого чоловіка. Щоб заробити життя, він змушений був залишити серйозну літературу і почав писати низькопробні еротичні романи. Зрештою Аврора втекла від чоловіка, а він одружився з гувернанткою своїх синів, яка була молодша за нього на два десятиліття.

Леопольд Захер-Мазох помер на 60-му році життя 9 березня 1895 року у селищі Ліндгайм (земля Гессен), де провів останні кілька років. Письменник був кремований, але урна з його порохом, повторно побувавши у вогні, зникла в пожежі 1929 року.