Відео дня
Незадоволені роботою, зарплатами й цінами: чому росіяни втікають з окупованого Криму
Кримчани не раді засиллю росіян на півострові. Навіть ті, хто вітав окупаційну владу, тепер незадоволені тими, хто приїздить із РФ. На їхню думку, росіяни відбирають у них роботу, воду й через них підвищуються ціни на їжу та нерухомість. Самі росіяни залишають півострів через погану медицину, освіту, відсутність офісної роботи й війну.
Докладніше про це – читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Хочуть жити на півострові, де не стріляють
За час окупації Криму з 2014 року на півострів переїхало близько мільйона росіян. Частина з них тут придбала нерухомість і залишилася жити, частина – приїжджає тільки на літо. А ще частина – пожила на півострові й поїхала, оскільки очікування і дійсність виявилися дуже різними.
Кримські рієлтори кажуть, що росіян, охочих переїхати на півострів, вистачає. Однак далеко не всі з них витримують життя в окупованому Криму.
"Люди мріють про сонце, море, безтурботне життя. Але реальність інша. Літо змінює осінь, зима, коли тут реально нудно, навіть якщо ти живеш у Ялті або Сімферополі. Якщо ти не працюєш, не ведеш бізнес, то тут добре тільки влітку. Або це життя для пенсіонерів, які втомилися від міської метушні й вирішили провести залишок життя біля моря", – каже одна з кримських рієлторів Оксана (на прохання фахівчині, її ім'я змінено).
Тому, за словами рієлторки, нерідко люди після року-двох життя на окупованому півострові, знову продають нерухомість і повертаються додому або переїжджають в інші міста.
Одна з головних причин повернення в РФ останнім часом – війна. Росіяни чомусь не бажають чути виття сирен і вибухи в небі. Хоча їх запевняють, що це лише тимчасово, півострів захищений. Але ніхто не хоче боятися прильотів і пожеж.
"Перше запитання у тих, хто цікавиться тут нерухомістю: а запропонуйте нам житло там, де не стріляють. При цьому в побажаннях у них стоять Севастополь, Алушта, Євпаторія, там, де частенько буває гучно", – уточнює Оксана.
Немає лікарів і дитячих садків
Ще росіянам не дуже подобається рівень освіти й медицини на півострові. У Криму не вистачає лікарів, немає хорошої медичної техніки, мало професійних хірургів, кардіологів тощо.
Черги в поліклініках розтягуються на години. Самі приміщення лікувальних закладів давно ніхто не приводив до ладу. В основному медицина тут на рівні району.
Бракує у Криму також спортивних споруд і майданчиків, щоб діти й підлітки могли розвиватися фізично. Не вистачає гуртків творчості. Освіта у школах також залишає бажати кращого.
Одна сім'я з Підмосков'я, яка кілька років тому переїхала до Ялти, не витримала й двох років.
"Ми зрозуміли, що тут не зможемо дати дітям хорошу освіту. Чоловік знайшов роботу й заробляв непогано, а я займалася дітьми. Але тут немає хорошої студії, де дочка могла б навчатися малювати. Хотіли віддати її на балет, але з балетом тут не склалося, не той рівень. У школі ще можна вчитися приблизно до 5 класу. Але, щоб здобувати серйозну освіту для вступу до університету, рівня не вистачає. Довелося наймати репетиторів. Синові ми не змогли підшукати хорошу секцію футболу. Словом, ми знову повернулися додому, тепер займаємося продажем нерухомості в Криму", – скаржиться росіянка.
На півострові явна нестача не лише лікарів, а й учителів. Професійні педагоги залишають півострів через низькі зарплати, високі ціни, відсутність перспектив. Також молоді батьки скаржаться на брак дитячих садків.
Нудно і немає роботи
Ще один фактор – відсутність авіасполучення. Щоб з'їздити в Росію в гості або вирушити кудись подорожувати за кордон, доведеться добу їхати в поїзді через Кримський міст, потім пересідати на літак і летіти до пункту призначення. І точно так само назад.
У кримських містах проблеми з громадським транспортом і трафіком. Найчастіше затори й тягучки спостерігаються в Сімферополі, Севастополі, Ялті, Євпаторії, Саках. Складно заїхати в ці міста. Окупаційна влада побудувала трасу "Таврида" не для жителів півострова, а для військових цілей. А в інших місцях розширенням і ремонтами доріг практично не займаються. Уже не кажучи про селища.
Для молоді Крим виявився нудним місцем. Тут ще можна знайти нічні клуби, бари, де виступають артисти, музичні гурти. Але через санкції та війну пристойних концертів ніхто тут не дає. Не їздять на півострів і закордонні театри.
До того ж на півострові бракує роботи. Багато росіян, які намагаються переселитися до моря, не хочуть працювати офіціантами, кухарями, продавцями, будівельниками або таксистами. Вони мріють працювати в офісах, так само як у РФ. Але офісної роботи тут дуже мало.
"В офісі можна працювати, якщо ти займаєшся, наприклад, нерухомістю. Або ти бухгалтер. Тут переважно робота сезонна, пов'язана з відпочивальниками. Але зараз їх не так багато. Або робота в готелях, пансіонатах, санаторіях покоївками, прибиральницями, адміністраторами", – каже Оксана.
Півострів не гумовий
Ще одна проблема – це наявність води. Як відомо, багаторічні посухи призвели до того, що водосховища півострова пересихають. Окупаційна влада нічого не робить і не вкладає кошти в обіцяний проєкт щодо опріснення води. Враховуючи, що росіяни самі підірвали Каховське водосховище, дніпровська вода в Північнокримський канал теж не надходить.
Тому воду тут жителям подають по годинах, вона є лише на російських військових базах. А в перспективі, якщо окупаційна влада не почне щось робити, то вода може стати дуже дорогою та дефіцитною.
Для пенсіонерів життя в окупаційному Криму може бути більш привабливим. Однак ціни на продукти тут зростають настільки швидко, що жодна пенсія не рятує. Російські пенсіонери їхали сюди, думаючи, що грітимуться на сонечку, а тепер їм доводиться виживати. Незадоволені цим і кримчани.
"Півострів не гумовий. Вони спочатку їхали сюди, як сарана, скуповували нерухомість, кредити їм видавали пільгові. Через них підвищились ціни на продукти. У нас влітку завжди все дорого, але тепер і взимку також, тому що тут повно росіян. Що на базарі, що в супермаркеті – все дорого. Пенсії, які нам спочатку збільшили, тепер перетворилися на пил. Ледве зводимо кінці з кінцями. Якщо в тебе немає своєї землі під город або вільної кімнати під здачу відпочивальникам влітку, то це біда", – скаржиться пенсіонерка з Алушти Валентина.
Незадоволені й ті росіяни, які переїхали на Чорноморське узбережжя.
"Ми купили тут квартиру й думали, що поживемо на старості років біля моря. Але тут ціни, як у Москві. Про м'ясо ми давно вже забули, у кращому випадку бройлерна курочка нам по кишені. А так каші й овочі в сезон, навіть сир рідко беремо. Чому кримчани такі злі на нас, я не розумію. Це ж вони на базарі ціни тримають, а не ми. Підходиш, питаєш скільки коштують груші, відповідають: "Для вас 150 рублів". Що значить для нас? Чим ми гірші за місцевих жителів", – обурюється колишній житель Сибіру, який переїхав до Євпаторії.