Блог | Санкції, нікчемність та "обхід" блокування активів: Верховний Суд посилює підхід до санкційних правочинів

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду фактично сформував один із найжорсткіших підходів до правочинів, пов’язаних із санкційними активами.

У постанові від 31 березня 2026 року у справі № 910/11526/24 суд прямо зазначив: правочини, спрямовані на обхід санкційних обмежень або виведення активів з-під блокування, є нікчемними та можуть мати наслідком стягнення всього отриманого у дохід держави.

І це вже значно більше, ніж просто питання недійсності договору.

Санкції тепер оцінюються ширше, ніж формальна структура власності

Один із ключових висновків Верховного Суду полягає в тому, що санкції у вигляді блокування активів поширюються не лише на формального власника майна.

Суд прямо вказав, що санкційні обмеження охоплюють також активи, щодо яких санкційна особа:

• прямо або опосередковано здійснює контроль;
• може впливати на управління;
• або фактично зберігає можливість розпорядження активом.

Верховний Суд переходить від формального аналізу корпоративної структури до аналізу економічного змісту та реального контролю над активами. І це дуже важливий сигнал для бізнесу.

Зміна бенефіціара більше не гарантує "очищення" активу

Окремо суд відхилив аргументи про те, що зміна структури власності або кінцевого бенефіціара автоматично усуває санкційні ризики.

Суд звернув увагу, що:

• санкції можуть поширюватися як на фізичних осіб, так і на пов’язані компанії;
• формальна зміна власника сама по собі не означає припинення контролю;
• реальний економічний зміст операції має пріоритет над формальним оформленням.

І саме цей підхід зараз поступово стає домінуючим у санкційних спорах.

Верховний Суд прирівнює "обхід санкцій" до порушення публічного порядку

Суд прямо зазначив, що правочини, спрямовані на:

• обхід санкцій;
•  виведення активів з-під блокування;
• уникнення блокування;
• приховане збереження контролю над активами,

порушують публічний порядок. 

А це вже має принципове юридичне значення. Тому що правочини, які порушують публічний порядок:

• є нікчемними;
• не потребують окремого визнання недійсними;
• можуть тягнути спеціальні наслідки, передбачені ст. 228 ЦК України.

Фактично суд підтвердив можливість застосування своєрідної "цивільної конфіскації" у вигляді стягнення всього одержаного за такими правочинами у дохід держави.

На що звертає увагу суд при оцінці "штучності" операцій

У цій справі Верховний Суд окремо звернув увагу на ознаки, які можуть свідчити про спробу обходу санкцій, зокрема:

• швидке послідовне перепродавання активів;
• занижену вартість операцій;
• відсутність реального економічного змісту;
• формальний характер проміжних набувачів;
• відсутність фактичного використання активу;
• швидке переоформлення прав між пов’язаними структурами.

І це дуже показово. Суд фактично формує набір критеріїв, за якими надалі можуть оцінюватися санкційні угоди та корпоративні реструктуризації.

І саме ці критерії надалі можуть використовуватись судами для оцінки не лише санкційних угод, а й корпоративних реструктуризацій, передачі активів та зміни контролю над бізнесом після застосування санкцій.

Чому це рішення важливе для бізнесу

Це рішення значно посилює ризики для будь-яких операцій із активами, пов’язаними із санкційними особами або структурами.

І головний ризик тепер полягає навіть не лише у можливій недійсності договору. Ризик полягає в тому, що:

• актив може бути фактично втрачений;
• кошти, отримані за такими операціями, можуть бути стягнуті у дохід держави;
• а сама операція розцінена як така, що суперечить публічному порядку.

При цьому суд дедалі більше оцінює:

• реальний контроль;
• економічний зміст операцій;
• пов’язаність сторін;
• фактичну мету реструктуризації та реальний характер операцій, а не лише формальні записи у реєстрах.

Висновок

Верховний Суд демонструє перехід до значно жорсткішого підходу у спорах щодо санкційних активів. 

Формальна зміна структури власності або швидке переписування активів між пов’язаними компаніями більше не гарантують захисту від санкційних наслідків.

Суди дедалі більше оцінюють не лише юридичну форму операцій, а їх реальний економічний зміст, фактичний контроль над активами та справжню мету корпоративних рішень.

Для бізнесу це означає, що санкційні ризики сьогодні вже виходять далеко за межі формального комплаєнсу чи корпоративної структури.

У центрі уваги опиняється вже не лише оформлення угоди, а питання того, хто фактично контролює актив, яку економічну мету переслідує операція та чи не спрямована вона на обхід санкційних обмежень.

І якщо раніше санкції часто сприймалися переважно як питання корпоративного структурування, то тепер вони дедалі більше перетворюються на питання збереження контролю над бізнесом та ризику втрати ключових активів.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...