УкраїнськаУКР
русскийРУС

Навіщо в СРСР переносили цілі будинки з жителями: як це вдавалося

3 хвилини
11,7 т.
Навіщо в СРСР переносили цілі будинки з жителями: як це вдавалося

В епоху, коли містобудування в Радянському Союзі розвивалося шаленими темпами, будинки не просто будували — їх пересували. Це може здатися неймовірним, але інженери того часу навчилися переміщувати цілі житлові будинки, не виселяючи їхніх мешканців. Уявіть, що можна лягти спати у своїй квартирі, а прокинутися вже на новому місці, без жодних незручностей.

Відео дня

Завдяки геніальності інженера Еммануїла Генделя та його команди, ці багатотонні споруди переміщали, зберігаючи їхню цілісність і всі комунікації. Ці унікальні технології дозволили зберегти багато історичних будівель, які заважали новим амбітним планам реконструкції міст.

Інженери розробили унікальні технології, що дозволяли переміщувати багатотонні споруди, не завдаючи їм шкоди.

Переміщення будівель в СРСР

Перші випадки переміщення будівель фіксувалися ще в XV столітті, коли італійський інженер Арістотель Фіораванті пересунув дзвіницю в Болоньї. Після цього такі проєкти були рідкістю аж до кінця XIX століття.

Справжній бум переміщення будинків розпочався у 1930-х роках.

Навіщо в СРСР переносили цілі будинки з жителями: як це вдавалося

У рамках Генерального плану реконструкції Москви, коли місто активно розширювалося і модернізувалося, вирішили не зносити, а переносити цінні будівлі, що заважали прокладанню нових широких магістралей.

Ключовою фігурою в цих масштабних проєктах став інженер Еммануїл Гендель. Він уже мав досвід переміщення невеликої фідерної підстанції, але пересунути житловий будинок вагою в десятки тисяч тонн було набагато складніше.

Навіщо в СРСР переносили цілі будинки з жителями: як це вдавалося

Разом з іншими інженерами Гендель розробив унікальну технологію, що дозволила перенести 23 будівлі протягом кількох років. Найважча з них важила 23 тисячі тонн. Підготовка до кожного переїзду тривала близько пів року, включаючи підготовку нового майданчика з комунікаціями, укладання рейок та монтаж додаткових кабелів і труб.

Процес переміщення був надзвичайно продуманим. Спочатку будівлю акуратно відокремлювали від фундаменту за допомогою гідравлічних домкратів, піднімаючи її над землею.

Навіщо в СРСР переносили цілі будинки з жителями: як це вдавалося

Потім на спеціально прокладені рейки встановлювали рухому платформу, на якій розміщували будинок. Переміщення відбувалося за допомогою парової тяги або лебідок. Цікаво, що процес часто проводили вночі, і мешканці, які в цей час спали, не відчували руху. Навіть посуд зі столів не падав.

Кожен проєкт переміщення будинку мав свої особливості. Наприклад, п’ятиповерхову Г-подібну будівлю на вулиці Осипенка розділили на дві частини та пересунули, повернувши одну з них на 30 градусів. Для переміщення та обертання були задіяні 27 електродомкратів з різним кроком різьблення.

Також був випадок, коли під час пересування будинку Мосдуми, будівля рухалася разом із підвалом. А лікарню на провулку Садовських повернули на 90 градусів і пересунули, підбудувавши знизу цокольний поверх. Ці приклади демонструють високий рівень інженерної думки та винахідливості.

Навіщо в СРСР переносили цілі будинки з жителями: як це вдавалося

Подібні технології використовувалися не тільки в СРСР. У XIX столітті в Бостоні та Нью-Йорку теж пересували будівлі. Після Другої світової війни в Європі та Канаді застосовували новітні розробки. Зокрема, у Франції та Чехії для переміщення будівель, включаючи готичний костел, використовували потужні гідравлічні візки, які брали на себе вагу всієї споруди, підтримуючи її на постійному рівні. Це дозволило відмовитися від ретельного вирівнювання рейок і зробити процес швидшим та безпечнішим.

Після війни в СРСР подібні переміщення будинків проводили рідше. Однак, у 1958 році у Москві пересунули два п'ятиповерхові будинки, а у 1978 році — будівлю, що заважала будівництву нового корпусу редакції "Известий". Цікаво, що у 1983 році пересували навіть сценічну коробку старої будівлі МХАТу, а для розрізання кладки використовували сталевий трос, що нагадувало методи Федоровича, які він застосовував ще наприкінці XIX століття.

Весь цей досвід є цінним внеском у світову інженерну практику, демонструючи, як можна зберегти історичні будівлі, адаптуючи їх до сучасних потреб міста.

OBOZ.UA пропонує дізнатися, чому робітникам за часів СРСР доводилося працювати понаднормово.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.