Сьогоднішні парламентські вибори в Угорщині виходять далеко за межі звичайної внутрішньої політичної боротьби. Вони перетворилися на тест не лише для угорської демократії, а й для всієї архітектури європейської безпеки, єдності ЄС і здатності Заходу протистояти зовнішнім впливам. Кампанія, побудована на страхах, маніпуляціях і пошуку "зручного ворога", вкотре демонструє, як легко внутрішні проблеми можуть маскуватися зовнішніми загрозами. У цьому випадку таким ворогом стала Україна – не як реальний фактор небезпеки, а як політичний інструмент мобілізації виборця.

Відео дня

Якщо Орбан лишається, за такого сценарію все очевидно – США та Росія радіють, адже "друг Віктор" ще більше зміцнить свої позиції щодо внутрішніх процесів ЄС, України, Росії, російської нафти та газу. ЄС, як і раніше, застрягатиме на критично важливих політичних питаннях, таких як підтримка України. Путін зберігає позиції в ЄС, доступ до важливої розвідувальної інформації та є важелем тиску, який перешкоджає суттєвим змінам політики Брюсселя, включаючи санкції. Вплив Москви на Угорщину тільки зростатиме, щоб утримати її у своїй сфері впливу.

Тому ці вибори – це і про майбутнє ролі Угорщини. Чи залишиться вона інструментом блокування рішень на користь Москви, чи змінить курс у бік більшої інтеграції та передбачуваності – залежить від результату голосування. Саме тому результати виборів - високі ставки не тільки для Будапешта, але й для всієї Європи.

Про те, що відбувається напередодні виборів у Угорщині та як їхні результати вплинуть на Україну, ЄС, Росію та США – у матеріалі OBOZ.UA

Антиукраїнська кампанія як план порятунку

Сьогодні, коли угорці прийдуть на виборчі дільниці проголосувати на парламентських виборах, вони, мабуть, здивуються, не побачивши у списках кандидата "Володимира Зеленського".

Жарти жартами, але Віктор Орбан свідомо зробив ставку на українську тему як на головний мотор кампанії партії Fidesz. Цей сценарій уже спрацював чотири роки тому: страх війни, "зовнішній ворог" і лідер, який нібито рятує націю від чужих конфліктів. Тепер Орбан уперше прямо назвав Україну ворогом через вимоги відмовитися від російських енергоносіїв і пообіцяв не надавати Києву військової чи фінансової допомоги.

Різка риторика Орбана на адресу Києва була частиною його політичної лінії через історичні образи і тісні зв'язки Будапешта з Москвою. Фактично український фактор дозволив Орбану відволікати увагу від внутрішніх проблем – інфляції, соціальної напруги та економічних викликів. Напередодні виборів ця риторика лише посилилася. До традиційних "страшилок" про вступ України до ЄС додалися звинувачення у втручанні Києва у внутрішню політику та підтримці опозиції.

Розрахунок простий: якщо опозиційна партія Tisza підтримує Україну, то Fidesz продає виборцю сюжет "нас втягнуть у війну та Україна лишила вас дешевих російських енергоресурсів". Звідси петиції на кшталт "Ми не вмиратимемо за Україну", ролики про мобілізованих батьків і цифри про "800 мільярдів для Києва", після яких угорцям нібито не вистачить на соціальні програми. Коли рейтинги падають, завжди знаходиться зручний ворог за кордоном і ще зручніший трубопровід, який треба "героїчно захищати".

Чи вдалося Орбану насадити антиукраїнські настрої у середині угорського суспільство? Частково, так, але не критично. Угорщина не монолітна. У Будапешті, серед молоді та бізнесу, підтримка України зберігається, країна приймала біженців, і масової побутової ворожості немає.

Чого чекати у разі перемоги Мадяра

Це відкриє доступ до зовнішньополітичних рішень ЄС щодо України та санкцій проти Росії. Мадяр, ймовірно, перегляне кредит Україні у розмірі 90 мільярдів євро. У зовнішній політиці він чітко називає Росію державою-агресоркою, хоча займає обережну позицію щодо військової допомоги Україні, наголошуючи на обмежених ресурсах Угорщини. Лідер Tisza вже окреслив у своєму програмному інтерв'ю Путіна як загрозу Угорщині та європейській цивілізації в цілому. Так чи інакше, але Москва втратить свого найсильнішого союзника в Європейському союзі та важіль тиску на Брюссель для стримування важливих кроків, особливо щодо України.

Щодо двосторонніх відносин з Україною, то матимемо великі шанси на їхнє поступове покращення.

"Одна з моїх перших поїздок буде до Закарпаття. Орбан із 2015 року не був у Закарпатті і ніколи не питав закарпатських угорців, у чому саме він може допомогти", – це одна з останніх заяв Мадяра. На відміну від Орбана, Мадяр не експлуатує тему угорської меншини в Закарпатті, визнаючи, що конфлікт на цій основі шкодить самим угорцям. Він виступає за спокійний діалог з Україною, що потенційно означає зниження напруги у гуманітарних і прикордонних питаннях.

У питанні євроінтеграції України Мадяр має помірковану позицію. Він не проти самого вступу як Орбан, але не підтримує прискореного варіанту такого розвитку подій.

Чому Орбан має програти:

Угорці

Головна проблема – втома від самого Віктора Орбана, який в угорській політиці ще з 1989 року. Багато років Віктор Орбан досить ефективно змішував внутрішню та зовнішню політику. Він заприсягнувся захищати угорців від імміграції, ісламу та ЛГБТ, паралельно проголосивши єдність усіх етнічних угорців, включно з тими, хто мешкає у сусідніх країнах. Пропагування проєкту Великої Угорщини – одна з головних складових успіху друга Москви. Орбан вміло грає на струнах душі кожного угорця, нагадуючи, що колись Угорщина була могутньою європейською державою, яку поважала вся Європа і яка мала величезні території. Розпалювання націоналізму та заяви про "підступних іноземних ворогів", проти яких треба згуртуватися, нетерпимість до іновірців та гомофобія під виглядом сімейних цінностей допомогли йому перемогти на виборах. Досить довго ці фактори приносили успіх Віктору Орбану, але останнім часом щось сильно змінилося у його сприйнятті угорцями.

Людей розчаровують темпи економічного зростання та рівень життя, особливо на тлі інших країн Вишеградської четвірки: Польщі, Чехії та Словаччини. В останні роки Угорщина їм помітно поступається. Перекрити все це антиукраїнськими лозунгами та новими ворогами вже не вдається. Останніми роками відбулося величезне скорочення соціальних виплат разом із підвищенням податків, щоб подолати дефіцит бюджету. У той час, як уряд обіцяв, що "2025 рік буде фантастичним", ці заяви виглядають порожніми після того, як те саме Орбан виголошував і щодо 2023 та 2024 років. Інфляція, слабкий форинт, високі ціни – все це угорці відчувають дедалі більше. Проблеми в економіці, корупція, авторитарні методи управління та суперечливі реформи створили всередині Угорщини значний прошарок невдоволеного суспільства. На цьому фоні майже союз із Кремлем та відкрита ворожнеча з Брюсселем з натяком на вихід із ЄС – все це ще більше дратує угорців.

Україна

Угорщина залишається єдиною країною ЄС, яка системно блокує просування України до членства в Євросоюзі та регулярно гальмує рішення щодо допомоги Києву. Позиція Віктора Орбана має не лише прагматичний, а й виразний ідеологічний характер, що дедалі складніше пояснити раціонально. Показовою стала його заява про те, що "протягом найближчих ста років Угорщина не дозволить Україні вступити до ЄС".

Традиційним аргументом Будапешта є нібито утиски прав угорської меншини на Закарпатті через мовний закон 2017 року. Утім, у грудні 2023 року Верховна Рада ухвалила закон, підготовлений з урахуванням рекомендацій Ради Європи, який зняв усі ключові зауваження щодо прав нацменшин. Це визнали і в європейських інституціях, і самі українські угорці. Попри це, влада Угорщини продовжує експлуатувати тему й підживлювати антиукраїнські настрої.

Угорське суспільство нині демонструє скепсис або помірний опір вступу України до ЄС, переважно через страхи щодо фінансів, міграції та безпекових ризиків війни. Орбану вдалося закріпити ці наративи: за соціологією, противників членства України в ЄС більше, ніж прихильників. Водночас Угорщина не є монолітною. Підтримка або заперечення української євроінтеграції сильно корелюють із тим, за яку партію голосує людина. Наприклад, у прихильників "Фідес" дуже висока протидія вступу України до ЄС, а у прихильників опозиційних партій рівень підтримки значно вищий. Це свідчить, що проблема полягає не в угорському суспільстві загалом, а в політичному курсі чинної влади.

Європейський Союз

Тривале домінування Орбана в угорській політиці не до душі не тільки угорцям і українцям, це все більше розлючує істеблішмент ЄС, оскільки Орбан погоджується з диктатором Росії Путіним щодо необхідності невтручання Заходу у війну в Україні та з мантрами президента США Дональда Трампа про національний суверенітет усередині ЄС. І питання не тільки у протидії українській допомозі. Вже давно предметом обговорення євродепутатів є відхилення Орбана від європейських стандартів демократії, узурпація влади, протиставлення Угорщини політиці ЄС та відступ від загальноєвропейських норм. І вже Естонія відкрито закликає призупинити право голосу Угорщини в Раді Європейського Союзу за систематичні дії проти спільних інтересів Європи.

Брюссель уже не перший рік намагається нейтралізувати угорське вето, пропонуючи фінансові поступки, заморожуючи або розморожуючи кошти з європейських фондів, однак ця гра у "батіг і пряник" практично вичерпала себе. Багато європейських політиків і дипломатів кажуть, що Угорщину слід було б позбавити права голосу в Євросоюзі. Та на практиці це виявилося вкрай важко. Найбільш реалістичним виходом із цієї ситуації сьогодні вважається зміна влади в самій Угорщині після парламентських виборів.

Путін і Трамп: чому ці вибори важливі для них

Для Кремля режим Орбана – не просто "дружній уряд" у ЄС, а стратегічний актив системного рівня. У ситуації війни проти України та тривалої конфронтації із Заходом Москва потребує не союзників у класичному сенсі, а внутрішніх блокаторів – держав, здатних паралізувати колективні рішення Союзу зсередини. Угорщина Орбана ідеально виконує цю роль.

По-перше, Будапешт регулярно гальмує або розмиває санкційні пакети проти Росії. Навіть якщо санкції зрештою ухвалюються, сама процедура шантажу та торгу працює на Кремль: вона демонструє слабкість європейської єдності та дає Москві час для адаптації. Орбан – це постійне нагадування, що ЄС не є монолітним, а отже, його тиск можна пережити. По-друге, Угорщина є інструментом легітимації російських наративів. Коли антиукраїнські або "примирливі" щодо Кремля тези звучать не з Москви, а з країни-члена ЄС і НАТО, вони набувають зовсім іншої ваги. По-третє, для Росії принципово важливо блокувати європейську інтеграцію Києва. І тут Угорщина – ключовий важіль. Реальна мета – не допустити стратегічного закріплення України в європейських і євроатлантичних структурах.

Збереження влади Орбана – це інвестиція Росії у довгострокову ерозію західної моделі зсередини. Саме тому Москва зацікавлена в стабільності його режиму. Бо кожен його політичний цикл – це ще один цикл європейських сумнівів, затримок і внутрішніх конфліктів, які працюють проти України і на користь Кремля.

Для президента США Дональда Трампа Віктор Орбан уособлює ту Європу, яку він готовий визнавати: Європу національних лідерів, суверенних рішень і скепсису до наднаціональних інституцій. Підтримка саме такого режиму в Угорщині дозволяє Трампу просувати власну модель міжнародних відносин, де сильні лідери домовляються напряму, а колективні структури втрачають значення. У цій логіці прем’єр Угорщини зручний союзник, здатний підривати європейську єдність зсередини через саботаж стратегічних рішень. Для Трампа це ідеальна модель: слабкий, розшарований Євросоюз легше ігнорувати, тиснути на нього тарифами, безпековими ультиматумами чи політичним шантажем.

Ситуація напередодні: агітатор із Білого дому та російська провокація

Очевидно, що перемога опозиції може не лише змінити внутрішню політику, але й переглянути стратегічні орієнтири Угорщини в ЄС і стосунки з США та Росією. Тому не дивно, що Москва та Вашингтон кинулися допомогти "другу Віктору".

Інцидент із вибухівкою на газопроводі Угорщина-Сербія та візит віцепрезидента США Джей Ді Венса до Будапешта склалися в єдину політичну конструкцію, яка працює на одну мету – стабілізацію позицій Орбана напередодні виборів. Газопровід, що транспортує російський газ, став не стільки об’єктом потенційної диверсії, скільки інструментом інформаційної операції: Росія миттєво звинуватила Україну, Будапешт підхопив цю версію, тоді як Сербія її спростувала. Класичний набір ознак "false flag" – відсутність доказів і політична доцільність – вказує на те, що головна ціль полягала не у підриві інфраструктури, а у формуванні страху та мобілізації виборця через образ "зовнішньої загрози". Для Орбана це можливість знову продати себе як єдиного гаранта стабільності та енергетичної безпеки.

На цьому тлі візит Венса виглядає не просто дипломатичним жестом, а елементом відкритого втручання у політичне життя Угорщини. Для провладних медіа це сигнал: адміністрація Трампа фактично легітимізує Орбана як свого партнера в Європі. Для опозиції – пряме втручання у вибори, що зміщує баланс на користь Fidesz. Таким чином, зовнішній фактор працює у двох вимірах: російський – через дестабілізацію і страх, американський – через символічну підтримку і демонстрацію "великої гри", у якій Орбан нібито є важливим гравцем.

У підсумку, історія з газопроводом і візитом Венса демонструє синхронізацію різних центрів впливу навколо угорських виборів. Росія створює кризу, США – політичний сигнал стабільності, а Орбан конвертує обидва фактори у внутрішній рейтинг.

Як Орбан може утримати владу, навіть програвши

Навіть у разі яскравої перемоги опозиційної "Тиси", сценарій, у якому Віктор Орбан зберігає вплив на політику країни, цілком реалістичний. Соціологічні прогнози показують, що Tisza може набрати близько 50% голосів, а Fidesz – 38%. Є ще ультраправа "Наша Батьківщина", яка ніби долають поріг 5%, а решта не проходить. За підрахунком мандатів у списковій системі: Tisza отримує 50, Fidesz – 38, "Наша Батьківщина" – 5.

На округах ситуація ускладнює однозначне домінування Tisza: з 106 округів вона, за оптимістичними оцінками, може взяти близько 45%, тобто 47-49 мандатів. Решта йде Fidesz, а інші партії майже не здобувають перемог. У результаті парламент виявляється фактично поділеним: Tisza 97-99 мандатів, Fidesz 97-99, "Наша Батьківщина" 5. Саме ця мала партія може стати ключовим союзником Орбана: "м’яка" коаліція дозволяє зберегти прем’єрську посаду Орбана, водночас радикалізуючи зовнішню політику щодо Брюсселя завдяки позиції "Нашої Батьківщини".

Ще один стратегічний сценарій – "президентський відступ". За даними Bloomberg, Орбан розглядає перехід на посаду президента, яка формально є церемоніальною, але з новими повноваженнями: вето на закони, вплив на Конституційний суд та законодавчий процес. Чинний президент – лояльний до Орбана Тамаш Шуйок, а зміни у грудні 2025 року ускладнили усунення глави держави. У разі перемоги Fidesz Орбан може зосередитися на зовнішній політиці, а у разі поразки – контролювати уряд Мадяра, блокуючи швидке відновлення інтеграції з ЄС.

Проте, обидва сценарії мають серйозні ризики: вони можуть бути сприйняті в ЄС як спроба обійти волю виборців, що підірве політичну легітимність Орбана.

Якщо різниця буде мінімальною, ризик політичної кризи в Угорщині – цілком реальний

Орбан зробив Україну головним ворогом – і це, як не дивно звучить, логічно. У 2022 році це вже спрацювало: він утримався при владі, постійно піднімаючи "українське питання" і позиціонуючи себе як гаранта миру для Угорщини. Але зараз ситуація є значно складнішою. Його головний опонент Петер Мадяр має фактично "тефлоновий" імідж: спроби дискредитації провалюються – навіть скандали з особистого життя не вплинули на рейтинг. Ба більше, угорське суспільство сприйняло ці атаки як повернення до КДБ-шних методів, що вдарило вже по самому Орбану. Відтак він змінює тактику: якщо не виходить зламати опонента – треба змінити об’єкт атаки і зробити ворогом Володимира Зеленського та Україну – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента".

За словами Леонова, кампанія з білбордами, де вся країна фактично "заклеєна" образом Зеленського, – це не гумор, а довгострокова проблема для двосторонніх відносин. Подібні кейси вже були, зокрема в Польща, де українська тема роками використовувалася у виборчих кампаніях і підсилювала радикальні сили. Водночас надмірно жорсткі відповіді Києва певний час лише грали на руку Орбану, що підтверджувала соціологія. Перелом стався тоді, коли Україна знизила рівень відповіді і замість перших осіб почали реагувати на рівні МЗС, з чітким економічним аргументом: у разі газових обмежень втратить передусім сама Угорщина, і втратить мільярди. Це почало руйнувати образ Орбана як "захисника від ескалації".

"Чому ж настільки принципово, щоб Віктор Орбан втратив владу? Для України це питання не лише риторики, а практики: Орбан системно використовує двосторонні відносини як інструмент тиску – блокує рішення ЄС, гальмує санкції, маніпулює темою національних меншин і фактично працює в логіці послаблення України на міжнародній арені. Для Європейський Союз це ще глибша проблема – Орбан руйнує механізм єдності, зловживаючи правом вето і створюючи ситуацію, коли стратегічні рішення стають заручниками однієї політичної позиції. Фактично йдеться про внутрішній канал впливу Росія всередині ЄС. І якщо Орбан залишається, це означає продовження блокування санкцій, гальмування енергетичної диверсифікації та підрив довіри між союзниками. Натомість його поразка відкриває можливість для відновлення діалогу, більш прагматичних відносин з Україною та поступового повернення Угорщини в європейський консенсус", – відзначає Олександр Леонов.

На думку експерта, під час всієї кампанії Орбану активно допомагають російські технологи або навіть спецслужби. Їхній почерк очевидний: гра на розколі, ескалації, створенні кризових ситуацій. Історія з вибухівкою біля енергетичної інфраструктури, заяви про "український слід", які швидко підхоплює Росія, – усе це виглядає як спроба штучно створити загрозу. Але парадокс у тому, що така ескалація входить у суперечність із самим образом Орбана, який роками будувався як образ політика, що "захищає від конфліктів". І водночас ми бачимо іншу лінію підтримки – вже з боку США: візит Джей Ді Венс, фактично безпрецедентний напередодні виборів, виглядає як політичний сигнал.

"Інтерес тут спільний: і Володимир Путін, і Дональд Трамп зацікавлені в ослабленні ЄС, а Орбан – один із ключових інструментів цього процесу. Тому й відбулося пряме чи непряме втручання у виборчу кампанію. Але питання в ефективності. В Угорщині історично складне ставлення до Росії ще з часів придушення Будапештського повстання, і це обмежує можливості Кремля. Ба більше, серія витоків – від контактів Сергія Лаврова і Петера Сійярто до історій про домовленості з Москвою – могла бути не випадковою, а частиною протидії з боку європейських еліт. Водночас ключова інтрига – у виборчій системі: попри відставання за партійними рейтингами, Орбан може спробувати втриматися через мажоритарну складову, адміністративний ресурс або навіть сценарії невизнання результатів. І саме тут вирішальною буде позиція ЄС: чи готовий він до жорсткої відповіді у випадку порушень. Бо якщо різниця буде мінімальною, ризик політичної кризи в Угорщині – цілком реальний", – констатував Олександр Леонов.