Відео дня
Майор "Гаваї" із ССО: розповідь про те, як вижити і врятувати інших
Військовий медик, який пройшов шлях від добровольця медевакуації в зоні АТО до керівника медичної служби одного з найвідоміших підрозділів Сил спеціальних операцій – 6-го окремого полку "Рейнджер". Майор із позивним "Гаваї" – людина, яка поєднує холоднокровність хірурга та рішучість спецпризначенця.
– Звідки такий незвичний позивний – "Гаваї"?
— Та це з 23-го. Воювали на Херсонщині, на нашій медичній локації спекотно було з усіх точок зору, і певний час працював трохи в незвичному спорядженні – шортах, берцях та… майці-гавайці, на яку одягнув бронежилет. От хлопці за прикольний прикид одразу і приклеїли псевдо.
– Ви – кадровий офіцер. Тож цілеспрямовано торували собі шлях до війська…
– Абсолютно правильно. Закінчив Вінницький медичний університет, його військову кафедру, після того – Українську військово-медичну академію.
Взагалі-то я з дитинства мріяв вступити до лав Збройних сил, марив 8-м полком спеціального призначення. І буду відвертим – серйозно готувався. Коли навчався в медичному коледжі, а згодом у виші, якими тільки видами спорту не займався: виступаючи від львівського спортивного клубу "Богатир", ставав чемпіоном області й здобував призові місця на міжнародних змаганнях із дзюдо, був кандидатом у майстри спорту з хортингу, мав перший розряд із греко-римської боротьби і третій розряд – із боксу. Ба більше, із 16 років навіть займався парашутним спортом, мав досвід стрибків. Так от, всі набуті уміння й навички в різних дисциплінах під час служби в ССО виявилися дуже корисними.
Крім того, мав досвід вишколу в різних військово-патріотичних організаціях, згодом проходив збори, організовані 36 бригадою берегової оборони в Перевальному, та брав участь у навчаннях 95 аеромобільної бригади в Житомирі.
У 2014 році планував підписати контракт з 80 Галицькою бригадою ДШВ, але, вступивши в медичний виш, пішов в АТО як доброволець-медик, працював в медевакуації. Паралельно гриз граніт науки.
Контракт із ЗСУ уклав уже в 2020-му, коли вступив в академію. По її закінченні отримав спеціальність "військовий хірург" і потрапив туди, куди рвався, – у знамениту "вісімку" імені князя Ізяслава Мстиславича. Коли ж навесні 2024 року мені запропонували очолити медичну службу 6 окремого полку "Рейнджер", я не вагався.
– Чули історію, що вам вдалося в новоствореному підрозділі організувати роботу служби за новітніми принципами. Поділитеся секретами?
– Почну з того, що свою сильну команду я збирав по крихтах. Хтось із колег працював раніше у приватному медичному центрі, дехто мав досвід роботи у "Госпітальєрів".
Головний фактор для мене в питаннях добору кадрів – це мотивація. Треба, щоб у кандидата було бажання – решті навчимо. Я виступаю для підлеглих своєрідним менеджером, даю їм карт-бланш, можливість реалізувати свої професійні задуми. І стратегічний момент – розвиток. Я сприяю постійному навчанню свого персоналу. Люди мають чітко усвідомити, чого вони прийшли до війська і якому рівню підготовки мають відповідати. У нас у службі за ключовими темами закріплений певний куратор, який за моєї координації розвиває свій напрямок.
Приємно, що медики нашого підрозділу відзначені державними нагородами, в тому числі й "лицарськими хрестами". У нас в колективі система налагоджена до автоматизму. Це і серйозні операції, і робота на евакуації та стабілізаційних пунктах, і робота з документами, і комунікативні функції в процесі реабілітації. Дрібниць у нашій справі не буває.
Моєю метою як керівника є формування команди, яка мислить системно, впевнено дивиться у майбутнє та активно впроваджує сучасні технології у свою роботу. Я щиро пишаюся тим, що серед моїх підлеглих є фахівці, які у певних сферах перевершують мене за досвідом, а в деяких питаннях і за компетенцією. Це дає мені не лише можливість самому постійно вчитися, а й створювати умови, в яких кожен член команди може максимально реалізувати свій потенціал та розвивати свої сильні сторони.
– Бойовому медику через специфіку роботи часто важко морально. Як допомагаєте колегам заспокоїтися?
– Велику ставку роблю на ідеологічну підготовку, виступаю в ролі такого собі замполіта. Багато розповідаю підлеглим про історію ССО, з чого все починалось, про героїв 3-го й 8-го полків, традиції спецпризначенців та конкретні бойові епізоди.
– Рятуючи інших, напевно, неодноразово доводилося ризикувати власним життям…
– Звик уже. Гаряче бувало ще під час АТО, коли працював в медевакуації в районі Зайцевого, Попасної, Авдіївки. Одного разу в 2016-му потрапили під щільний снайперський обстріл ворога. Дивом вискочили.
– Вірите в удачу на війні?
– Авжеж. День 22 жовтня 2024 року назавжди запам’ятається… Перебували на завданні в районі, на стабілізаційному пункті, з бійцями тактичної групи. Прилетів "Іскандер", я вискочив глянути – і тут же другий приліт метрів за сорок. Друг загинув, водія-санітара поранило в коліно, а мені уламок влучив у плече. Ще й контузило… Так от, вважаю пощастило тоді мені. Залізяка якось пролізла під броник, але не зачепила ні нирку, ні хребет, тільки плече. Нонсенс.
– Яка ситуація була найкритичнішою у вашій практиці?
– Пригадується випадок, коли я служив у 8 полку. 2023 рік, забрали "300-го" з лівого берега Херсонщини, привезли на правий у підвал однієї з місцевих лікарень. У бійця важке поранення, відчуваю – до госпіталя не дотягне. Уламок у черевній порожнині, у животі накопичилося 3,5 літра крові, пішов перитоніт, мав місце геморагічний шок, довелося робити операцію прямо там. На щастя, врятували з колегами хлопця.
Різні історії бували. Наші медики, а сталося це уже в "шістці" в січні 2025-го на Курщині, "витягли" навіть полоненого: у військового з Північної Кореї було поранення середньої тяжкості, але через уламок почав розвиватися сепсис. Оперативну допомогу змушені були надавати на стабілізаційному пункті.
– А які поранення вважаються найскладнішими?
– Ті, що спричиняють внутрішні кровотечі. Ось чому в нашому підрозділі значна увага приділяється навчанням з такмеду. Для того, аби рівень знань і навичок з цього питання кожного оператора групи був максимально наближений до рівня бойового медика. Працюємо над тим, щоб кожна людина під час евакуаційних заходів уміла проводити принаймні базові медичні маніпуляції з усіх видів поранення.
– На вашу думку, яким має бути бойовий медик у Силах спеціальних операцій і що для вас є критерієм професійної відповідності?
– На мою думку, медик у ССО повинен мати мотивацію працювати на результат, характер та уміння діяти в команді. Можна бути крутим хірургом чи анестезіологом, мати 20 років стажу, але при цьому токсичним в питаннях взаємодії з колегами. У військовій медицині такі речі абсолютно неприйнятні.
А ще треба критично мислити і вміти знаходити вихід із різних ситуацій, навіть з найгірших. Припустимо, коли твоя група перебуває під щільним вогнем або в оточенні. Ми навчаємо зберігати холоднокровність й ефективно діяти і за таких обставин. Amat victoria curam, що в перекладі означає "Перемога любить підготовку". Оце головний принцип, яким керуємось. А ще девізом – "Ніхто, крім нас!".
Хочеш стати частиною Сил спеціальних операцій, хочеш служити в 6-му окремому полку "Рейнджер" – звертайся до "ССО Рекрутинг"!
Телефон: 0800357174