"Диво, що будинок склався, а не згорів": історія Вероніки Байди та її дітей увійшла до музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

Вероніка Байда прокинулася від того, що на неї обвалилася стеля. У першу ж секунду вона інстинктивно закрила собою маленького сина Ореста. Десь поруч, серед уламків, опинилися три її донечки – Єва, Зоряна та Аліса. У квітні 2026 року під час російського удару по Києву будинок родини був повністю зруйнований. Свою історію жінка розказала Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Вероніка пригадує, що все відбулося в одну мить. Найбільший жах – усвідомлення, що дівчата заблоковані під руїнами. Розгрібати завали вручну не наважувалися через смертельний ризик: поруч був газовий балон, який міг здетонувати від будь-якого необережного руху.

"Балон на 50 літрів. Якби він вибухнув, то все б завалилося і ніхто б не врятувався. Коли прийшли сусіди, хотіли нас відкопувати. Я сказала, що не треба, тому що тут поки що все тримається. Ми дихаємо, ноги не притиснуті, нічого не притиснуто. Ми просто чекаємо служби, тому що вони обережно це дістануть. Бо був ризик, що воно поїде далі. І от це було страшно", – каже жінка.

Та навіть у хаосі й небезпеці доньки Вероніки проявили неймовірну мужність. Наймолодша Аліса майже не постраждала й змогла вибратися через вікно. Старша Єва, попри власні поранення, витягла з-під меблів затиснуту Зоряну, знайшла для всіх теплий одяг і почала організовувати евакуацію. 

"Я перевірила, чи всі живі. Увесь час ми перегукувалися. Я отримала поверхневі рани, синці та гематоми. У той момент я бачила, що в мене на піжамі кров, але її було небагато. Ще діяв адреналін. У той момент я не відчувала травм", – пригадує Єва Батченко.

Коли рятувальники витягли з-під завалів усіх постраждалих, Вероніка нарешті видихнула – всі діти, хоча й мали травми, але були живі. А ось будинок, який родина облаштовувала понад десять років, був повністю зруйнований російською армією.

Якраз напередодні "прильоту" жінка пофарбувала ванну у будинку та надіслала чоловіку-військовому фото оновленого інтер’єру і дуже тішилася родинним затишком. Тепер житло, усі речі та спогади, пов’язані з цим місцем, остаточно втрачені. 

Вероніка Байда, як досвідчена психотерапевтка, після пережитого сфокусувалася на процесі зцілення власної родини та самої себе. Адже після обстрілу родині фактично доводиться починати життя з нуля.

"Диво, що будинок склався, а не згорів, і всі вижили. У нас травматизація всієї родини – на рівні легкої ДТП. Мені було важко просто вийти в магазин, тому що навколо багато всього: усе шумить, усе яскраве. Мене просто накривало, я починала плакати. Мої навички допомагали мені стабілізувати себе. Поплакала, встала, пішла, зробила. Я сподіваюся, що ми швидко відбудуємося і повернемося додому. Це моя земля, вона мені належить", – говорить вона. 

Дивіться історію родини Вероніки Байди тут. 

Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.