Масова пропаганда і концерти: що показували по ТВ у СРСР

Телебачення відігравало надзвичайно важливу роль у житті радянських громадян. За відсутності інтернету та інших альтернативних джерел, телевізор був майже єдиним каналом отримання інформації про події у світі.

Відео дня

Те, як подавалися новини та факти на екрані, значною мірою формувало погляди людей на ті чи інші явища та процеси. Хоча сьогодні деякі згадують радянське ТБ як нібито "гостре", насправді більшість ефірного часу займав досить одноманітний та політизований контент. Лише короткий період Перебудови приніс появу більш критичних програм.

Пропаганда з екранів

Головним рупором офіційної інформації на радянському телебаченні була програма "Час", що виходила у вечірній ефір з характерною пафосною музичною заставкою. Випуски "новин" були далекі від об'єктивності; вони мали виразно тенденційний характер. Глядачам розповідали про грандіозні досягнення у сільському господарстві та промисловості – мільйони тонн зібраного врожаю, виплавленого металу тощо, створюючи враження успішного руху країни у правильному напрямку. Кризові явища в економіці намагалися замовчувати, а симптоми дефіциту та черг пояснювали "окремими недоліками" та безвідповідальністю місцевих керівників.

Інформація про країни Заходу подавалася виключно у негативному світлі, з акцентом на їхнє "загнивання". При цьому реальні події або спотворювалися, або ігнорувалися на користь вигідних для пропаганди сюжетів. Глядачам було надзвичайно складно зрозуміти справжню картину подій у світі. Новини завжди читали диктори з ретельно поставленими, впевненими та непохитними голосами, щоб не допустити жодних сумнівів у правдивості чи офіційності поданої інформації.

Окрім "новин", на телебаченні існували окремі, спеціально створені пропагандистські передачі. Серед них "Служу Радянському Союзу" з пафосними та далекими від реальності розповідями про армію, "Міжнародна панорама", що робила огляд "жахів" капіталізму, та "Дев'ята студія". Остання була прикладом чистої пропаганди, де кілька політичних оглядачів годинами обговорювали теми неминучого краху Заходу чи "злочини світового сіонізму", використовуючи складну лексику для підкреслення своєї "компетентності".

Пізнавальні програми 

У сітці мовлення були присутні й більш "нейтральні" або пізнавальні програми, хоча їхня кількість та якість були різними. Передачі про життя тварин та рослин, як-от "Світ тварин", були серед тих небагатьох, що могли зацікавити широку аудиторію. Проте, багато інших пізнавальних програм були присвячені надто вузьким науковим темам і залишалися цікавими лише фахівцям, або ж просто були нудними для пересічного глядача.

Окремим блоком у телевізійному ефірі йшли трансляції офіційних заходів, зокрема виступів Леоніда Брежнєва у 1970-х та з'їздів ЦК КПРС у 1980-х. Ці трансляції мали на меті продемонструвати "відкритість" влади, але на практиці вони лише підкреслювали відірваність керівництва від реального життя, оскільки доповідачі часто повторювали ті самі пропагандистські тези. Певні зміни відбулися на XXVII з'їзді КПРС у 1986 році за часів Горбачова, де прозвучала критика курсу країни, що стало передвісником епохи "гласності" та "перебудови".

Прісний гумор

Гумористичні передачі на радянському ТБ також існували, але їхній гумор був досить прісним через жорстку цензуру. Жарти, особливо ті, що стосувалися недоліків радянської економіки, були "схвалені згори" і зводилися до висміювання "недбайливих господарників" чи "ледарів", а не системних проблем. Ситуація з гумором почала змінюватися з середини 1980-х, коли після тривалої перерви повернувся КВК. У цій програмі, на хвилі гласності, почали з'являтися жарти на теми, які раніше були табуйованими, що забезпечило їй величезну популярність.

Спорт по ТВ

Спортивні змагання, такі як футбол чи хокей, також транслювалися на радянському телебаченні і мали свою аудиторію, особливо хокей у 1970-х, який дивилася майже вся країна. Однак, спортивні трансляції займали порівняно невелику частину ефірного часу, і спеціалізованих спортивних телеканалів в СРСР не існувало.

Загалом, радянське телебачення 1970-х - 1980-х років можна охарактеризувати як досить нудне, перенасичене політичною пропагандою та з вкрай обмеженою кількістю по-справжньому цікавих та об'єктивних програм. Парадоксально, але часто глядачі дивилися політичні передачі не стільки заради офіційної інформації, скільки задля можливості хоч одним оком побачити кадри життя людей "по той бік залізної завіси", які іноді проскакували в ефірі.

Після розпаду СРСР більшість програм радянського телебачення швидко зникли, виявившись неконкурентоспроможними в нових умовах вільного інформаційного простору. Проте, згодом пропагандистські телепередачі вже у РФ почали відтворювати стиль та методи подачі інформації, що використовувалися ще за радянських часів.

OBOZ.UA раніше повідомляв, чому в СРСР постійно доводилося ремонтувати телевізори. 

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.