Відео дня
Етнічний українець Володимир Челомей: засекречений творець радянського ядерного щита
Ім'я Володимира Челомея менш відоме, ніж ім'я іншого вченого, Сергія Корольова, але в розвиток ракетобудування – і, як наслідок, освоєння космосу і створення озброєння, що має величезне значення і в наші дні – він зробив не менший внесок. До досягнень Володимира Миколайовича це замовчування не має жодного стосунку – його ім'я через тематику його робіт тривалий час залишалося засекреченим і тільки в наш час повертається із забуття.
Серед цілого списку видатних учених, які займалися озброєнням і космічною тематикою, Володимир Миколайович посідає особливе місце як учений-аналітик. Микита Хрущов, який високо цінував Челомея, сказав, що він у своїй роботі "йшов не від конструкції до науки, а від науки до конструкції".
Дитинство в Україні
Володимир Миколайович Челомей народився 17 червня (за старим стилем 30 червня) 1914 року в місті Седлець, що нині на території Польщі. Його батьки, Микола Михайлович Челомей і Євгенія Хомінічна Клочко, будучи родом з України, з початком Першої світової війни, рятуючись від воєнних дій, вирішили повернутися на батьківщину. Сім'я переїхала до Полтави, де мати працювала викладачкою, а батько спочатку інженером, а потім банківським службовцем. Маленький Володя навчався не тільки в початковій школі, а й удома. При цьому його вчителями були відомі люди: внучата племінниця Гоголя Софія Миколаївна Данилевська, яка навчала його літератури та музики, письменник Володимир Короленко та педагог Антон Макаренко, у трудовій колонії якого свого часу працювала мати.
Вертикальний науковий старт у Києві
Навчання Володимир розпочав у семирічній трудовій школі №10 у Полтаві, але за три роки сім'я переїхала до Києва, з яким тривалий час було пов'язане життя вченого. Тут він закінчив автомобільний технікум і авіаційний інститут, у якому – щоправда, кількома роками раніше – навчався майбутній головний конструктор ракетної техніки Сергій Корольов. Працювати за фахом Челомей почав ще будучи студентом, одночасно він займався науковою діяльністю: 1934 року написав свою першу наукову роботу, 1936-го опублікував посібник для студентів, а за два роки після закінчення інституту, отримавши диплом із відзнакою, захистив кандидатську дисертацію "Динамічна стійкість елементів авіаційних конструкцій". Під час навчання Челомей отримував персональну стипендію – 1500 рублів, тоді як оклад професора інституту становив 1200 рублів. Володимир Миколайович також працював у Київському інституті математики Академії наук УРСР.
Докторська дисертація, яку довелося захищати двічі
У 1940 році Челомея, як перспективного вченого, що працює у важливій для країни сфері, перевели – як це було заведено в ті часи – до Москви. Уже за рік Володимир Миколайович захистив докторську дисертацію, яка була майже повністю написана в Києві, але через Другу світову війну, яка почалася, вона не встигла пройти всі ступені затвердження, пов'язані із захистом документи виявилися втраченими, тож Челомей змушений був знову захищати свою дисертацію – у 1951 році.
ПуВРД і літаки-снаряди
Під час війни Челомей, на той час начальник групи реактивних двигунів Центрального інституту авіаційного моторобудування ім. П.І. Баранова, працював над пульсуючим повітряно-реактивним двигуном – пуВРД, який був названий на його честь – "Володимир Челомей". Загалом за час роботи в ЦДАМ учений створив, а потім і випробував кілька пуВРРД, які вирізнялися високою надійністю, а водночас заощаджували паливо і були відносно дешевими. У вересні 1944 року Володимир Миколайович, якому на той час було лише 30 років, очолив завод №51, який перебував у підпорядкуванні Наркомату авіаційної промисловості і де в його підпорядкуванні перебувало майже 900 осіб. У ОКБ-51 учений займався розробкою літаків-снарядів (перший – на базі трофейної ракети Фау-1) і малих пуВРД, які могли б у необхідний момент різко збільшити швидкість літака. Незважаючи на успішний проліт літаків із пуВРД Челомея на військовому параді в Тушині в серпні 1947 року, випробування "прискорювачів" визнали незадовільними, з ОКБ-51, яке очолив конкурент Челомея Серго Берія, йому довелося піти.
ОКБ-52
Челомей, який отримав на той час вчений ступінь професора, зайнявся викладацькою діяльністю – він читав лекції в МВТУ ім. М. Баумана. До роботи конструктора вчений повернувся 1953 року – після смерті Сталіна. Володимир Миколайович, за розпорядженням самого Лаврентія Берії, зайняв колишнє місце роботи, перетворене на ОКБ-52. Відносини Челомея з всесильним наркомом внутрішніх справ заслуговують на особливу увагу. Ще 1940 року Берія пропонував Володимиру Миколайовичу стати резидентом радянської розвідки в Німеччині, але Челомей відмовився, зауваживши, що буде кориснішим країні у своїй – науковій сфері діяльності. Серед видатних винаходів Челомея в цей час – П-5, перша у світі крилата ракета, крило якої розкривалося вже після зльоту. Після того як вона була прийнята на озброєння, Челомей отримав звання Героя соціалістичної праці. Загалом він удостоювався його двічі, також був лауреатом Ленінської та трьох Державних премій. П-5 поклала початок роботі над цілою серією ракет і ракетних комплексів морського і наземного базування: П5Д, П-6, П-35, П-70, П-7, П-25, П-120, П-500, П-700, П-1000. Вони значно зміцнили обороноздатність Радянського Союзу – по суті, йдеться про створення так званого ядерного щита країни.
Робота на космічну галузь
Наприкінці 50-х років Челомей почав працювати на космічну галузь – 1959 року ОКБ-52 взялися до створення ракети-носія. Так з'явилися УР-200, яка – щоправда, після модифікування – могла доставити ядерний заряд у будь-яку точку планети; УР-500, здатна виводити на земну орбіту багатотонні об'єкти; УР 500К – у зв'язці з космічним кораблем її призначали для пілотованого обльоту Місяця – результатом став політ апарату "Зонд-5", що відбувся у штатному режимі 8-14 березня 1967 року. УР-500К була найбільш використовуваною ракетою-носієм, за її допомогою важкі космічні апарати доставлялися на орбіту протягом сорока (!) років. Під керівництвом Челомея також було створено МБР (міжконтинентальні балістичні ракети) УР-100 у кількох модифікаціях, і ракети-носії УР-700 і УР-530 – згодом їх планували використовувати для польотів на Марс. Одним із важливих напрямів наукової роботи Челомея стала радянська Місячна програма, в межах якої було здійснено польоти кількох космічних кораблів "Союз". Також Володимиру Миколайовичу належала ідея створення навколоземної орбітальної станції, що могла б стати "домівкою" і місцем роботи космонавтів. Ця його ідея лягла в основу пілотованих станцій "Салют" і "Мир". Мрією вченого було створення космічного корабля багаторазового використання, але реалізувати її не вдалося ні йому, ні іншим вченим, які займалися космічною тематикою, у всякому разі поки що.
Фінал життя і пам'ять
Наприкінці життя Володимира Челомея відсторонили від космічної галузі – далося взнаки його тривале протистояння з тодішнім міністром оборони СРСР Дмитром Устиновим, який якось помітив, що "Челомей став надто самостійним" – цього за радянських часів не прощали. Видатного вченого не стало 8 грудня 1984 року – йому було 70 років. В Україні на сьогоднішній день не так багато пам'ятників Володимиру Миколайовичу, виняток становить погруддя на Алеї слави Київського політехнічного інституту та меморіальні дошки на будівлях школи №10 у Полтаві та Національного авіаційного університету в Києві, зате в космосі, підкоренням якого він опікувався довгий час, є астероїд 8608, названий його ім'ям.