Ще одна крадена традиція: звідки в СРСР повсюдно взялися голуб’ятні

У житлових кварталах в часи СРСР можна було повсюдно побачити такий незвичний зараз об’єкт, як голуб’ятню. Голубів розводили ентузіасти – проводили з ними багато часу, годували їх, випускали політати, що неймовірно тішило місцевих дітей.

Відео дня

Але звідки взялось таке незвичайне хобі і чому воно стало таким масовим? У цьому розбирався OBOZ.UA.

Ще із сивої давнини голуби були видом пошти. Цей вид зв’язку виник ще у стародавній Персії. Люди використовувати сильний інстинкт дому, притаманний цим птахам, щоби обмінюватись повідомленнями, а потім повертати пернатого посланця додому. Тому голуби жили поруч із людьми впродовж всієї історії.

Згодом голубів навчитись дресирувати. Деяких вчили літати на швидкість, інших – якнайкраще орієнтуватись на місцевості та легко знаходити домівку, щоби зробити їх ще більш ефективними посланцями.

Не цурались голубівництва і в Російській імперії. Тоді воно було поширене серед дворянства та військових. Причому пернатих використовували не тільки для доставки пошти – аристократи вишукували найбільш красивих птахів, щоби поповнити ними свою колекцію, хвалились своїми улюбленцями один перед одним.

Після революції 1917 року та під час голоду голубівництво занепало, оскільки птахів почали використовувати як джерело їжі. У 1925 році радянська влада відновила розведення голубів, але під час Другої світової війни їх знову знищували, щоб запобігти можливому використанню ворогом

Знову традиція відродилась під час підготовки до VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві. Символом заходу, який пройшов у 1957 році став голуб миру, намальований художником Пабло Пікассо. Тому для церемонії відкриття задумали випустити тисячі голубів. Але знайти вдосталь пернатих не могли. Тож до їх вирощування почали залучати громадян. Голуб’ятні з’явилися на дахах заводів, шкіл, у дворах і навіть на балконах хрущовок. Звісно, епіцентром цього стала Москва. Але звідти хобі швидко поширилось на весь СРСР.

Згодом голубівництво стало популярним хобі серед чоловіків у СРСР. Чоловіки збиралися в голуб’ятнях, обговорювали справи, обмінювалися птахами. Це хобі вважалося виключно чоловічим заняттям і стало частиною міської культури. Цей аспект був змальований у комедії Володимира Меншова 1984 року "Любов і голуби". Головний герой стрічки тікає від труднощів побуту саме до своїх улюблених птахів.

А у 80-ті роки голубники стали символом радянського побуту. Так 1980 року на Олімпіаді, 1985 року на Фестивалі молоді, 1986 року на Іграх доброї волі в небо знову злітали тисячі птахів. А 1984 року до Спілки товариств голубівників СРСР увійшло понад сотню регіональних клубів.

З розпадом СРСР інтерес до голубівництва зменшився. Голуб’ятні почали зникати з міських пейзажів, оскільки з’явилися нові інтереси та можливості для дозвілля. Втім навіть досі у міських нетрях можна знайти голуб’ятню, в якій живуть ці розумні птахи.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як в СРСР без спецзасобів виводили плями на одязі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.