Навіщо у СРСР варили джинси: про це мріяла вся молодь

Ніде у світі джинси не набули настільки культового статусу, як в СРСР. Заради них радянські громадяни перетворювали свої кухні на виварювально-фарбувальний цех, де "варили" одяг з деніму.

Для чого це робилось, розбирався OBOZ.UA. Розповідаємо також, які існували технології – ви будете вражені розмаїттям підходів.

Культ джинсів у СРСР

Перші джинси були пошиті в США ще у середині 19 століття, а у 1930-тих роках вони почали свій шлях до світового визнання. В СРСР же про штани з деніму практично нічого не знали до Міжнародного фестивалю молоді та студентів 1957 року. Тоді до Союзу приїхало чимало молодих людей із-за кордону і вони привезли з собою зручні штани з цупкої тканини, які, до того ж, чудово сиділи на фігурі. Джинси моментально стали в СРСР символом свободи, престижу та приналежності до "іншого світу". Вони асоціювалися з Заходом, молодіжною культурою та незалежністю, тож не дивно, що навіть одна пара могла викликати захват і заздрість.

Популярність і ціна

Перші джинси потрапляли в СРСР через моряків, пілотів, дипломатів чи туристів. В офіційній торгівлі вони практично не продавалися, а якщо й з’являлися, то за нечувані гроші. У 70–80-х роках справжні Levi’s чи Wrangler коштували від 150 до 300 рублів при середній зарплаті близько 120 рублів.

Дефіцит закономірно породив і чорний ринок. Продажем штанів з деніму займались фарцівники. Вони купували їх у закордонних туристів чи діставали іншими шляхами і продавали з рук за цінами, що часом сягали кількох місячних зарплат. Торгівля джинсами приносила великий прибуток, але й була пов’язана зі значним ризиком. За фарцування можна було опинитись за ґратами, також відомий випадок, коли у 1961 році двох таких торговців засудили до смертної кари. Так джинси в СРСР стали символом протесту, непокори, вільного духу та зухвалості.\

Походження моди на "варенки"

Однак дістати джинси було лише половиною справи. Їх потрібно було ще й виварити, щоби надати їм модного потертого вигляду. На Заході для цього існувала технологія stone wash, коли тканину зістарювали спеціальними камінцями, щоб досягти такого ефекту. Вони одразу продавались з цими ефектними світлими плямами. Радянська молодь же вигадала цілу купу власних способів досягти бажаного вигляду. А джинси з таким ефектом почали називати "варенками".

Як в СРСР варили джинси

Методи виготовлення "варенок" були різними. Одні з них були досить простими, проте менш ефективними, а інші були пов’язані з певним ризиком і доволі непередбачуваними наслідками виварювання. Ось як в СРСР джинси доводили до пуття.

Кип’ятіння з відбілювачем. Найпоширеніший варіант – покласти джинси у велику каструлю чи відро, залити водою з "Білизною" (хлорним відбілювачем) і кип’ятити від 30 хвилин до кількох годин. Результат залежав від часу та концентрації: тканина світлішала, з’являлися плями й нерівномірні розводи.

Мотузки та вузли. Щоб малюнок був хаотичним і яскравим, штанини перед варінням зав’язували вузлами або перетягували шпагатом. Після відбілювання виходили смуги та круги – своєрідний радянський "тай-дай".

Пральна машина. Хто мав доступ до "автоматів", використовував режим з гарячою водою й великою кількістю відбілювача. Це було зручніше у виконанні, але сильно руйнувало тканину.

Абразивні способи. Іноді джинси натирали цеглою, наждачним папером або навіть терли пемзою, щоб створити потертості на колінах і кишенях. У поєднанні з варінням ефект виходив максимально "фірмовим".

Раніше OBOZ.UA розповідав, яке взуття в СРСР було об’єктом мрії.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.