Політичний землетрус у Німеччині: як ультраправі наближаються до влади, а Україна може втратити одного зі своїх головних союзників. Інтерв’ю з Умландом

Посилення позицій ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (AfD) поступово перетворюється з внутрішньополітичної проблеми ФРН на один із ключових факторів європейської безпеки. AfD, яку в Україні вважають відкрито проросійською, може потроїти кількість прямих мандатів у Бундестазі, якби вибори відбулися зараз. Попередження канцлера Німеччини Фрідріха Мерца про ризик того, що країна може "опинитися у прірві", свідчить про серйозність виклику: вперше за багато років традиційні партії ризикують втратити домінування, а ультраправі мають реальний шанс очолити уряд однієї із земель уже після вересневих виборів. Якщо це станеться, AfD отримає не лише політичний, а й психологічний прорив, який може суттєво змінити баланс сил перед федеральними виборами.

Для України ця тенденція має особливе значення. Ультраправі Німеччини послідовно виступають проти масштабної військової та фінансової допомоги Києву, закликають переглянути санкції проти Росії, відновити економічне співробітництво з Москвою та повернутися до імпорту російських енергоносіїв. Водночас уряд Мерца затвердив багаторічний пакет підтримки України на десятки мільярдів євро, демонструючи готовність Берліна залишатися одним із головних партнерів Києва. Саме тому нинішнє політичне протистояння в Німеччині виходить далеко за межі внутрішньої боротьби за владу. Йдеться про те, чи збереже найбільша економіка Європи нинішній курс на підтримку України та стримування Росії, чи поступово почне переглядати свої зовнішньополітичні пріоритети.

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився експерт Європейського політичного інституту в Києві Андреас Умланд.

– Фрідріх Мерц попереджає, що країна може опинитися у прірві через посилення позицій ультраправих сил. Головна ультраправа партія – "Альтернатива для Німеччини" є лідером соціологічних опитувань останніх місяців. Якби зараз відбулися вибори до Бундестагу, ця партія могла б перемогти і отримати можливість сформувати уряд. Наскільки ситуація справді загрозлива?

– Дійсно, зараз це виглядає не дуже добре, тому що ця партія є найпотужнішою за результатами опитувань. Особливо в східній Німеччині вона набирає близько 40%. Незабаром вона може стати урядовою партією у землі Саксонія-Ангальт. Трохи пізніше в неї також буде шанс в іншій східнонімецькій землі – Мекленбург-Передня Померанія. Але, тим не менш, у Німеччині ситуація трохи інша, ніж, скажімо, у Франції чи в інших країнах. Тут парламентська система і пропорційне представництво. На даний час, партія "Альтернатива для Німеччини" стигматизована та ізольована в німецькій політичній системі. Навіть якщо вона посідає перше місце на виборах, їй потрібні коаліційні партнери для формування уряду. Зараз таких партнерів немає. Тому, мені здається, це менш небезпечна ситуація, ніж у Франції, де наступного року ультраправі можуть отримати посаду президента і, відповідно, сформувати уряд. У Німеччині це поки неможливо, тому що ця партія не набирає близько 40% по всій країні, що було б необхідно для абсолютної більшості. Таким чином вона не може сформувати уряд. Навіть якщо вона отримає владу на регіональному рівні у східних землях, це не матиме прямого впливу на федеральну політику. Тому ситуація є небезпечною і неприємною, але німецька політична система менш вразлива, ніж у президентських республіках. Хоча однозначно можна сказати, що це у будь-якому випадку великий виклик для політичної системи Німеччини, політичної еліти та всього суспільства.

– "Альтернатива для Німеччини" є доволі радикальною політичною силою. Але соціологічні опитування показують, що її популярність все ж таки зростає. Коли Фрідріх Мерц став канцлером, однією з його цілей, як мені здається, було перехопити ініціативу в тих питаннях, які зробили головними саме ультраправі – міграція та пов'язані з нею проблеми. Спочатку здалося, що це може спрацювати, але згодом цей ефект зник. Чому, на вашу думку, популярність AfD продовжує залишатися високою?

– Так, їхня популярність справді більше, ніж я очікував. Стрімке зростання популярності партії пояснюється поєднанням кількох криз. Німецьке суспільство дедалі гостріше реагує на уповільнення економіки, високі ціни на енергоносії, міграційні проблеми та втому від традиційного політичного істеблішменту. Саме на цьому ґрунті AfD вибудовує свою кампанію, пропонуючи прості й радикальні рішення, які знаходять підтримку серед виборців, розчарованих діями влади. Раніше я думав, що підтримка цієї партії залишиться на рівні близько 20%, а зараз вона вже наближається до 30%. Це справді проблема, насамперед для консервативної частини німецького політичного спектра.

Була надія, що відносно правий канцлер Фрідріх Мерц зможе зменшити підтримку "Альтернативи для Німеччини". Однак, сталося навпаки. Політика нового канцлера, яка в окремих питаннях є ближчою до ідеології AfD, наприклад більш жорстка міграційна політика, радше допомогла правим радикалам. У політології вже давно точиться дискусія, чи можуть правоцентристські партії, запозичуючи окремі програмні положення ультраправих, послабити їхню підтримку. На жаль, часто відбувається протилежне. Запозичення окремих ідеологічних елементів радше легітимізує ультраправих, ніж зменшує їхню суспільну підтримку.

Головна проблема цієї партії полягає в тому, що вона не рухається до політичного центру. Навпаки, стає дедалі радикальнішою. Саме ця радикальність не дозволяє їй стати урядовою партією, тому що через це вона ще більше стигматизується та ізолюється. Водночас я не хочу применшувати проблему, але в німецькій політичній системі дуже складно прийти до влади без коаліційних партнерів. Як я вже казав, зараз, на щастя, ніхто не готовий співпрацювати з цією партією, принаймні на федеральному рівні. Тому її вплив на федеральну політику існує, але прямого впливу на уряд і особливо на зовнішню політику поки що немає.

– Ще один фактор. Раніше зазначалося, що Східна Німеччина фактично була вотчиною "Альтернативи", коли по країні загалом партія мала близько 20% підтримки. Зараз вона вже наближається до 30% по усій країні. Чи можна говорити, що тепер уже вся Німеччина демонструє зростання популярності "Альтернативи для Німеччини"?

– Успіх AfD пояснюється не лише її програмою. Значна частина електорату використовує голосування за партію як форму протесту проти політичного істеблішменту. Показово, що навіть після приходу до влади нового уряду рівень довіри до федеральної влади залишається низьким, а канцлер Мерц має рекордно слабкі рейтинги схвалення.

Окремий фактор – Східна Німеччина. У землях колишньої НДР AfD вже претендує на статус домінуючої політичної сили. Тут сильнішими є соціально-економічне невдоволення, критика федерального центру та скепсис щодо політики Берліна. Саме тому регіональні вибори 2026 року розглядаються як тест на здатність партії перейти від протестного статусу до реального управління.

На жаль, підтримка цієї партії зростає і в Західній Німеччині. Але, попри це, там вона все ще значно нижча, ніж у Східній Німеччині. Водночас партія поки що не досягає стабільної підтримки на рівні 30%, і я не думаю, що вона закріпиться на цьому показнику. Не варто забувати і про потужний громадський рух проти цієї партії. Я все ж сподіваюся, що це призведе до зменшення її підтримки на реальних федеральних виборах. Хоча зараз, на жаль, ситуація виглядає так, що у Саксонії-Ангальті ця партія справді може сформувати регіональний уряд.

– Щодо спротиву. Одним із ключових напрямів внутрішньої політики чинного канцлера Німеччини Фрідріха Мерца є саме протидія ультраправим і недопущення їх до влади. Але наскільки сильними є його позиції всередині Німеччини? За останніми соціологічними опитуваннями, Мерц демонструє досить помітне падіння підтримки. Навіть були розмови, що всередині його партії існують групи, які обговорюють можливість заміни канцлера на іншого кандидата. До цього поки не дійшло, але наскільки серйозними є проблеми самого Мерца і чинної коаліції?

– Так, нинішня правляча коаліція має серйозні проблеми, а підтримка Фрідріха Мерца залишається невисокою. Це пов'язано не стільки із зовнішньою політикою, скільки з невдачами у внутрішній. Німецька економіка перебуває у стані стагнації, не демонструє розвитку, і складається враження, що коаліція соціал-демократів і християнських демократів не здатна достатньо рішуче змінити ситуацію. Німеччина поступово втрачає позиції однієї з провідних світових економік. Це, безумовно, негативно позначається на рейтингах Мерца. Іноді він також невдало формулює свої заяви, що теж має значення.

Певну роль відіграє і підтримка України з боку Мерца. Багато німців бояться Росії. Вони не обов'язково виступають проти допомоги Україні чи підтримують Росію, але побоюються, що масштабна підтримка України з боку НАТО може зробити саму Німеччину мішенню для російських атак. Путінська пропаганда активно використовує ці страхи і, на жаль, досить успішно, особливо у Східній Німеччині.

– Останні заяви голови AfD Аліси Вайдель свідчать, що ця партія вже навіть не приховує свою проросійську політику. Вона засуджує українські удари по території Росії, які за словами Вайдель "потрібно припинити". Вона вимагає від України виплати репарацій через підриви "Північних потоків". Заявляє, що якщо її партія переможе на виборах і прийде до влади, то російський газ і нафта знову повернуться до Німеччини, оскільки, за її словами, "німецьке економічне диво трималося саме на дешевих російських енергоресурсах". Наскільки реальним є потенційна зміна політика Німеччини щодо допомоги Україні, протидії Росії та співпраці з нею, за влади ультраправих?

– Якщо AfD у перспективі стане частиною федерального уряду або матиме вирішальний вплив на формування коаліції, це може призвести до суттєвого коригування німецької політики щодо Росії та України. Однак не слід очікувати швидкого чи радикального розвороту. Зовнішня політика Німеччини є результатом роботи цілої системи інституцій, а не лише політичної волі окремої партії. Вона також тісно інтегрована в механізми ухвалення рішень Європейського Союзу та НАТО, що значно обмежує можливості для односторонніх змін.

Водночас небезпеку не варто недооцінювати. AfD дедалі відкритіше просуває тези, які збігаються з інтересами Кремля: від критики військової підтримки України до закликів відновити енергетичну співпрацю з Росією. Це свідчить, що у разі приходу партії до влади вона намагатиметься переглянути нинішній курс Берліна. Якщо ці погляди отримають ширшу політичну підтримку, це може не лише ускладнити ухвалення нових рішень на користь України, а й вплинути на загальну дискусію всередині Німеччини. У довгостроковій перспективі найбільший ризик полягає не в одномоментальному розвороті зовнішньої політики, а в поступовій зміні політичного консенсусу, який після 2022 року став основою німецької підтримки України та стримування Росії. Саме така еволюція могла б мати наслідки не лише для Берліна, а й для всієї архітектури європейської безпеки.

Зараз ситуація інша. Попри високий рейтинг, ця партія має і дуже високий антирейтинг. Більшість німців ставляться до неї негативно. Це відрізняється від ситуації у Швеції, де партія "Шведські демократи", яка колись виникла як неонацистська, поступово змістилася до політичного центру і стала національно-консервативною. Зараз у Швеції також наближаються вибори, і там активно обговорюється можливість коаліції між правоцентристами та цією партією. Це стало можливим тому, що шведські праві радикали стали менш радикальними і водночас займають критичну позицію щодо Росії. У Німеччині така коаліція поки що неможлива. Для цього "Альтернатива для Німеччини" мала б кардинально змінити свою ідеологію і ставлення до Росії. Адже Росія і особливо Путін не користуються популярністю серед більшості німців. Лише приблизно чверть населення, насамперед у Східній Німеччині, має позитивніше ставлення до Росії, і саме ці люди найчастіше підтримують цю партію.

– Як би ви все ж охарактеризували відносини між "Альтернативою для Німеччини" і путінською Росією? Це союз, співпраця чи ультраправі просто використовують протилежну риторику щодо своїх політичних опонентів? Тобто якщо Мерц підтримує Україну, то вони демонстративно виступають проти цієї підтримки, щоб грати на політичному контрасті. Наприклад, міністр оборони Борис Пісторіус відкрито говорить про зв'язки AfD із Москвою. Ба більше, він виступає за обмеження доступу депутатів партії до розвідувальної інформації та державних таємниць. Це, здається, говорить про багато що.

– Так, такі зв'язки існують. Кремль активно підтримував AfD ще до війни з Україною та зберігає контакти. На початку червня депутат Бундестагу від партії Маркус Фронмайєр їздив на Петербурзький міжнародний економічний форум. На зустрічі з головою правління "Газпрому" Олексієм Міллером вони навіть обговорили поновлення роботи трубопроводів "Північний потік". AfD традиційно виступає за відновлення політичного діалогу з Росією. Представники партії закликають переглянути санкційну політику, особливо ті обмеження, які, на її думку, негативно впливають на німецьку економіку, промисловість та енергетичний сектор.

Хоча треба сказати, що всередині AfD також є різні фракції. Є відверто проросійська група, яка має зв'язки з Росією. Насамперед це згаданий вже Маркус Фронмаєр. Його помічником був Мануель Оксенрайтер, який, своєю чергою, представляв у Німеччині кремлівського ідеолога Олександра Дугіна. Пізніше він переїхав до Росії, де й помер. Саме Оксенрайтер працював із Фронмаєром, який є однією з найвпливовіших проросійських фігур в AfD. У російських документах він також згадується як один із найбільш проросійських представників керівництва партії.

Водночас є й інша група, яка виступає за економічну співпрацю з Росією не тому, що є проросійською, а тому, що вважає це вигідним для Німеччини. Зокрема, вони підтримують відновлення закупівель російського газу. Тому ситуація не є абсолютно однозначною. Я б сказав, що в партії є дуже впливова проросійська фракція, пов'язана з Росією, але є й політики, які скептично ставляться до Москви, проте підтримують співпрацю з економічних міркувань.

– На ваш погляд, німцям заходять тези, які озвучує та ж таки Аліса Вайдель? Мовляв, усе буде добре, якщо дешеві російські газ і нафта знову повернуться до Німеччини, відновляться робочі місця, зростуть зарплати.

– На жаль, частково ці тези працюють. Тут є багато демагогії, адже російський газ насправді не був таким уже дешевим. Крім того, багато хто забуває, що "Північний потік" уже не працював на момент вибухів і не мав істотного економічного значення для Німеччини. Саме тому мені здавалося, що українська операція не мала особливого сенсу, адже газогін уже був виведений з експлуатації. Але багато німців вважають, що країна щось втратила через Україну і що відновлення співпраці з Росією дозволило б ці втрати компенсувати. Так думає певна частина виборців, приблизно чверть електорату, яка і підтримує AfD.

– Як ви оцінюєте подальший розвиток подій? Чи зможуть Фрідріх Мерц, нинішня коаліція і загалом політична система Німеччини стримати AfD? Чи мають вони достатній запас міцності, стратегію і можливості, щоб не допустити її до влади?

– Фрідріх Мерц і блок ХДС/ХСС фактично будують свою політичну стратегію навколо одного завдання – не допустити перетворення AfD на головну силу німецької політики. Для цього уряд намагається демонструвати жорсткіший підхід до міграції, посилює контроль на кордонах, переглядає правила надання притулку та приділяє більше уваги питанням безпеки. Мета полягає в тому, щоб повернути консервативного виборця, який перейшов до ультраправих. Втім, головна проблема – економіка. Якщо уряду вдасться прискорити економічне зростання, знизити енергетичні витрати, підтримати промисловість і повернути суспільству відчуття стабільності, підтримка AfD може поступово зменшитися. Якщо ж економічні труднощі, міграційна криза та невдоволення владою збережуться, ультраправі можуть остаточно закріпитися як найпопулярніша партія країни.

Я думаю, що на наступних федеральних виборах ця партія, найімовірніше, покращить свій результат. Це серйозний виклик для Німеччини. Вона може отримати не 20%, а 25% або навіть наблизитися до 30%. Але все одно залишиться опозиційною силою, тому що поки що немає ознак, що вона змінить свою ідеологію. А, як я вже казав, для формування уряду в Німеччині потрібні коаліційні партнери. У цієї партії таких партнерів немає, але вона й надалі відіграватиме помітну роль у політичному житті Німеччини, не ставши урядовою партією. Більш за все, що AfD залишається настільки радикальною, що більшість німецьких виборців і надалі голосуватимуть саме проти партії.

– Тобто загрози того, що німецьке суспільство кардинально змінилося за останні роки, поки що немає?

– Суспільство змінилося, але не настільки, щоб більшість німців підтримувала цю чи інші антисистемні партії. Я не можу уявити, що це станеться. Є частина суспільства, яка підтримує AfD. У Західній Німеччині це приблизно 10–20%, у Східній Німеччині – близько 40%. Але є й дуже велика частина населення, особливо на заході країни, яка категорично виступає проти "Альтернативи для Німеччини". Ці люди також мобілізуються, і я сподіваюся, що ця мобілізація посилиться.