Як не мерзнути у холодній квартирі: поради від досвідченої альпіністки
Дотримуючись простих правил, можна спати навіть при мінусових температурах
26 вересня виповнюється 125 років від дня народження знаменитого композитора та піаніста
Розквіт життя та творчості Гершвіна припав на "ревучі 20-ті" – епоху джазу, мотоциклів, вечірок, мюзиклів та феєрверків. Він творив – як жив і дихав, не знаючи творчих криз і втоми, він однаково легко складав серйозні твори й естрадну музику. Відомий американський співак Майкл Файнштейн сказав про нього: "Спадщина Гершвіна незвичайна: він помер у 1937 році, а його музика так само свіжа і сучасна, ніби він написав її в наші дні".
"Дитина-геній"
Один із найвеличніших композиторів ХХ століття Джордж Гершвін народився 26 вересня 1898 року в Брукліні в сім'ї єврейського емігранта з Одеси – Мойше Гершовиця та його дружини Рози Брушкіної. При народженні батьки назвали його Яковом і, не шкодуючи сил і коштів, робили все для того, щоб розвинути його музичний дар. Згодом, ставши знаменитим і багатим, Гершвін придбає своїй родині – батькам та братам – розкішний п'ятиповерховий особняк із сірого граніту на Ріверсайд-драйв, де відведе собі невелику кімнату на верхньому поверсі.
З раннього дитинства він, не знаючи нот, на слух міг зіграти будь-який із класичних та популярних творів, які розучував його старший брат Айра. Музикою Джордж почав займатися у 13 років, а вже через рік відомий викладач гри на фортепіано Чарльз Хамбіцер взяв його до себе на навчання. Він одразу зрозумів, що у хлопчика талант, сказавши, що він увійде в історію музики – якщо захоче, звичайно. "Ця дитина – справжній геній", – писав Хамбіцер сестрі.
Найуспішніша пісня в кар'єрі
Свою кар'єру Гершвін, який покинув школу в 15 років, почав, акомпануючи на піаніно на репетиціях бродвейських співаків, а потім виконуючи пісні на Tin Pan Alley – так званій "Алеї бляшаних сковорідок" – вулиці, на якій розміщувалися основні звукозаписні студії Нью-Йорка, тому там стояв перманентний шум – як на кузні, де щось готується, а тому деренчать каструлі та сковорідки. За свої виступи він тоді отримував 15 доларів на тиждень.
При цьому він не припиняв спроб вигадати щось своє, і в 1916 році написав свою першу пісню – When You Want ’Em, You Can’t Get ’Em, назва якої стала для нього пророчою. За нею пішов його перший хіт – "Свані", його він написав в автобусі за десять (!) хвилин. Пісню почув і записав естрадний співак Ед Джолсон, який продав мільйон копій її нот і два мільйони платівок: "Свані" стала найбільш продаваною піснею в кар'єрі Гершвіна.
Успіх на Бродвеї
Коли композитор почав писати музику для вистав одного з бродвейських музичних театрів, йому було лише двадцять років. Його дебютом у цьому сенсі став мюзикл "Ла, Ла, Люсіль", який витримав сто вистав. Тексти для його творів під псевдонімом Артур Френсіс складав брат Гершвіна, Айра. Тоді ж з'явилася на світ їхня перша – експериментальна – одноактна опера "Блакитний понеділок", яку дослідники творчості Гершвіна вважають предтечею головного твору життя композитора – знаменитої опери "Поргі та Бесс".
За "Блакитним понеділком" пішли "Леді, будьте ласкаві!" і "Рапсодія в стилі блюз". Про те, що мав створити останню, Гершвін дізнався з газетної статті й два тижні працював у прискореному темпі, але в результаті її прем'єра стала тріумфом для Гершвіна, а сама "Рапсодія…" вважається значною віхою в американській музиці. За блискуче політичне шоу "Про тебе я співаю" Гершвін разом зі своїм братом, а також Джорджем Ф. Кауфмоном та Моррі Ріскіндом отримав Пулітцерівську премію. На жаль, це був останній великий успіх композитора.
"Музика в мені вмирає"
До Парижа композитор приїхав у середині 20-х років – він хотів навчитися композиції у Наді Буланже, але відома викладачка відмовила йому, причому, зробила це з найкращих спонукань: вона боялася, що вивчення класичних музичних канонів зіпсує джазовий стиль Гершвіна. Так само вчинив свого часу і Моріс Равель, до якого він звернувся з аналогічним проханням. Дізнавшись, що Гершвін заробляє 100 тисяч доларів на рік, він, розсміявшись, відповів: "Це я маю брати у вас уроки, а не ви у мене". Тим не менш, поїздка не стала даремною: погулявши містом, він написав ще один шедевр – оркестрову фантазійну п'єсу "Американець у Парижі".
Попри успіхи у концертній діяльності, Гершвін із братом продовжували писати естрадні пісні та мюзикли – і ті, й інші одразу ж ставали хітами. Але вершиною його творчості стала – як визначив її жанр сам композитор – "народна опера" "Поргі та Бесс", що побачила світ 30 вересня 1935 р. в Бостонському колоніальному театрі. Тоді твір, який вважається одним із найвизначніших американських музичних творів ХХ століття, з тріском провалився. Гершвін сприйняв те, що трапилося, як трагедію всього свого життя: він постійно твердив собі, що музика в ньому вмирає, що більше ніколи йому не вдасться написати хоч щось вартісне – він просто не міг цього винести.
Голлівудський тріумф
Розчарувавшись у серйозних музичних творах, Гершвін переїхав до Голлівуду і почав писати музику до фільмів. Найпопулярнішим його проєктом стала музична картина "Потанцюймо?" з Фредом Астером та Джинджер Роджерс у головних ролях. Його музика по-новаторськи поєднувала балет із джазом, а саундтрек тривав більш як годину – Гершвіну знадобилося кілька місяців для того, щоб написати, а потім оркеструвати його. Успішним був і ще один фільм із музичним оформленням Гершвіна – "Дівочі страждання", в якому крім Астера знімалися Джоан Фонтейн та Грейсі Аллен.
Рання смерть через нещасне кохання?
Разом із професійним успіхом на Фабриці мрій Гершвіна спіткало і найсильніше розчарування в особистому житті: він закохався в акторку Полетт Годдар, яка була дружиною великого Чарлі Чапліна. Композитор благав її піти від чоловіка – він тричі освідчувався їй, але вона відмовила.
Навколишні завжди вважали Гершвіна щасливчиком: він заробляв більше, ніж міг витратити, і його – як писали газети, з його атлетичною фігурою, "руками бога" та яскравими карими очима на аристократично-подовженому обличчі – любили жінки. Гершвін розбив чимало сердець – зокрема й заміжніх дам – із кимось його пов'язували стосунки на одну ніч, із кимось – як із Кей Воргбург, дружиною банкіра Джиммі Воргбурга та матір'ю трьох дітей – роман затягнувся на кілька років. Кей була готова заради композитора на все – якби він попросив, вона кинула б сім'ю і пішла до нього, проте в останній момент він від цієї жертви відмовився. Щоразу Гершвін зупинявся буквально за крок до шлюбу – він ніяк не міг змусити себе переступити межу, що відокремлює свободу від нехай і щасливої, але все-таки залежності. Психоаналітик, якого він у свій час відвідував, сказав, що винен образ матері Рози, який жодна з його обраниць не могла "перекрити". Годдар стала першою, з ким він справді хотів піти під вінець, тому її відмова поранила його до глибини душі.
Гершвін так сильно переживав, що коли в червні 1937 року він захворів (композитор почав скаржитися на сильні головні болі, провали в пам'яті, тремор рук, втрату координацію, а потім і непритомність) – його погане самопочуття списали на стрес. Лікарі діагностували у нього пухлину головного мозку. Операція з її видалення у клініці "Седарс Сінай", яка тривала кілька годин, пройшла невдало. Через п'ять годин після неї 11 липня 1937 року Гершвін, не приходячи до тями, помер – йому було лише 38 років… Останнім, що він сказав, було: "Фред Астер". Похорон пройшов у Голлівуді, а потім у Нью-Йорку – скрізь попрощатися з ним прийшли сотні людей. Поховано найвеличнішого композитора українського походження на єврейському цвинтарі в Нью-Йорку.
Підпишись на наш Telegram. Надсилаємо лише "гарячі" новини!
Дотримуючись простих правил, можна спати навіть при мінусових температурах
Контрнаступи ЗСУ руйнують плани Генштабу РФ та змушують спішно перебудовувати бойові порядки.