Чекати доводилось довго: що в СРСР давали разом із новим авто

Сучасний водій звик бачити в багажнику лише мінімум інструментів для підстраховки в дорозі: домкрат, балонний ключ і, як того вимагають від нього правила, аптечку з вогнегасником. Проте за часів СРСР цей набір був значно обширнішим.

Автомобіль у ті часи був шаленою розкішшю, на яку чекали роками, навіть якщо могли собі дозволити. А от інфраструктури, яка би його обслуговувала, практично не існувало. Тому кожного, хто планував сісти за кермо, вчили в автошколі не лише вимогам ПДР і навичкам водіння. Водій мусив також знати, як власноруч заклеїти камеру чи перебрати вузол просто посеред дороги. Мобільних телефонів та евакуаторів не існувало, тож єдиним порятунком був інструмент у багажнику. Саме тому до штатного набору радянського авто входила ціла купа різних предметів, які могли врятувати, якщо "залізний кінь" ламався у дорозі. OBOZ.UA згадує, що входило у цей набір.

Насос та манометр

Зараз колесо накачують автоматичними компресорами – в часи СРСР для цього використовували ручні або ножні насоси. І вони завжди мали бути під рукою. А оскільки інструкція вимагала перевіряти тиск у шинах щодня (як і стан акумулятора чи рівень мастила), манометр у спеціальному футлярі теж завжди був під рукою.

Світильник-переноска

Ліхтарик – обов’язковий елемент набора водія навіть зараз. А у радянські часи в комплекті із самим авто йшла переносна лампа, що живилася від прикурювача. Це дозволяло підсвітити будь-яку частину авто під час нічного ремонту.

Спеціалізований гумовий шланг

Він призначався для прокачування гальмівної системи, яку за регламентом потрібно було перевіряти кожну тисячу кілометрів. Шланг дозволяв зливати дефіцитну гальмівну рідину в тару, а не на землю.

Повний слюсарний арсенал

В сумці з інструментами лежали не лише ключі та викрутки, а й щупи для регулювання зазорів клапанів, виставлення запалювання та перевірки свічок. Фактично, завод надавав набір, достатній для проведення повного техобслуговування навіть в польових умовах.

Монтувалка

Без цього сталевого інструмента було неможливо самостійно розбортувати колесо – процедура, яку сьогодні майже повністю витіснив сервіс шиномонтажу. Виручала монувальна лопатка і в інших екстрених ситуаціях.

Фарба

До кожної машини додавалася невелика баночка з емаллю саме того кольору, яким був пофарбований кузов на конвеєрі. Це дозволяло власнику оперативно підфарбовувати подряпини, щоб захистити метал від корозії.

Радянський водій отримував не просто засіб пересування, а повноцінний технічний конструктор. Такий підхід виховував надзвичайну майстерність, адже ремонт "на коліні" був не хобі, а абсолютною необхідністю для виживання на дорозі.

Раніше OBOZ.UA розповідав, скільки в СРСР коштували автомобілі і як довго потрібно було збирати на них гроші.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.