Геннадій Азжеуров майже 30 років працював у патрульній поліції. У лютому 2022 року планував піти на заслужений відпочинок, проте велика війна внесла свої корективи. Село Гранітне, де жив та працював чоловік, дуже швидко потрапило під окупацію. Невдовзі прийшли озброєні представники так званих "днр" і "лнр" та забрали його в полон.

Відео дня

Після чотирьох діб допитів його перевели до сумнозвісної Оленівки. За 40 днів полону окупанти так і не змогли висунути жодних звинувачень – і зрештою відпустили. Згодом Геннадію вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію.

До полону герой жив у постійному русі: служба, щоденна комунікація з людьми й чіткий ритм життя. Та після повернення додому і завершення служби для нього настав ще один переломний момент – відчуття самотності. Саме тоді Геннадій усвідомив: так тривати не може – потрібно знову знаходити опору й рухатися далі.

До героя дійшло усвідомлення: за плечима – великий досвід роботи з людьми, і втратити цей ресурс означало втратити частину себе. Геннадій відчував, що з цим досвідом потрібно щось робити – і мав для цього сили, натхнення та знання. Найголовніше – він хотів ділитися ними з іншими: підтримувати тих, хто лише на початку свого шляху після пережитого, і власним прикладом показувати хлопцям і дівчатам, що рух уперед можливий.

Початком цього шляху для Геннадія став пошук нових ролей і сенсів у власному житті. І, як це часто буває, вчасно з’явилася потрібна підтримка: з ним зв’язався колишній командир і розповів про проєкт Ріната Ахметова "Серце Азовсталі", який опікується захисниками та захисницями Маріуполя, порадивши звернутися. Далі – шестимісячне інтенсивне навчання в межах проєкту та успішний захист героєм диплому. А згодом команда "Серця Азовсталі" запропонувала Геннадію нову роль – кар’єрного ментора. І він без вагань погодився. Герой ділиться, що найголовнішою для нього на етапі становлення виявилась підтримка родини. "Коли дружина сказала: "Роби – ми вистоїмо і зможемо" – це мене настільки надихнуло. Я відчув, що мене підтримують і розуміють. Ми є одна команда", – додає він.

Геннадій розповідає, що справжнє відчуття сили приходить тоді, коли помічаєш власну трансформацію. За його словами, в якийсь момент варто озирнутись назад і усвідомити, який великий досвід уже є за плечима – і наскільки важливо не знецінювати його, а перетворювати на ресурс.Саме тому сьогодні Геннадій вже працює на посаді карʼєрного ментора "Серця Азовсталі", де допомагає ветеранам знайти своє покликання у цивільному житті.