Блог | 99 років театру – довіра глядачів з покоління в покоління
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
28 червня Київський академічний театр ляльок завершує свій 99-й театральний сезон. За плечима майже століття історії, тисячі вистав, декілька поколінь акторів, режисерів, художників і глядачів.
У світі чимало видатних театрів із майже столітньою історією - віденський Burgtheater чи легендарні сцени Парижа – в яких стіни буквально дихають традицією. І загалом вагомість цих театрів вимірюється не тільки, і не стільки роками. Важливі культурний внесок, суспільна вага, важливість для спільноти.
Власне, саме з цією думкою я сів підбивати підсумки роботи нашого театру, а їх вийшло чимало. Саме тому ця колонка вийшла присвятою Київському академічному театрові ляльок, здобуткам моїх колег, планам на ювілейний сотий театральний сезон.
За 99-й сезон театр відвідали 42 592 глядачі. Ще 5 813 місць ми надали на благодійній основі. Серед наших гостей були сім'ї ветеранів, внутрішньо переміщені особи, військовослужбовці, вихованці реабілітаційних центрів, підопічні благодійних фондів і громадських організацій. У час великих випробувань театр продовжує виконувати свою головну місію - бути простором людяності.
Цей сезон став для нас сезоном творчого оновлення. Ми представили дві прем'єри. У жовтні глядачі побачили "Лісову пісню" Лесі Українки у постановці народного артиста України Олега Мосійчука. У грудні відбулася прем'єра вистави "Лускунчик і Мишачий король" у постановці заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Жили. А навесні на сцену повернулася наша "Енеїда" - вистава, яку глядачі чекали з особливим нетерпінням.
Ми продовжували активно інтегруватися у професійний міжнародний контекст. У серпні завдяки маріупольській мистецькій спільноті Conception театр приймав майстер-клас режисера, драматурга та актора Евангелоса Космідеса. У вересні взяли участь у міжнародному театральному фестивалі "Мельпомена Таврії" з виставою "Синій птах" - однією з найбільш філософських робіт нашого репертуару.
Восени ми запустили новий офіційний сайт – більш зручний, доступний та візуально привабливий, що відіграє значну роль у популяризації театру і продажу квитків.
Особливо приємно, що цей сезон став роком визнання для багатьох наших колег. Довічну державну стипендію отримав заслужений працівник культури України Ілля Поволоцький. Головний художник Микола Данько спочатку був відзначений державною стипендією, а згодом отримав почесне звання "Заслужений художник України". Щорічну мистецьку стипендію Києва отримала Ліана Хобелія-Забродіна. Провідний майстер сцени Юрій Фарафонов здобув спеціальну відзнаку на київському фестивалі творчості "Повіримо у себе". Данило Солом'яний став лауреатом VIII Всеукраїнського конкурсу молодих акторів імені Оксани Затварської.
Для мене особисто цей сезон також став визначним. Я став експертом Українського культурного фонду у секторі "Перформативне та сценічне мистецтво" на 2026–2027 роки. Навесні Указом Президента України мені було присвоєно почесне звання "Заслужений діяч мистецтв України", а також призначено стипендію Президента України для молодих митців у сфері театрального мистецтва. Сприймаю це не лише як особисту нагороду, а і як високу оцінку роботи всього колективу театру.
Ми продовжуємо працювати над безбар’єрністю. Підсилили практику вистав із перекладом жестовою мовою завдяки роботі Тетяни Журкової. А вистава "Синій птах" була представлена у спеціальному форматі для членів Київської міської організації Українського товариства сліпих. Театр має бути доступним для всіх, і ми послідовно рухаємося саме в цьому напрямі.
Наш театр традиційно залишається відкритим для суспільно важливих подій. У грудні ми приймали Х Національну премію "ДІТИ - ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ", де були відзначені десятки юних талантів з усієї держави. У травні на нашій сцені відбулася Всеукраїнська премія "Жінка ІІІ тисячоліття", серед лауреаток якої була й заступниця директора-художнього керівника театру Ольга Рудковська. А вже у червні ми вперше приймали з гастролями Харківський театр для дітей та юнацтва.
А 1 серпня ми відкриємо 100-й театральний сезон. Аж не віриться – сто сезонів!
І це не просто кругла дата. Ми з командою відчуваємо не тільки гордість, але й відповідальність перед усіма, хто створював цей театр майже століття. Перед тими, хто працював тут у різні історичні епохи. Перед нашими ветеранами сцени. Перед нинішнім колективом. І перед майбутніми поколіннями глядачів.
Ювілейний сезон ми зустрічаємо з великими творчими планами. На глядачів чекають одразу три прем'єри. Режисер Григор Мане працює над виставою "Аліса в країні див". Режисерка Лідія Філовська готує постановку "Чорна Пантера і Білий Ведмідь" за Володимиром Винниченком. А наша артистка-ляльковод Катерина Устинова написала для наймолодших глядачів авторську п’єсу "Мамо, а чому?", прем’єра якої також планується у сотому сезоні.
Сто років театру – сто років довіри, яку глядачі дарують нам із покоління в покоління.
І якщо після дев'яноста дев'яти сезонів у залі продовжують лунати дитячий сміх, щирі оплески та живі емоції - значить, театр потрібен. Значить, він має майбутнє.
А отже, найцікавіше - попереду.
