Нік Адамс: яскраве життя та загадкова смерть сина українського емігранта

Незважаючи на те, що життя голлівудської зірки Ніка Адамса трагічно обірвалося на піку його кар'єри та у розквіті творчих сил, його вважають яскравою ілюстрацією здійснення американської мрії. Про таких, як Адамс, говорять self-made. Він справді зробив себе сам: почавши з самих низів американського суспільства і здирааючись до його вершин щосили, успіху в кар'єрі, слави і грошей він досяг лише своїми власними зусиллями. Але як тільки Адамс отримав усе, що хотів, його життя закінчилося – чи була його смерть природною чи насильницькою, достеменно невідомо й досі.

Відео дня

Тяжке дитинство у шахтарському селищі

Нік Адамс – ім'я при народженні Ніколас Алоїзіус Адамчук (у США його прізвище Адамшок) – з'явився на світ у липні 1931 року в родині емігранта з України Пітера Адамчука та його дружини Кетрін у шахтарському селищі у Пенсільванії. В епоху Великої депресії важко жилося багатьом, але родина Адамчук, у якій було двоє синів, жила за межею бідності – вони не могли вилізти з боргів, їм не належала навіть халупа, в якій вони жили, оскільки нею володіла вуглевидобувна компанія. Щодо самого селища, то воно, як і безліч інших, розкиданих у передгір'ях Аппалачів, як говорив згодом сам актор, обіцяло своїм жителям лише злидні та перспективу ранньої смерті в шахті.

Про аварії зазвичай сповіщав сигнал тривоги – його боялися у селищі найбільше. Так сталося з братом батька, який загинув 1936 року – його завалило породою у вибої. Адамс згадував, що дядька, який вмирав, принесли до них у будинок, і він, йдучи з життя, погладив Ніколаса по голові, сказавши батькові: "У тебе двоє прекрасних синів, з них вийдуть хороші шахтарі", на що батько відповів: "Клянуся, вони не будуть шахтарями!" Трагедія з братом стала останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Пітера – зібравши невеликий скарб у стареньку машину, він посадив туди всю родину і вирішив, що їхатиме доти, доки вистачить грошей на бензин. Так Адамчуки опинилися у місті Джерсі-Сіті.

"Колись я куплю тобі будинок"

Втім, від злиднів сім'ї не вдалося втекти і там. Батько швидко знайшов роботу коменданта у багатоквартирному будинку, за яку він отримував 30 доларів на місяць та службову квартиру у підвалі. За словами актора, його батьки працювали як каторжні: вони з ранку до ночі топили піч, мили підлогу, тягали сміттєві баки. Але грошей все одно катастрофічно не вистачало навіть на те, щоби купити одяг синам. Мати відбілювала мішки з борошном і шила їм з цієї тканини спідню білизну та сорочки, але повністю написи на ній вдавалося вивести не завжди. Якось до них у підвал спустилася квартирантка, розгнівана тим, що в її ванній кімнаті немає світла. Мабуть, бажаючи уколоти дружину коменданта, вона випалила: "Чому б вам не купити своїм дітям пристойний одяг замість того, щоб перешивати мішки з мукою?!" Побачивши, як мати, опустившись на стілець, заплакала, Ніколас обійняв її і сказав: "Не плач, колись я куплю тобі будинок".

"Я був ніким, а хотів стати всім, але не знав, як це зробити"

З дитинства головною мрією Ніколаса був матеріальний достаток, тому, вибираючи професію, він думав про те, яка може принести йому більше грошей. "Я був ніким, а хотів стати всім, – згадував він, – але не знав, як це зробити". Оскільки в той час поп-культура звеличувала зірок спорту та кіно, Ніколас вирішив, що кращої діяльності, ніж акторська, йому не знайти – він думав, що так зможе непогано заробити, особливо при цьому не напружуючись. До наук молодий чоловік схильний не був, на уроках замість того, щоб слухати викладачів, він вважав за краще мріяти про щасливе майбутнє. Коли Ніколасу виповнилося 17 років, він поїхав до Нью-Йорка, де випадково потрапив на кастинг. На ньому він познайомився з іншим актором з українським корінням і теж сином шахтаря, Джеком Пелансом, справжнє ім'я якого – Володимир Іванович Палагнюк. Саме Пеланс першим розгледів у юнака акторські здібності та допоміг йому влаштуватися у молодіжну театральну трупу. Тоді Ніколас Адамчук перетворився на Ніка Адамса – такий творчий псевдонім, на думку Пеланса, більше підходив для акторської кар'єри.

Автостопом до Голлівуду

У 18 років Адамс зняв зі свого рахунку 80 доларів і, написавши на обкладинці ощадної книжки: "Голлівуде, зустрічай мене!", автостопом вирушив до Лос-Анджелеса – на дорогу у нього пішло десять днів. Знявши кімнату за 6 доларів на тиждень, молодик почав шукати роботу. Межею його мрій була роль, нехай навіть і в масовці, але спочатку йому вдалося знайти лише місце швейцара, мийника посуду, кухаря, а потім технічного фахівця, в обов'язки якого входила зміна вивісок із назвами вистав на будівлі театру. Тоді майбутній актор вирішив йти ва-банк – увесь свій час він витрачав на кастинги, сподіваючись, що одного разу на нього таки звернуть увагу. Але в нього не було ні агента, який би подбав про його інтереси, ні кіноплівки, яка б зафіксувала його в роботі. Але, зрештою, кількість його зусиль перейшла в якість – на завзятого хлопця звернули увагу.

"Бунтар" – улюбленець усієї Америки

Вперше Адамс з'явився на екрані в епізодичній ролі у фільмі "Хтось кохає мене". На прем'єру актор не потрапив – його призвали на флот, де він служили матросом на катері Берегової охорони США. За іронією долі, повернувшись у кіно, він зіграв матроса у фільмі "Містер Робертс", тоді йому здалося, ніби він і не йшов з військової служби. Незважаючи на те, що після дебюту Адамс зіграв у кількох досить популярних фільмах – "Дивна леді в місті", "Немає часу для сержантів", "Історія ФБР", студія Warner Brothers вирішила не укладати з ним контракт, оскільки її боси вирішили, що Адамс недостатньо високий і гарний для того, щоб грати головні ролі. Протягом 12 років – з 1955-го до 1967 року – Адамс зіграв у 60 (!) фільмах. За роль другого плану у картині "Сутінки честі" він навіть був номінований на "Оскар", а робота у фільмі "Бунтар" зробила його улюбленцем усієї Америки.

У гонитві за славою та грошима

У гонитві за славою та грошима Адамс хапався за будь-які ролі, зокрема й ті, які не приносили йому задоволення – ні морального, ні матеріального. Актор стрімко втрачав сили і, щоб "пришпорити" організм, брав участь у нічних автомобільних перегонах, а потім почав приймати заборонені препарати. Не найкращим чином на моральному стані Адамса позначилася і смерть зірки Голлівуду Джеймса Діна, з яким його пов'язували дружні, а, можливо, й інтимні стосунки – йому було всього 24 роки, і його відхід із життя Нік називав "першим дзвіночком" для себе.

Загадкова смерть

Ніка Адамса не стало 8 лютого 1968 – він пішов з життя в 36 років. Актора, який був повністю одягнений і сидів на підлозі в спальні в своєму особняку за 54 тисячі доларів, що на ті часи було величезною сумою, знайшов його адвокат Ервін Редер. Він приїхав згідно з домовленістю, о 8-й вечора, але на дзвінки та стуки ніхто не відкривав – щоб потрапити до будинку, йому довелося залізти у вікно. Нічого не вказувало на причину смерті – ні зброї, ні снодійного поряд з тілом не було знайдено, а в крові актора не виявили алкоголю. У шафці у ванній кімнаті стояло кілька флаконів з рецептурними препаратами, але всі вони були запечатані. Існувала версія вбивства Ніка Адамса, але ані підтвердити, ані повністю спростувати її не вдалося.