Видиме невидиме – Поділля: OBOZ.UA розповідає про "Версаль" у Самчиках і маловідому страву Хмельниччини. Відео

У новій серії проєкту OBOZ.UA про Україну і українців "Видиме невидиме" головна редакторка видання Леся Гасич завітала до історико-культурного заповідника Самчиках, який недаремно вважається справжнім Версалем, але не у Франції, а у нас на Поділлі. Тут справді дуже багато цікавого і є на що подивитись. А ще у випуску є рецепт поки що маловідомої в Україні страви з Хмельниччини. Хоча її називають "тушкованими огірками", це далеко не просто огірки. 

Програма OBOZ.UA "Видиме невидиме" – це проєкт про все українське: звичаї, споруди, страви, традиції тощо. А ще це розповіді про людей, які ці традиції бережуть, відновлюють і передають наступним поколінням. 

Заповідник "Самчики"

Історико-культурний заповідник "Самчики" – не просто музей. Це одночасно унікальна пам’ятка архітектури і садово-паркового мистецтва початку 19 сторіччя. Його територія майже 19 га і тут є більше ніж 200 видів дерев і кущів, серед яких багато "червонокнижних", реліктових і екзотичних. Та й більш звичайні рослини тут постають у досить незвичному виді.

А будівля вважається однією з кращих в Україні пам’яток зрілого класицизму.

Садибу ще на початку 18 ст. почав облаштовувати Ян Хоєцький – з тих часів тут зберігся так званий "старий палац" 1725 року. Та невиразна архітектура старої будівлі спонукала інших хазяїв використовувати її як службове приміщення "нового палацу". 

Гайсинський староста полковник Петро Чечель купив село Самчики й декілька інших сіл в Старокостянтинівському повіті, якими володів до середини 19 сторіччя. Причому Чечель був людиною небідною, освіченою, мав добрий смак, тож він вирішив побудувати собі резиденцію саме в Самчиках. 

Він і почав споруджувати на березі річки Случ розкішний палацово-парковий ансамбль, запросивши багато відомих майстрів того часу: найвідомішого польського архітектора Якуба Кубіцького, паркобудівника з Ірландії Діоніса МакКлера, скульптора з Італії Жана Батіста Цегляно тощо.

Палац з мансардою був збудований Кубіцьким в суворому і урочистому стилі ампір. Круглий зал, Зелений зал, Римський зал, Великий зал, Китайська кімната мають фрескові розписи, створені прославленим художником Врубелем (він бував в Самчиках в київський період своєї творчості, коли робив розписи Кирилівської церкви і Володимирського собору).

Неймовірна липова алея

А пам’ятаєте "Собаку Баскервілів" Дойля?  Там у романі британського письменника фігурує В’язова алея. А справжня Липова алея стала однією з родзинок і маєтку, і всього ландшафтного парку Самчиків, який недаремно називають "англійським ландшафтним парком". 

Деревам, що ростуть вздовж алеї, вже майже 200 років. Тобто "це така двохсотлітня родзинка", створена виключно для задоволення естетичних потреб.

Тож не дивно, що "український Версаль" швидко перетворився на улюблене місце зустрічей навколишньої шляхти. Гостей чекала тут нескінченна низка балів, прийомів, свят. На в’їзді гостей зустрічала кам’яна фігура лева, який привітно шкірився, а гостей, що виїжджали, проводжав сумний лев.

Історія і містика

У польському повстанні 1863 року сім’я Чечелів взяла активну участь. Тож після придушення повстання садиба була конфіскована російським царським урядом і продана з молотка. Спочатку її господарем стало сімейство Угрімових (з якого вийшло декілька крупних учених), а потім – Михайло Шестаков, підприємець, редактор-видавник київських журналу і газети. 

При новому власнику ансамбль садиби поповнився французьким парком, фонтаном, і навіть справжнім "китайським будиночком". 

Самчаківська садиба має свої містичні історії. Тут не обійшлось без нерозділеного кохання і таємничої пані в білому. В одній залі є посріблене дзеркало, з якого (як розповідає нічна охорона) вночі виходять привиди. А де це – дивіться нижче самі.

"Правильне" поєднання борщу та рагу

Летичів – селище на сході Хмельницької області, Старосинявський район, що розташовано при впадінні річки Вовк у Південний Буг, за 50 км на схід від Хмельницького.

Поки що саме тут на Хмельниччині готують доволі несподіване блюдо без назви, яке можна охарактеризувати як поєднання борщу та рагу. У Летичеві з назвою не заморочуються, кажуть що це "тушковані огірки". І справді, огірки в ньому є. Як є і майже всі борщові інгредієнти.

А виглядає блюдо як доволі густе овочево-м’ясне рагу.

Входять в "тушковані огірки" самі огірки (мова про солоні, мочені), а також картопля, капуста, квасоля, і м'ясо. Причому, як кажуть у Летичеві, "дуже багато м'яса". Разом з м’якою частиною, у страву кладуть і ребра. 

Що головне – всі ці інгредієнти відварюють окремо один від одного, відварюють до повній готовності. Так, саме окремо відварюють огірки, окремо – капусту і окремо все інше. А потім все поєднують – і відправляють у піч десь на півтори-дві години.

І вийде густа, пахуча та гарна на вигляд смакота. 

Нагадаємо: OBOZ.UA започаткував новий проєкт "Видиме невидиме" про Україну – про наші звичаї, споруди, страви, традиції, памʼятки. І передусім про людей – ми розповідатимемо про громадян, які плекають українську культуру й відроджують забуті звичаї. 

А розпочали ми з Полтавщини, з села Бодаква Миргородського району. Як жати пшеницю, в’язати дідухів тощо, тут вам покаже редакторка OBOZ.UA Леся Гасич. 

Ми також розповідали про традиції справжньої Гуцульщини. Секрети справжнього "танцюючого" банушу, та що означає "гріти діда" на поминках – і ще багато цікавого дивіться тут.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!