Блог | Ви не повірите, а я вам зараз розкажу, чим займається начмед в українській армії
Ви ще не знаєте наскільки застарілими можуть бути процеси в сучасній армії.
Я вам зараз розповім.
Ну ось дивіться, все ж просто...
Бути начмедом в ЗСУ дуже легко. Достатньо вести в медичному пункті наступні журнали:
- Книга обліку амбулаторних хворих (туди можна вносити як поранених (300) так і загиблих (200)
- Книга обліку стаціонарних хворих
- Книга направлень на ВЛК
- Книга направлень на стаціонарне лікування
- Книга обліку витратного медичного майна (ліки, бінти і інше)
- Книга обліку не витратного медичного майна (наприклад аптечні підсумки. Командування свято вірить в те, що ці підсумки вічні і не можуть бути ані втрачені ані пошкоджені, навіть яко бійці потрапили під обстріл і надавали самі собі або один одному допомогу)
- Журнал медичного огляду водіїв
- Журнал обліку журналів (офіційно він називається 'Книга реєстрації та руху облікових документів')
До мене навіть нещодавно з перевіркою приїжджала цілий начмед армійського корпусу, Героїня України. Подивилася як я одночасно намагаюся розрулити заправку машин, їх ремонт, рапорти на відпустки від персоналу, прийом хворих, направлення на госпіталізацію, звітніть і згадала, що я маю вести ще два журнали:
- Книга обліку травмованих (зверніть увагу, що це інші травмовані, ніж 300-ті)
- Книга обліку тих, хто повернувся з відпустки
Звітності, які начальник медичної служби має вести:
- Кількість військовослужбовців, які перебувають на стаціонарному лікуванні
- Кількість військовослужбовців, які виписалися зі стаціонарного лікування
- Кількість військовослужбовців, які проходять ВЛК
- Кількість тих, хто отримав висновки ВЛК, окремо зазначити серед них тих, хто обмежено придатний до військової служби
- Щодня подавати звіт про кількість поранених включно з місцем їх лікування і висновками ВЛК
- Раз на тиждень звіт про кількість госпіталізованих
- Щотижня подавати звіт про кількість загиблих на етапі евакуації
І все це (офіційно) має вестися на паперах.
При тому, що облік всіх цих даних також веде служба персоналу, оскільки згідно зі Статутом внутрішньої служби, військовослужбовець повідомляє про прибуття/вибуття свого безпосереднього командира, а він звітує в службу персоналу.
На моє питання, коли поміж евакуаціями, навчанням персоналу, медичним плануванням і пошуком техніки, я маю заповнювати паперові журнали і вести майже щоденну звітність і чи не на черзі нарешті змінити цей фарс, ''Героїня України'' увійшла в режим крику, заперечивши, що вона 12 років в армії і нічого міняти не збирається, потрібно просто виконувати все, що необхідно.
Ще більше її роздратувало моє зауваження про абсурдність списання аптечок, поранених бійців, оскільки на її, ''професійну'' думку він, тобто поранений боєць, має не залежно від стану вийти з бою з автоматом і аптечкою в руках і цю аптечку потім здати, як інвентарне майно.
Після чого, задоволена собою, сіла в машину, в якій весь день грався в іграшки на телефоні її водій і поїхала.
Доречі моя зарплата така сама, як у її водія, а звання, скоріш за все навіть нижче.
Розбудіть мене, скажіть, що це не правда... Що це не зі мною відбувається, не в країні, в якій гроші з картки на картку можна перекинути потрусивши телефон, а паспорт є в додатку 'Дія'.
Хочеться запитати у МОУ, а ви нічого не переплутали? Не забули? Навіщо медичні служби в ЗСУ? Надавати медичну допомогу, чи записувати кожен використаний шприц?
Що медична служба, хоч і є окремим підрозділом, але не має в своєму штаті замів по м.п.з, старшин, завгоспів і діловодів. В кращому випадку є один лікар, фельдшер і санінструктори. Завдання всіх цих людей рятувати життя, а не дбати про списання використаних аптечок.
Безумовно, обліком важливо і потрібно займатися, а ще важливіше мати статистику. Ми знаходимося в жахливій ситуації, але поміж з тим і унікальний, з огляду на можливість отримання статистичної інформації. Ніхто ніколи не мав такої можливості для аналізу інформації. Але справжньої, а не збоченої, вигаданої під звіти, які потрібно заповнити 'на вчора'. І займатися цим мають не ті самі люди, які щодня повертаються з чернувань з мрією лише про сон.
Ми є учасниками війни двох радянських армій. Маленька радянська армія воює проти великої радянської армії.
А ще, я зрозумів, чому всі ці радянські солдафони і солдафонки постійно кричать. Вони не впевнені в собі. Настільки не впевнені, що крик це їх єдиний інструмент впливу. Іхні знання і аргументи настільки нікчемні, що без крика ніхто їх виконувати не буде. Тому криком (і лайкою) вони підміняють здравий сенс і логіку.
А ще, вони дуже бояться, що їх світ зруйнується. Світ в якому вони самі себе нагороджують, дають звання і посади. Якщо необхідно буде доказувати, що ти найкращий, якщо будуть прозорі вимоги до посад, їм доводеться конкурувати і насправді відповідати вимогам посади. Але простіше бути 'одним зі строя', не виділятися. Тоді легше отримувати заохочення від командування.
