Я, як невеличкий латифундист та представник аграрно-молочного сектору (шуткую звісно, мені до латифундистів далеко, в мене лише невеличке стадо кіз) за світовими агроновинами слідкую так само, як й за прогнозом погоди. Бо знаєте, село воно живе своїми ритмами. Ковід, війна, ядерна загроза, приліт інопланетян, а селяни що роблять? Правильно: саджають, косять, сіють, орють, доять, випасають. Бо набігаєтесь там, їсти захочеться, а ми вже тут: хліба напекли, борщу наварили, молока надоїли, сира наробили, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".
Смішки-смішками, але ось що я вам скажу: війна забрала в нас багато ресурсів, в тому числі багато агроресурсу. Ми втратили не просто території, ми втратили наші землі, поля, де зростали кавуни, соняшники, жито. Схід та Південь України це аграрні райони, а не тільки шахти чи підприємства. Донеччина та Луганщина це були флагмани серед виробників соняшника, гречихи, ріпаку.
Розуміння, що тисячі гектарів колись гарної родючої землі тепер просто пустеля. Ні, не тому, що там посуха, чи немає води, річ в тому, що там, де були бойові дії, 50-100 років неможливо саджати щось, що можна вживати у їжу, через високий вміст свинцю, який є за версією ВООЗ найнебезпечнішою речовиною, яка потрапивши в організм накопичується в організмі та чинить токсичний вплив на мозок, нервову систему, систему крові, шлунково-кишкову та серцево-судинну системи, нирки.
Захопивши Схід України окупанти почали нищити промисловість, але підтримували сільське господарство. 60 відсотків експорту зерна, яке продавала росія з 2015 року, це зерно, вирощене на окупованих територіях Луганщини та Донеччини.
Використання ресурсу України дало росії гарний прибуток. Що цікаво, за весь цей час росія не вкладала нічого в розвиток свого сільськогосподарського сектору. Скажу більше, за 12 років, як я почала спостерігати за Ростовщиною та Краснодарським краєм, як основними логістичними центрами війни, я побачила, як знищується сільське господарство. Зникли молочні ферми, курники, птахофабрики, свиноферми, на 40 відсотків зменшилися посівні площі. Що ще цікавіше, санкції на той час до сільгосппродукції росії не застосовувалися, але все просто занедбано, без спеціалістів, а коли ввели санкції, то все просто почало складатися, як доміно.
Про те, що путін залишить росію без хліба та без видовищ, я писала давно. Вже 2 роки на ринках росії відчувається дефіцит сільгосппродукції. Якщо аграрні регіони це не відчували за рахунок місцевих виробників та селян, які продавали надлишки, то північні райони перестали отримувати овочі, вирощені на росії – тільки імпорт.
Більша частина росії – це мерзлота та болота, чорноземи для росії дефіцит. Саме тому їй край потрібні землі України. Бо росія втрачає першість на ринку зерна й отримує першість на ринку імпортованих продуктів. "Аграрна" росія імпортує значні обсяги овочів та фруктів. Після того, як повалився агросектор росії, а це десь приблизно 2024 рік, ввезення овочів зросло на 9,9% тобто до 1,7 млн тонн, а фруктів збільшилося на 2,4%.
Основними постачальниками їжі на росії є Туреччина, Єгипет, Китай, Ізраїль та Білорусь. Переважно імпортує росія томати, картоплю, цибулю та моркву, буряк, перець. Якщо б були введені санкції, й ці країни-партнери перестали поставляти на росії продукцію, росіяни б почали їсти один одного, бо саджати картоплю вони не навчені.
На початок цього року, росія зупинила виробництво комбайнів, тракторів та іншої сільгосптехніки. Патріотичні росіяни не хочуть купляти російське, а купують китайське чи білоруське. А після посухи, сарани, зернової блошки та інших шкідників та тотального неврожаю зернових минулого року, який, схоже, поставив крапку в зерновій групі аграрного сектору росії, цей рік добив російського виробника ще й санкціями. Виробничі лінії неможливо ремонтувати та обслуговувати без імпортних деталей.
Але, товариш путін, який, як ми знаємо, стратег стратегічних стратегій, вирішив піти далі й зробити контрольний у голові вітчизняного патріотичного аграрного сектору: аграріям анулювали документи та ліцензії на насіння, добрива та гербіциди.
Сівба ярових на росії під загрозою – звучить, як пісня. Й, як-то кажуть, з пісні слів не викинеш, це реальність. Насіннєвої бази на росії не має, імпорт під санкціями, не усі повезуть, сіяти щось треба, сортові російські бази без ліцензії сортності…
Росіяни залишаться без нормальної їжі: в Росії криза агросектора. Джерело: Скриншот
Росіяни залишаться без нормальної їжі: в Росії криза агросектора. Джерело: Скриншот
Я чекала картки на хліб на наступний рік, але росія вміє здивувати. Думаю, що на осінь росіянчики вже будуть волати… а, ні, не будуть, в них же ж не буде не тільки хліба, а й "телеграму", інтернету, та інших цивілізаційних принад. Білорусь може щось там й привезе з картоплі, але ж там теж санкції, й навіть пальмову олію та сухе молоко з Польщі, щоб робити "натуральную белорусскую молочную продукцию", ввести вже проблемно.
Війна з Іраном теж внесе свої кореляції в імпорт та логістику. Залишиться Китай, ну, тут помідорів та рису з пластмаси наштампують, аби росіянчики тоє жерли. Цікаво, чи привезуть до голодної росії "ніжки Трампа", як колись США рятували від голоду срср "ножками Буша"?
Але падіння агросектору росії, високі ціни на їжу та голод – поганий знак для нас. Ну, по-перше, голодні росіянчики більше підписують контрактів, тобто йдуть на війну, щоб роздобути поїсти, мародерствувати по українських селах. Тобто, голод та високі ціни не зупинить бажання росіян воювати. По-друге, закриті сільгоспзаводи переобладнують під військові, тому нашим вартовим неба трошки передивитися мапи заводів росії, бо не усе, що "сільгосп", то "мирные граждане".
Росіяни залишаться без нормальної їжі: в Росії криза агросектора. Джерело: Скриншот
Так що, чекаємо виття з болота щодо "невродило" та "подайте кушать, господа капиталисты". Шкода, що відсутність на росії інтернету та "телеграму" позбавить нас можливості постити смажену курочку, котлетки, салатик з помідорків та огірків й сальце на свіжому хлібці.
Бережіть село, це колиска України! Наші фермери, аграрії, латифундисти роблять неймовірні речі під час війни, вони годують країну, забезпечують агропродукцію для експорту, насичують наш ринок, а це означає, що стіл кожного українця смачний.
А свою землю ми повернемо, вилікуємо, відродимо, бо нам там ще бурячки саджати.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...