Блог | У США новий клопіт: венесуельський посіпака Путіна готується влаштувати ще одну "війноньку"

Президент Венесуели Ніколас Мадуро оголосив про анексію багатого нафтового регіону Ессекібо, який входить до складу сусідньої держави Гаяна. Цей трюк йому потрібен, аби врятувати країну від економічної та соціальної деградації, а себе — від програшу на наступних президентських виборах. Важливий нюанс: без підтримки кремля він і думати не міг би про подібну войовничість, як і про збереження посади.

Відео дня

Ніколас Мадуро — ідеальний лідер "братнього" для росіян народу. Де-факто, він здав Венесуелу в оренду пропутінським нафтовим та газовим компаніям, які виводять з галузі мільярди. В обмін на це йому допомагають зберегти владу, в тому числі — й через військову підтримку. Московити відправили до Венесуели чимало зброї, а також навчали місцевих вояків. Зрозуміло, що там активна проросійська пропаганда.

Мадуро успадкував президентське крісло від харизматичного Уго Чавеса 2013 року, і відтоді Венесуела перебуває в дуже складній економічній, гуманітарній кризі. З держави мігрували 7 млн осіб, прокотилися великі акції протесту. 2018 року опозиційний парламент визнав Мадуро узурпатором, Венесуела опинилася в міжнародній ізоляції, опозиція навіть проголосила альтернативного президента Хуана Гуайду.

Ніколас Мадуро був змушений навіть піти на поступки, підписавши угоду про проведення наступного року вільних президентських виборів, - під міжнародним моніторингом. Логічно, що шансів на переобрання у диктатора практично немає. Тому "маленька переможна війна" дозволить відвернути увагу населення від внутрішніх проблем, а також — в ідеалі — "у звʼязку з введенням воєнного стану" скасувати вибори взагалі.

Логічно припустити, що очікувана анексія Ессекібо (а це майже 3/4 Гаяни), це спільна операція кремля та Мадуро, і вона може принести обом сторонам чимало політичних та комерційних бенефітів.

2015 року в Ессекібо американська компанія відкрила родовища нафти та газу. Ці запаси оцінюються як одні з найбільших у світі, що і активувало "цікавість" Венесуели до цієї території. Суперечка за неї розпочалася ще на початку 19 ст, коли Гаяна була колонією Великобританії, а Венесуела - Іспанії. Тепер росія може отримати в управління нові енергетичні поклади, а також ще одну "гарячу точку" на карті.

Мадуро виявився здібним учнем путіна, і на початку грудня провів референдум про анексію території чужої держави. Проголосувала лише десята частина венесуельців, а "намальований" результат виявився красивим: 95% учасників референдуму погодилися з приєднанням Ессекібо. Опозиція та ЗМІ твердять про фальсифікації.

Напад на Гаяну виявиться грою в одні ворота: у маленької країни лише декілька тисяч військових, танки та іншу важку техніку можна порахувати на пальцях. Гаяна розраховує на зовнішню підтримку світу, насамперед США. Проте є велике "але".

Півтора місяця тому Білий Дім розпочав з Венесуелою "нафтову гру". Адміністрація Байдена послабила нафтові санкції проти Каракаса в обмін на проведення чесних виборів. За публічними рамками цієї угоди не важко простежити розрахунок Вашингтону збити високі ціни на світовому ринку венесуельською сировиною.

Сьогодні важко прогнозувати розвиток цього конфлікту, - і зважаючи на кількість бойових дій на планеті, і на фактор т.зв. realpolitik, коли інтереси загальної безпеки можуть виявитися більш значущими, ніж справедливість для окремої маленької держави.