Де ховали гроші в СРСР: найпопулярніші місця

Бажання зберегти накопичення є природним для людей у будь-які часи, незалежно від суспільного устрою. Навіть за часів Радянського Союзу, попри відносно невисокі доходи та певний рівень дефіциту, громадяни примудрялися мати заощадження.

Відео дня

Люди проявляли значну винахідливість у тому, як захистити свої кошти від сторонніх очей чи непередбачуваних обставин. Існувало безліч способів як надійно сховати готівку вдома чи під час поїздок, так і "вкласти" гроші у щось більш матеріальне чи формальне.

Завдяки цим практикам досі іноді можна знайти приховані скарби в старих квартирах. OBOZ.UA пропонує детальніше розглянути найпопулярніші місця для зберігання грошей та методи заощаджень радянської епохи.

Винахідливість у приховуванні готівки

Коли йшлося про поїздки, де ризик втратити гроші був вищим (наприклад, у відрядженні чи на відпочинку), люди вдавалися до особливих хитрощів. Жінки часто прикріплювали готівку шпильками до одягу з внутрішньої сторони, створюючи своєрідні потаємні кишені, або ж просто ховали згорнуті купюри у спідній білизні, зокрема в бюстгальтерах.

Чоловікам, яким бракувало "зручних" елементів гардероба для таких цілей, доводилося вигадувати інші способи, наприклад, спеціально пришивати потаємні кишені до спідньої білизни перед тривалою поїздкою – ця практика була настільки поширеною, що її іронічно відобразили у відомих кінофільмах тієї доби. Більш сучасні аксесуари для подорожей, як дипломати з кодовими замками чи сумки-кенгуру на пояс, з'явилися значно пізніше, у 80-х роках.

Вдома люди ховали гроші у найрізноманітніших місцях, від досить очевидних до вельми несподіваних та оригінальних. Популярними схованками були стоси книг на полицях або простір під матрацами на ліжках. Також гроші клали під килими на підлозі або згортали й опускали у зливні бачки унітазів.

Серед інших типових місць – заховані всередині пакунків з постільною білизною у шафах або просто згорнуті купюри, запхнуті у шкарпетки. Якщо сума була значною і не планувалося її використовувати найближчим часом, готівку могли навіть зашивати під оббивку меблів, створюючи довготривалу та надійну схованку, яку було складно швидко виявити.

Цінності та банківські заощадження

Окрім готівки, радянські громадяни "вкладали" гроші у матеріальні цінності, насамперед у золото та коштовності. Через державну монополію на виготовлення та продаж ювелірних виробів, в країні існував постійний дефіцит прикрас, що робило їх дуже дорогим та бажаним товаром. Придбати їх легально було складно (навіть для обручок потрібен був талон з РАГСу), тому часто їх купували "з-під поли" у спекулянтів за значно вищою ціною. Будь-яка прикраса з дорогоцінних металів чи каменів не лише свідчила про успішність власника, але й була надійним способом збереження заощаджень. При необхідності, коштовності можна було відносно легко продати знайомим або здати в ломбард як заставу для отримання необхідної суми грошей.

Довгий час, аж до періоду перебудови, багато хто віддавав перевагу зберіганню коштів не вдома, де їх могли вкрасти чи зіпсувати, а на рахунках в Ощадбанку. Це вважалося більш безпечним варіантом, що захищав гроші від крадіжки з помешкання, випадкового псування чи спокуси витратити їх одразу. Процес покласти або зняти гроші вимагав часу та вистоювання у довгій черзі, але забезпечував певну надійність. При знятті коштів касир банку завжди звіряв обличчя клієнта з фотографією в паспорті, що робило крадіжку коштів безпосередньо з рахунку дуже складною, на відміну від простого викрадення готівки з кишені чи сумки.

Державні цінні папери  

Ще одним способом "вкладення" коштів, окрім банківських рахунків, були облігації державних позик. По суті, держава "позичала" гроші у своїх громадян для фінансування різних проєктів, видаючи натомість цінні папери. Існували "виграшні" позики, де власники облігацій могли виграти цінні призи або дефіцитний товар, а також відсоткові позики.

За умовами відсоткові позик, людина через певний термін (зазвичай 10 або 20 років) могла повернути облігації до банку і отримати не тільки вкладену суму, але й дохід у вигляді відсотків, розмір яких змінювався з часом, становлячи від 3 до 8 відсотків річних. Якщо ж облігацію повертали достроково, виплачувалася лише початкова сума.

Ці різноманітні методи збереження та "інвестування" коштів яскраво ілюструють економічні реалії та побутові особливості життя за часів СРСР. Дефіцит товарів, обмежені фінансові інструменти (як-от відсутність фондового ринку у сучасному розумінні) та необхідність захистити накопичене від злодіїв чи знецінення (хоча офіційно про інфляцію не йшлося) спонукали людей до винахідливості.

Завдяки цим практикам, навіть сьогодні під час ремонту чи прибирання старих квартир, які належали представникам радянського покоління, іноді можна знайти несподівані "схованки" з готівкою чи старовинними облігаціями, що є своєрідним матеріальним відлунням минулої епохи, що збереглося до наших днів.

Раніше OBOZ.UA писав, як в СРСР з’явилася напівлегальна валюта під назвою "табірні бони".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.