Коли у СРСР легалізували аборти: жінок продовжили засуджувати

Політика СРСР щодо прав жінок постійно мінялась – від практично повної свободи у перші роки існування Країни Рад, до максимально консервативного підходу. Разом із коливаннями ставлення до проблеми в цілому, мінялось і ставлення керівництва держави до права на аборт.

До моменту розвалу Союзу доступ до абортів регулювався доволі специфічним чином – жінки могли звернутись за цією процедурою і пройти її у державному медзакладі без суттєвих обмежень, однак наважитись було непросто, адже на жінку, що перервала вагітність, чекав суворий суспільний осуд. Як саме мінялась політика партії щодо абортів у СРСР, розповіло в деталях видання "Бабель".

Офіційний дозвіл на аборти радянські жінки остаточно отримали 23 листопада 1955 року – після майже двадцяти років жорсткої заборони. Проте повної свободи у цьому питанні все ж не домоглись. Суспільне ставлення до середини ХХ століття майже не змінилось із дореволюційних часів.

Так ще за Російської імперії аборт вважався злочином – за нього карали і лікарів, і самих жінок. Все кардинальним чином змінилось після революції 1917 року. Більшовики, які декларували повну відмову від старих звичаїв, проголосили нову роль жінки – не лише в родині, а й у суспільстві. Жінка переставала бути, по суті, власністю чоловіка, отримувала право на роботу на активну участь у житті громади. На цьому тлі у 1920 році аборти легалізували, зокрема через масову сексуальну необізнаність і відсутність контрацепції. Молодь активно вступала в інтимні стосунки – вони теж перестали бути табуйованою темеою, проте це накладалось на те, що молоді люди не мали жодних знань про їхні наслідки.

Втім, протривала ера такої свободи дуже недовго. Уже за кілька років влада почала згортати цю політику. Дозволи почали видавати через спеціальні комісії, обмежили можливість аборту при першій вагітності, зробили процедуру платною. Однак, як стримувальний захід це не спрацювало. Кількість переривань вагітності лише зростала і стала звичною навіть у селах.

У 1936 році курс знову різко змінили – аборти заборонили повністю. Влада СРСР пояснювала це потребою збільшити населення країни. Пропаганда наполягала: радянська жінка має народжувати, бо це її "обов’язок перед державою". Спочатку народжуваність справді зросла, але дуже швидко система дала збій. Пологові будинки не витримували навантаження, а смертність серед матерів і немовлят підвищилася.

Водночас розвивалась ще одна тенденція, яка завжди супроводжує суворі правила доступу до абортів – почали стрімко ширитись підпільні процедури. Їх часто робили люди без медичної освіти – від "знахарок" до випадкових працівників лікарень. Це призвело до катастрофічних наслідків: смертність жінок від таких процедур зросла в рази. Паралельно збільшилася кількість убивств новонароджених дітей – до кінця 1930-х вони становили значну частку всіх убивств у країні.

Після Другої світової війни ситуація не покращилася. Попри фактичну заборону, на практиці аборти залишалися масовим явищем – переважно нелегальним. У 1950 році їх налічували понад мільйон, і більшість були підпільними. Причини були простими і жорсткими: бідність, відсутність житла, виснаження жінок, які народжували одну дитину за одною. До влади надходили тисячі листів із проханнями дозволити перервати вагітність.

Поступово до середини 1950-х років це стало абсолютно очевидним: повна заборона не тільки не працює, вона приносить дуже багато негативних наслідків. Народжуваність не підвищується, натомість росте кількість каліцтв та убивств. Тому після смерті Сталіна почала змінюватись політика і в цій сфері – у 1955 році аборти в СРСР знову легалізували.

Проте навіть після цього жінки не отримали справжньої підтримки. Аборти залишалися темою осуду, довідка з лікарні про проведену процедуру могла зіпсувати репутацію на роботі. Водночас сексуальна освіта фактично була відсутня, а контрацепція – дефіцитною. Тому жінки й далі вдавалися до небезпечних "народних" методів або стояли в чергах до державних клінік, де процедури часто проводили без належного знеболення.

Після легалізації кількість абортів лише зросла і до середини 1960-х досягла піку – близько семи мільйонів на рік. І це попри те, що на ранніх стадіях переривання вагітності проводили без знеболення, на роботі жінкам не давали лікарняний, а суспільство продовжувало тиснути на жінок. У наступні десятиліття цифра залишалася надзвичайно високою. Це показало: проблема була значно глибшою за заборони чи дозволи. Зростання народжуваності стримували погані умови життя та освіти, специфіка ставлення до жінок у суспільстві.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як харчувалась еліта СРСР – простим громадянам таке і не снилось.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.