У якому випадку СЗЧ військовослужбовця може вважатися припиненим: пояснення Верховного Суду

Момент звернення військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до військової спеціалізованої прокуратури з проханням вирішити питання щодо подальшого проходження служби може свідчити про припинення злочину.

Відео дня

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду. Йдеться про застосування статті 407 Кримінального кодексу України, повідомляє SUD.UA.

Верховний Суд розглядав касаційну скаргу у справі №473/3261/23 та проаналізував рішення судів попередніх інстанцій. Судді звернули увагу на конкретні дії військовослужбовця та їх правове значення у контексті завершеності злочину.

У Верховному Суді наголосили, що для оцінки завершеності самовільного залишення служби важливим є не лише сам факт відсутності, а й подальша поведінка військовослужбовця. Зокрема, звернення до органів військової спеціалізованої прокуратури з наміром врегулювати питання служби має істотне значення. Суд окремо підкреслив, що такі дії можуть свідчити про припинення триваючого злочину.

Йдеться не про формальну заяву, а про усвідомлений крок, у якому військовослужбовець викладає обставини залишення частини та просить визначити подальший порядок служби. І саме цей момент, за позицією Верховного Суду, не можна ігнорувати під час ухвалення судового рішення.

Що було у справі

Місцевий суд визнав військовослужбовця винуватим у самовільному залишенні місця служби без поважних причин за частиною п’ятою статті 407 КК України. Водночас суд першої інстанції застосував положення статті 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд дійшов інших висновків. Він скасував вирок у частині покарання та ухвалив новий, яким призначив військовослужбовцю п’ять років позбавлення волі. Саме це рішення стало предметом касаційного оскарження.

У касаційній скарзі захисник військовослужбовця наполягав, що апеляційний суд безпідставно погіршив становище засудженого. Він звертав увагу на те, що суд не дотримався приписів частини другої статті 5 КК України. Також сторона захисту наголошувала, що злочин було вчинено до набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року №2839-IX.

Йдеться про закон, яким заборонено застосування статті 75 КК України щодо злочинів, передбачених статтею 407 КК України, в умовах воєнного стану чи бойової обстановки. На думку захисника, апеляційний суд не врахував часові межі дії цього закону та фактичні обставини справи.

Оцінка Верховного Суду

Скасовуючи вирок апеляційного суду та призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд детально проаналізував матеріали кримінального провадження. Суд встановив, що ще 15 серпня 2022 року військовослужбовець звернувся до військової спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. У зверненні він описав обставини самовільного залишення військової частини та просив вирішити питання щодо подальшого проходження служби.

При цьому лише у травні 2023 року військовослужбовець повідомив ТУ ДБР про факт самовільного залишення місця служби. Верховний Суд звернув увагу на цю часову послідовність, адже вона має значення для оцінки моменту припинення злочину.

Згідно з повідомленням Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12 жовтня 2022 року, заяву військовослужбовця для розгляду було скеровано до Донецького зонального відділу. Всі ці документи долучили до матеріалів справи під час судового розгляду.

Сторони процесу не оспорювали належність і допустимість цих доказів. Однак, як зазначив Верховний Суд, апеляційний суд не надав їм належної оцінки, попри їх значення для загальної справедливості судового рішення.

Верховний Суд звернув увагу, що встановлені у справі фактичні дані прямо впливають на висновки щодо завершеності злочину. Попри це, під час апеляційного розгляду вони залишилися без належної правової оцінки. Суд окремо підкреслив, що такі обставини не можуть ігноруватися, якщо йдеться про справедливість ухваленого вироку.

У новому вироку апеляційного суду, як зазначив Верховний Суд, не наведено переконливих аргументів, які б безсумнівно доводили відсутність правових наслідків звернення військовослужбовця до органів прокуратури 15 серпня 2022 року. Це зауваження стало одним із ключових у рішенні касаційної інстанції.

Роль звернення

Касаційний кримінальний суд звернув увагу і на офіційні роз’яснення Міністерства оборони України. На вебсайті відомства зазначено, що з питанням наміру повернутися на службу військовослужбовець може звернутися, зокрема, до військової спеціалізованої прокуратури. Верховний Суд врахував ці роз’яснення під час оцінки правових наслідків дій засудженого.

Сам факт звернення до прокуратури, за логікою суду, свідчить про зміну поведінки особи. А це, у свою чергу, має значення для визначення моменту припинення самовільного залишення місця служби як триваючого злочину. Саме на цій точці, як зазначив суд, апеляційна інстанція допустила прогалину в аргументації.

У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що твердження апеляційного суду про закінчення злочину вже після набрання чинності Законом №2839-IX не є безспірними. З огляду на це касаційна інстанція скасувала вирок апеляційного суду та направила справу на новий апеляційний розгляд.

Як повідомляв OBOZ.UA, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що ключові категорії порушень прав військовослужбовців ЗСУ у 2025 році майже не відрізняються від ситуації 2022 року. Найбільше проблем стосується мобілізації, строків служби, рапортів і зловживань у ТЦК СП.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!