ПТСР у цивільних і військових: хто найбільш вразливий, які наслідки та шляхи подолання

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) стрімко поширюється серед українців — як серед військових, так і цивільних. Звернень по допомогу стає дедалі більше, проте значна частина постраждалих досі не отримує належної підтримки через стигматизацію та недостатню обізнаність. Попри офіційні статистики, реальні масштаби проблеми можуть бути значно вищими.

Відео дня

Які саме групи найбільш уразливі? Чому ПТСР вимагає різних підходів у лікуванні? І яку ціну платить суспільство за ігнорування ментального здоров’я? Аналізуємо цифри, дослідження та рішення, які здатні змінити ситуацію разом з експертами центру "Експіо", які спеціалізуються на лікуванні посттравматичних розладів.

Масштаб проблеми: статистика, яка вражає

Станом на 2023 рік, за даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні понад 20 000 людей мають офіційно підтверджений діагноз "посттравматичний стресовий розлад". Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко зазначає, що докладна інформація щодо військових із цим розладом буде оприлюднена лише після закінчення війни.

В електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) протягом останніх років фіксують стрімке збільшення пацієнтів зі встановленим діагнозом ПТСР. За даними ЕСОЗ, у 2024 році кількість пацієнтів із ПТСР зросла майже в дев’ять разів, порівнюючи з 2021 роком:

2021 рік — 3167 пацієнтів;
2022 рік — 7051 пацієнт;
2023 рік — 12 494 пацієнти;
на кінець червня 2024 року — 27 544 пацієнти.

Владислав Матреницький, засновник і директор центру "Експіо", лікар-психотерапевт, кандидат медичних наук, зазначає: "З 2025 року ми фіксуємо помітне погіршення ситуації. Серед тих, хто звертається до нашого центру, приблизно кожен третій має симптоми ПТСР. А серед військових — майже кожен перший приходить з ознаками посттравматичного розладу".

Військові й цивільні: різні групи — різні показники

Істотно відрізняється поширеність ПТСР серед військових і цивільних осіб. Згідно з нещодавно опублікованим дослідженням в European Journal of Psychotraumatology, майже половина (47,5%) українських біженців має симптоми, що відповідають імовірному діагнозу ПТСР.

Статистика серед військовослужбовців також тривожна. За даними дослідження, опублікованого в журналі Psychiatry Research, серед українських медиків і парамедиків, які працюють в умовах війни, від 2,8% до 14,5% мають ПТСР, залежно від методики діагностики.

Владислав Матреницький зазначає: "Поширеність ПТСР серед ветеранів протягом життя становить від 15–20% і більше. У багатьох пацієнтів симптоми зберігаються навіть через 20 років після травми. Щобільше, з часом кількість випадків часто лише зростає".

Чинники ризику: хто найбільш вразливий

Причини виникнення ПТСР не завжди очевидні — вони формуються під впливом як зовнішніх обставин, так і особистого фону. Згідно з дослідженнями, ключовими чинниками є: рівень особистого впливу травматичної події (безпосереднє перебування під обстрілами, втрата домівки); попередній психологічний стан; соціально-економічний статус, де нижчий рівень доходу пов'язаний із вищим ризиком розвитку розладу.

Важливими чинниками також є наявність батьківських обов'язків і рівень нетерпимості до невизначеності. Особи, які гірше переносять невизначеність або мають дітей, частіше розвивають ПТСР. Особливого значення набуває створення стабільного середовища та психологічної підтримки для переселенців, які змушені адаптуватися до нових умов життя.

Системні підходи до подолання ПТСР: досвід клініки "Експіо"

Посттравматичний стресовий розлад став однією з найсерйозніших медичних і соціальних проблем в Україні. Зростання кількості звернень свідчить не лише про масштаби виклику, а і про потребу в нових, ефективних підходах до лікування. На тлі зростального запиту на якісну допомогу формуються багаторівневі системи реагування — із залученням медичної спільноти, приватних клінік і громадських ініціатив.

У клініці "Експіо" підхід до лікування ПТСР базується на поєднанні науково доведених психотерапевтичних методів із новітніми досягненнями нейропсихіатрії. Зокрема, активно застосовується кетамін-асистована терапія — метод, що відкриває нові горизонти для пацієнтів, які не реагують на класичну психотерапію чи фармакотерапію. У партнерстві з Міністерством охорони здоров’я України клініка бере участь у клінічному дослідженні впливу кетаміну на перебіг ПТСР у ветеранів.

"Кетамін допомагає пацієнтам швидко знизити симптоми тривоги й депресії та відкриває їх до роботи з травмою", — пояснює Владислав Матреницький, засновник клініки.

Інтегративна модель, що поєднує травмоорієнтовану психотерапію, внутрішньовенні інфузії кетаміну, транскраніальну електростимуляцію, нейрореабілітацію та стимуляцію блудного нерва, дає змогу досягти суттєвого зниження симптомів навіть у найскладніших випадках. Такий мультимодальний підхід забезпечує роботу на всіх рівнях — психічному, нейробіологічному та тілесному — і відповідає сучасному розумінню психічного здоров’я як комплексного феномену.

У той час як частина пацієнтів добре реагує на класичну когнітивно-поведінкову терапію або медикаменти, інші — особливо ті, хто пережив бойовий стрес чи глибоку психотравму — потребують більш гнучких, інноваційних рішень.

Економічні та соціальні наслідки ПТСР: прихована ціна війни

Проблема ПТСР виходить далеко за межі індивідуального здоров'я. Вона зачіпає якість життя родин, працездатність громадян і функціонування державних систем:

Економічні втрати через непрацездатність. За оцінками дослідників, пацієнти з ПТСР у США втрачають близько чотирьох робочих днів на місяць. В умовах війни такі втрати працездатності особливо критичні для відновлення України.
Соціальна ізоляція та руйнування стосунків. За даними Національного центру ПТСР США, ветерани з ПТСР значно частіше постають перед подружніми труднощами, а близько 70% їхніх партнерів повідомляють про серйозні проблеми з гнівом і дратівливістю.
Зростання залежностей і міжпоколінна передача травми. Близько 45% людей із ПТСР мають проблеми з алкоголем або наркотиками, а у дітей батьків із ПТСР є підвищений ризик психічних розладів.

Тому раннє втручання та комплексний підхід до лікування ПТСР мають не лише медичний, але й економічний сенс. Інвестиції в ментальне здоров’я сьогодні дають змогу уникнути значно більших витрат у майбутньому.

Експертна думка: що треба змінити в системі підтримки психічного здоров’я

Владислав Матреницький наголошує на потребі термінових системних змін: "Під час війни наслідки ПТСР стають каталізатором соціальних, економічних і демографічних криз. Люди уникають звернення через стигму: "Психологічні проблеми — це соромно", "ПТСР — це слабкість". Як наслідок — більшість живе із симптомами: панічні атаки, безсоння, агресія. Це руйнує не лише особисте життя, а й довіру в суспільстві".

Експерт підкреслює важливість масової просвітницької кампанії — з реальними історіями подолання ПТСР. На його думку, ментальне здоров’я має стати національним пріоритетом, а для цього потрібна державна воля та зміни на всіх рівнях управління.

Серед практичних кроків — проведення круглих столів із залученням міжнародних експертів, зокрема з Ізраїлю та США, масштабування онлайн-освіти для українських спеціалістів і виведення теми ПТСР із тіні.

"Якщо ми сьогодні не вкладемо ресурси в лікування й освіту, завтра матимемо ще більше втрат: деморалізованих воїнів, покинуті родини, глибше розчарування в державі", — попереджає Матреницький.

Проблема, яка потребує консолідованих зусиль

ПТСР — серйозна проблема для України, особливо в умовах війни. Статистика показує стрімке зростання кількості людей із діагнозом ПТСР, і ця тенденція, ймовірно, збережеться в майбутньому.

Для ефективної боротьби з посттравматичним стресовим розладом необхідні консолідовані зусилля держави, медичної спільноти, громадських організацій і суспільства в цілому. Важливо не лише розвивати мережу професійної психологічної допомоги, але й формувати культуру піклування про ментальне здоров’я та подолати стигматизацію психологічних проблем.

Зрештою, інвестиції в психічне здоров’я населення — це інвестиції в майбутнє відновлення України, адже саме психологічно здорові громадяни здатні найефективніше сприяти розбудові країни після війни.