Відео дня
"Щоб вижити, прикинувся мертвим": історія десантника, який втратив руку та зір на війні
Історія десантника з Марганця 24-річного Івана Розумана схожа на сюжет фільму у жанрі екшн. Відновлюючись після важкого поранення на фронті, чоловік в лікарні зустрів своє кохання. Та захищаючи наречену Тетяну від ворожого дрона, військовий дістав ще більш серйозні травми, втративши кінцівку та зір. Стикнувшись з новою реальністю в суцільній темряві, Іван пережив справжній шок, але підтримка коханої допомогла ветерану зміцнити віру в себе і жити далі. Своєю історією чоловік ділиться із нашим виданням.
"Хотів вигнати ворога і піти на риболовлю"
До повномасштабного вторгнення РФ Іван Розуман працював шахтарем на Дніпропетровщині. Але хлопця призвали на строкову службу. Вже тоді було очевидно, які серйозні сили ворог стягує до кордонів з Україною.
Чоловік демобілізувався зі строкової служби в грудні 2021 року. Планував відпочити та повернутися на роботу. Та не судилося: через два місяці почалася "велика" війна.
"За два дні до повномасштабного вторгнення мені зателефонували з військкомату і сказали з'явитися. А 24 лютого 2022 року я вже виїхав до частини для проходження служби", – пригадує він.
Іван Розуман пішов добровільно на війну і щиро хотів посприяти якнайшвидшому її закінченню.
"Починався риболовний сезон, тому хотілося швидше вигнати супротивника і повернутися до риболовлі", – жартує хлопець.
Авдіївка, Бахмут, Харківщина. На цих напрямках у складі 25-ї повітряно-десантної бригади Іван забезпечував логістику.
"Ворог навчений. Нам показували в 2022 році, що вони якісь "чмоні", але це взагалі не "чмоні". Якщо хтось і не навчений, вони все одно з автоматами і ними керують досвідчені бійці", – зазначає ветеран.
"Щоб врятуватися, прикинувся мертвим"
Згодом військовий перевівся у штурмовий батальйон і вирушив обороняти Луганщину. Там, під час одного зі штурмів він отримав перше важке поранення.
"Був щільний артилерійський обстріл і один снаряд влучив точно в мене: касетний боєприпас відкрився прямо у мене на нозі", – пригадує військовий.
Уламками чоловікові посікло ноги, переламало кістки. Треба було якнайшвидше вибиратися з того пекла, та Іван разом з іншим пораненим побратимом опинився в пастці: техніка, на який вони їхали, не могла зрушити з місця. З одного боку посадка, з іншого заміноване поле, а позаду і попереду підбита броня, що блокувала виїзд.
"Ми в розсипну. Поряд пролунав вибух. Я на декілька хвилин втратив свідомість, потім з товаришем опинився в лісосмузі. Над нами кружляли дрони, але ми прикинулися мертвими і по нам перестав працювати міномет. Ми вже прощалися з життям, адже розуміли, що нас можуть звідти не витягнути. Наших поряд нікого не було, ми чули тільки ворога", – пригадує військовий.
Аж раптом якимось дивом з'явився танк побратимів. Івана разом з іншими пораненими вивезли до медиків на точку збору. Та рятуватися далі не було можливості: обстріли не вщухали і евакуаційний транспорт не міг дістатися до "трьохсотих". Нарешті броня таки з'явилася, та Івану не знайшлося там місця! То ж хлопця завантажили на дах і витягли.
Лікувався чоловік майже рік. Медики наново збирали військовому ногу.
Зустрів кохання в лікарні
Під час реабілітації в Кременчуці Іван познайомився з медсестрою Тетяною. Вона одразу йому припала до душі. Вже через місяць він зробив їй пропозицію і вони разом вирушили до Марганця, щоб ощасливити звісткою про весілля батьків чоловіка. Та у війни були свої плани...
З окупованого Енергодару у напрямку Марганця ворог запустив дрони. Один з них зробив скид і снаряд вибухнув біля пари. Іван каже, що до кінця не зрозумів, що тоді сталося. Лишень встиг закрити від вибуху свою кохану. А далі знепритомнів.
Отямився вже в лікарні. Усвідомив, що втратив руку і зір.
"Було тяжко в це вірити. Я прокинувся і зрозумів, що перебуваю у темряві. Ба більше, я не міг і говорити, адже дихав через апарат ШВЛ", – розповідає військовий.
В лікарню примчалися мати і наречена Тетяна. Ветеран запевняє, що саме підтримка коханої допомогла йому віднайти мотивацію жити.
Через деякий час військовий почав самостійно підводитись на ноги і займатись спортом. Але без допомоги нареченої пройти випробування було б тяжко.
"Я відчував біля себе велику підтримку. Потім в лікарню завітало декілька незрячих людей, успішних, які займалися власною справою і я зрозумів, що адаптація залежить від того, наскільки ти готовий працювати над собою", – каже він. З цього і почалась нова сторінка життя ветерана.
Став кулінарним блогером
Іван одружився на Тетяні, навчився орієнтуватися у просторі, став самостійним у побуті. Мотивацією знову ж таки стала дружина, якій чоловік захотів допомагати у хатніх справах.
Далі – більше. Іван з Тетяною завели сторінку в соцмережах, де документували реабалатацію ветерана після поранень. Коли ж чоловік влаштувався на роботу в благодійний фонд "Побачимо перемогу", то постало завдання якось персоналізувати свою сторінку. Так з’явився кулінарний блог.
"Я і раніше готував, хоча й не на камеру. Як зараз пам'ятаю: хотів допомогти дружині щось зробити, тож, перше, що я зробив – почистив яйця", – пригадує військовий.
Зараз у Івана більше 40 тисяч підписників в блозі. Він вчить свою аудиторію готувати з використанням спеціального асистивного кухонного приладдя. Наприклад, дошки з шипами, на яку можна наколоти продукти, щоб вони не загубилися. Або ж у нагоді стає датчик рідини, який за допомогою ультразвуку визначає рівень рідини в ємності. Ветеран вільно почуває себе на кухні і може готувати, навіть використовуючи звичайне приладдя.
Чоловік активно проводить збори коштів на реабілітацію побратимів, продовжує займатись риболовлею і надихати свою аудиторію в Тік Ток жити так само активно, як він.
Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.