Путін запалює Європу: чому Росія активізувала атаки на європейський ВПК і якою буде відповідь

Серія пожеж, вибухів і спроб диверсій на підприємствах європейського ВПК, які працюють на потреби України, відбувається на тлі підготовки НАТО до можливого російського удару по країнах Балтії. Окремо кожен такий випадок може мати своє пояснення. Але разом вони формують картину, яку Європі дедалі складніше ігнорувати. Йдеться вже не лише про кібератаки чи інформаційні операції, а про реальні спроби впливати на оборонну промисловість, критичну інфраструктуру та людей, пов’язаних із військовою сферою.

Російська "гібридна війна" проти Європи дедалі менше виглядає лише гібридною. Диверсії, використання дронів і вибухівки, кібератаки, спроби замахів та інші дії підвищують рівень конфронтації, хоча Москва й далі намагається залишатися нижче порога відкритого військового зіткнення з НАТО. Саме в цьому і полягає головна небезпека: Європа змушена реагувати на атаки, які формально ще не є війною, але за наслідками дедалі більше її нагадують.

Удар по таким підприємствам може мати одразу кілька наслідків – від зупинки чи ускладнення виробництва до посилення охорони, зростання витрат і страху серед працівників та керівників компаній. Але Росії важливо не лише ускладнити виробництво зброї для України, а й перевірити, наскільки далеко вона може зайти без прямої війни з НАТО. Паралельно, Кремль прагне створити в європейському суспільстві відчуття, що підтримка України робить небезпечнішою вже саму Європу. Якщо страх почне впливати на рішення урядів і виборців, Москва може отримати політичний результат навіть без масштабних руйнувань.

Головне питання сьогодні – чи готова Європа відповідати на такі дії жорсткіше? НАТО вже визнає зростання російських диверсій, кібератак та інших гібридних дій проти країн Альянсу. Водночас надмірно жорстка реакція створює ризик подальшої ескалації. Саме між цими двома крайнощами – необхідністю захищатися і небезпекою прямого зіткнення – зараз і опинилася Європа.

Про те, як Росія активізувала свої гібридні атаки на Європу – у матеріалі OBOZ.UA

Диверсії на європейському ВПК – уже не поодинокі випадки

За короткий час одразу в кількох європейських країнах сталися пожежі, вибухи або спроби проникнення на підприємства, пов’язані з оборонним виробництвом і допомогою Україні. На початку серпня в аеропорту Лейпциг/Галле виявили безпілотник із вибуховим пристроєм біля українського вантажного літака. Пристрій не спрацював. Згодом слідчі знайшли ще один дрон і вибухівку.

У Словаччині поліція запобігла підпалу заводу української компанії Skyeton у Прешові, де виробляють розвідувальні дрони Raybird. Затримали трьох підозрюваних – двох у Словаччині та одного в Німеччині. У них вилучили напалм, телефони, камеру, інструменти та план підприємства. Сам завод не постраждав. 15 серпня загорілася будівля, яку використовує естонська Milrem Robotics – виробник військової робототехніки, системи якого застосовуються в Україні. Естонська прокуратура розглядає версію навмисного підпалу, трьох підозрюваних затримали в Латвії. 13 серпня вибух стався на італійському заводі KNDS Ammo Italy біля Рима, де виробляють боєприпаси. 10 серпня пожежа та вибухи сталися на підприємстві EMCO у Болгарії. Окремий епізод – Польща, де затримали громадянина Росії. Польська влада підозрює його у підготовці замаху на людину, пов’язану з військовою сферою. Йдеться вже не про один завод чи окрему країну. Географія охоплює Німеччину, Словаччину, Естонію, Італію, Болгарію та Польщу.

Російський слід – підозри зростають

У випадку зі словацьким заводом уже є затримані та конкретні матеріали, які свідчать про підготовку підпалу. В Естонії розглядається версія диверсії. Натомість вибух на KNDS Ammo Italy поки не має підтвердження зовнішнього втручання. За попередніми даними, він стався після пожежі у відділенні, де працюють із порохом. У Болгарії також немає підтвердження російської причетності. Тобто європейські країни, принаймні частина з них, не готові автоматично називати кожен вибух чи пожежу російською диверсією. Причини інцидентів мають встановити слідчі.

Водночас російські спецслужби вже не вперше фігурують у розслідуваннях вибухів на європейських складах боєприпасів. Найвідоміший приклад – вибухи на складах у чеських Врбетіце у 2014 році. Чехія офіційно заявляла про причетність російських військових розвідників. Болгарські слідчі також розглядали російський слід у серії вибухів на об’єктах із боєприпасами. Тому нинішні підозри не виникають на порожньому місці.

Мерц готує жорстку відповідь Росії і може дати сигнал іншим

Інцидент в аеропорту Лейпциг/Галле може стати для Німеччини приводом перейти до жорсткішої політики щодо Росії. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц готується офіційно покласти на Росію відповідальність за спробу атаки безпілотником в аеропорту та оголосити про масштабні санкції. Заява може прозвучати вже на початку наступного тижня і бути приурочена до неформальної зустрічі глав МЗС країн ЄС в Ірландії. Для Берліна це означатиме перехід від обережних заяв про російську гібридну активність до прямого звинувачення Москви в атаці на німецьку інфраструктуру.

Після Лейпцигу в німецькому уряді дедалі більше схиляються до думки, що висилки окремих російських дипломатів чи закриття "Російського дому" вже недостатньо. Розглядаються жорсткіші санкції та розширення військової допомоги Україні. Берлін може використати цей інцидент не лише для покарання Росії, а й для посилення європейської відповіді на диверсії та інші гібридні атаки. Якщо Мерц справді публічно назве Москву відповідальною і запропонує масштабні обмеження, це стане сигналом, що Німеччина більше не розглядає такі випадки як окремі кримінальні епізоди.

Чому Москва може бити саме по європейському ВПК

Європейські підприємства нарощують виробництво боєприпасів, ракет, дронів, військової техніки та іншої продукції для потреб України, але пошкодження навіть одного підприємства може вплинути на темпи постачання зброї. Але фізичне знищення виробничих потужностей – лише один із можливих мотивів. Не менш важливо створити для європейського ВПК додаткові витрати й проблеми. Після кожної диверсії або підозрілої пожежі підприємствам доводиться посилювати охорону, перевіряти персонал, захищати склади та критичну інфраструктуру, змушуючи витрачати ресурси на захист і створюючи додаткову напругу навколо виробництва зброї для України.

Для Москви це може бути способом підняти ціну європейської допомоги Україні без прямого зіткнення з НАТО. Якщо виробництво не вдається зупинити, його можна зробити дорожчим і складнішим.

Змусити Захід боятися війни

Навіть невелика диверсія може мати психологічні наслідки, які значно перевищують завдані збитки. Після таких атак у суспільстві виникає просте питання: чи не стає підтримка України причиною того, що війна приходить до Європи? Для Москви цей ефект може бути не менш важливим, ніж пошкодження конкретного заводу. Росія зацікавлена в тому, щоб європейський виборець почав сприймати допомогу Україні як безпосередню загрозу власній країні.

Тоді будь-який вибух, кібератака, диверсія чи спроба замаху можуть стати частиною внутрішньої політичної боротьби. Якщо частина суспільства почне вимагати від урядів скорочувати військову допомогу Україні, "не втручатися" у війну або домовлятися з Москвою, Кремль отримає потрібний йому політичний результат навіть без масштабних руйнувань. Адже чим сильніше європейці відчуватимуть, що війна наближається до них, тим простіше буде переконувати їх, що підтримка України має занадто високу ціну.

НАТО готується до іншого рівня загрози – можливого удару по Балтії

На тлі цих подій особливо важливими виглядають повідомлення про підготовку НАТО до можливого російського нападу на Естонію, Латвію чи Литву. Йдеться про триступеневу концепцію дій Альянсу. Водночас НАТО публічно не підтверджувало саме ці деталі як готовий оперативний план, тому їх коректніше сприймати як повідомлення про можливий сценарій.

Перший напрям – придушення російських ракетних і протиповітряних систем. Особлива увага приділяється Калінінграду, де Росія створила потужну систему захисту. Перевага такого підходу в тому, що НАТО не просто чекає на російський удар, а намагається одразу позбавити противника частини можливостей для ведення війни.

Другий напрям – створення вздовж кордонів із Росією та Білоруссю своєрідної зони з дронів, роботизованих систем і сенсорів. Фактично НАТО намагається використати український досвід війни, де безпілотники стали одним із головних інструментів розвідки та ураження. Але самими дронами зупинити повномасштабний наступ регулярної армії поки неможливо, а Росія активно розвиває РЕБ та засоби боротьби з безпілотниками. Третій напрям – удари по російській військовій логістиці: складах, аеродромах, залізниці, мостах та інших об’єктах, які забезпечують наступ. Мета – позбавити російське угруповання можливості підтримувати наступ і змусити його відступити.

Головний сенс такого підходу НАТО – переконати Москву, що напад на країни Балтії не буде швидкою локальною операцією. Слабке місце такого стримування – час. Росія може спробувати створити факт на землі швидше, ніж НАТО встигне перекинути необхідні сили. На цьому тлі РФ вже тисне на Європу нижче порога відкритої війни – через диверсії, кібератаки, вербування, провокації та удари по критичній інфраструктурі, примушуючи наших партнерів одночасно вирішувати два завдання: захищати свій оборонний комплекс і не дозволити перетворити страх перед війною на аргумент проти підтримки України.

Крок за кроком Москва перевіряє "кордони" реакції європейської частини НАТО

Нинішні інциденти в Європі варто розглядати ширше – як частину російської кампанії із саботажу та дестабілізації. Москва поступово підвищує рівень таких операцій, перевіряючи реакцію європейських країн – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

"Я б дивився на цю ситуацію ширше. Уже є завершені розслідування терактів на військових складах у Болгарії та Чехії, де був зафіксований російський слід. Є достатньо інформації, яка свідчить про те, що Росія справді веде кампанію із саботажу європейських зусиль. А якщо подивитися на останні випадки – спробу замаху в Німеччині на керівника компанії, яка виробляє дрони, атаки дронів, порушення повітряного простору Польщі, – стає зрозуміло, що гібридні операції тривають і можуть ставати жорсткішими", – говорить Леонов.

На його думку, йдеться не лише про атаки на військові склади чи підприємства, які виробляють зброю. Потенційно це можуть бути удари по військовій інфраструктурі, диверсії та теракти. Важливо також враховувати можливість координації різних терористичних організацій, які можуть допомагати Росії в Європі.

"Для Москви важливо не лише завдати фізичної шкоди. Значно ширша мета – занурити Європу в хаос, зробити Європейський Союз і НАТО менш дієздатними. Не так важливо, хто прийде до влади – ультраправі чи ультраліві. Головне, щоб європейські уряди втрачали здатність проводити спільну політику та підтримувати Україну. Росія поступово підвищує градус, робить черговий крок і дивиться, як реагують європейські країни. Потім визначає, чи можна зробити наступний. Саме така тактика дозволяє Путіну розхитувати ситуацію, не переходячи одразу до відкритого конфлікту", – вважає експерт.

На думку Леонова, європейська реакція на такі випадки поки залишається обережною, зокрема через необхідність завершити розслідування та отримати докази причетності Росії. Водночас, вважає експерт, Європа має заздалегідь визначити, як реагуватиме на гібридні атаки різного масштабу.

"У демократії є процедура, і очевидно, що має відбутися слідство. Тому я цілком допускаю обережний підхід європейських країн. Але головне питання – яким чином Європа планує реагувати на гібридні загрози. Зараз це, умовно кажучи, загрози лайт. А що буде, якщо наступного разу в Польщу прилетить російська балістична чи крилата ракета? Що тоді робитимуть? Дзеркальна відповідь фактично означатиме війну. Тому має бути заздалегідь розроблений протокол – як на випадок прямої російської агресії, так і на випадок гібридних атак. Має бути чітко визначено, що саме вважається такою атакою і якою буде відповідь. Не можна щоразу, коли виникає проблема, спочатку збиратися і вирішувати, що робити. Чи готові європейські країни дзеркально відповідати, наприклад, хоча б на кібератаками на російську критичну інфраструктуру. Навіть відповідь на це питання вже був би дуже важливий сигнал для Москви", – вважає Леонов.