"Батьки загинули, а мене примусово вивезли до Росії": історія Надії з Маріуполя у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

Надія Савенко народилася й жила у Маріуполі. На початку повномасштабного вторгнення вона та її батьки вирішили залишитися вдома. Вони не припускали, що за лічені дні їхнє місто ворог перетворить на пекло. Найрідніші люди Надії загинули з різницею у декілька днів. Саму Надію російські військові незаконно вивезли з України. Свою історію вона довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Відео дня

Мама Надії, Катерина Савенко, із перших годин вторгнення і до свого поранення вела щоденник. Її останні у житті рядки можна прочитати на відсканованих аркушах на порталі Музею.

Близькі Надії були впевнені, що гірше, ніж на початку російської агресії у 2014 році, не буде. Проте доволі скоро довелося перебратися до підвалу. А наприкінці березня біля їхнього будинку пролунав дуже гучний вибух.

"Був приліт, ми відчули, що горить будинок. Тато вибіг на вулицю, щоби перевірити ситуацію. У цей момент прилетіло ще раз, і він загинув. Маму сильно поранило. Люди допомогли доставити її в лікарню", – пригадує Надія.

Вона перебувала з мамою в лікарні декілька днів, допоки російські війська не обстріляли й медичний заклад. Катерина померла за декілька днів. Надію примусово депортували до рф.

"На території так званої днр я проходила фільтрацію. Потім за допомогою близьких вибиралась через Росію до України, до тітки. Мені здається, що я і досі не змирилася з тим, що відбулося. Але вчуся з цим жити", – ділиться Надія.

Її історія з перших вуст — тут.

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 100 тисяч історій. Розкажіть свою на порталі або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.