Орбан "лайт" у Софії: чим небезпечна для України можлива перемога Радева на виборах у Болгарії

Парламентські вибори в Болгарії відбуваються в умовах затяжної системної кризи, яка перетворилася на нову норму для країни. За останні роки Болгарія фактично втратила здатність до стабільного врядування: постійні дострокові вибори, розпад коаліцій і короткотривалі уряди стали хронічним явищем. Це наслідок корупційних практик, впливу олігархічних гру та недовіри суспільства до інституцій. У підсумку країна опинилася в ситуації, коли політична конфігурація змінюється швидше, ніж формується стратегія розвитку.

На цьому тлі особливу увагу привертає постать екс-президента Румена Радева, який вирішив повернутися у велику політику вже як гравець парламентського рівня. Його шанси на перемогу виглядають високими, однак сам факт його можливого політичного посилення викликає суперечливі оцінки. Радев апелює до суспільного запиту на оновлення та боротьбу з корупцією, але водночас його зовнішньополітична риторика неодноразово демонструвала скепсис щодо санкцій проти Росії та негатив у питанні підтримки України. У контексті російсько-української війни це набуває загрозливого значення.

Ключова інтрига цих виборів полягає навіть не стільки в тому, хто формально переможе, скільки в тому, якою буде майбутня коаліція. Саме конфігурація парламентської більшості визначить реальний курс Болгарії – чи залишиться вона в орбіті чітко проєвропейської політики, чи почне поступово зміщуватися до більш нейтральної або й проросійської позиції. Наявність у парламенті сил із відверто проросійською орієнтацією лише підсилює цей фактор невизначеності, адже саме вони можуть отримати роль "золотої акції" у процесі формування уряду.

Про те, чому вибори у Болгарії важливі для Європи та України – у матеріалі OBOZ.UA

Постійна політична криза

Болгарія з 2021 року перебуває у стані хронічної політичної нестабільності. Схвильована безперервними політичними кризами та ослаблена крихкими коаліціями, балканська країна з населенням 6,7 мільйона людей стає майже некерованою. З 2021 року в неї було сім прем'єр-міністрів – жоден з них не відбув повний термін – і вибори цими 19 квітня будуть восьмими за п'ять років. Водночас жодна коаліція не здатна надовго втриматися при владі, а парламент залишається глибоко фрагментованим.

Ключові причини цієї ситуації мають системний характер. Насамперед ідеться про укорінену корупцію та вплив олігархічних структур, що неодноразово ставали причиною масових протестів, зокрема у 2025 році. Другий фактор – ідеологічна роздробленість: політичне поле поділене між проєвропейськими та проросійськими силами, які не здатні до компромісу. Важливу роль також відіграє слабкість партій та персоналізація політики, коли виборці орієнтуються на лідерів, а не на інституції. Додаються і економічні суперечки. У підсумку чергові вибори не вирішують кризу, а лише перезапускають її, продовжуючи політичний тупик.

Чому Болгарія важлива для ЄС та України

Значення Болгарії виходить далеко за межі її внутрішньої політики. Для Європейського Союзу це важливий член, який бере участь у формуванні спільних рішень, контролює частину зовнішнього кордону та має доступ до фінансових інструментів ЄС, включно з єврозоною. Для НАТО Болгарія є стратегічною країною Чорноморського регіону, що відіграє роль у логістиці та безпеці східного флангу Альянсу.

Для України її значення також суттєве – йдеться про постачання озброєнь, транзитні можливості та політичну підтримку. В будь-якому разі, Болгарія – один голос як у ЄС, так і у НАТО. У разі зміни зовнішньополітичного курсу країни це може вплинути на ширшу архітектуру безпеки в Європі.

Російський вплив і дезінформація

Передвиборчий процес у Болгарії супроводжується активною гібридною діяльністю з боку Росії. Країна навіть зверталася до Європейського Союзу по допомогу у протидії зовнішньому втручанню. Основні інструменти такого впливу – соціальні мережі, псевдомедіа та системне поширення антиєвропейських меседжів. Серед ключових наративів: твердження про те, що ЄС шкодить Болгарії, санкції проти Росії є помилкою, а відповідальність за війну покладається на Україну. Це відповідає типовій стратегії Кремля – посилювати внутрішні суперечності в країнах ЄС та впливати на результати виборів через інформаційний тиск.

Масштаб та загрози від такого розвитку подій змусили болгарських чиновників напередодні виборів звернулися до дипломатичної служби ЄС з проханням допомогти виявити та зупинити кампанії іноземних суб'єктів з маніпулювання громадською думкою через соцмережі та пропагандистські сайти, використовуючи європейський підхід, розроблений у відповідь на погрози з боку Росії та Китаю.

Румен Радев – проблемний фаворит

Румен Радєв пішов у відставку з посади президента у січні, щоб балотуватися на парламентських виборах 19 квітня. Колишній президент Болгарії лідирує у передвиборчих перегонах завдяки антикорупційній програмі. Експерти стверджують, що корупція в Болгарії присутня у всьому, від операцій із державних закупівель до місцевих виборів. Болгарія займає 84-е місце – нарівні з Угорщиною – в Індексі сприйняття корупції Transparency International за 2025 рік. Болгари бачать у ньому рятівника, який може покласти край багаторічним потрясінням і зламати те, що він називає "олігархією" корумпованих політиків-ветеранів.

Так, Радев обіцяє боротися з олігархами та мафією країни, але його зовнішньополітичний порядок денний такий, що Брюссель та Київ мають підстави для обережності. Радев ближче до Росії, ніж будь-який з недавніх болгарських прем'єрів. За час свого президентства він неохоче засуджував війну в Україні, критикував санкції ЄС. На заключному передвиборчому мітингу у Софії передвиборний штаб Радєва показав його фотографію разом із Володимиром Путіним. Коли нинішній тимчасовий уряд наприкінці березня 2026 року вирішив підписати 10-річну угоду про співпрацю з Україною, Радев різко розкритикував її, звинувативши кабінет міністрів у "втягуванні нас у війну". Радев і раніше повторював тези Кремля, висміюючи перспективу перемоги України над Росією як "неможливу" і звинуватив європейських лідерів у "сотнях тисяч жертв" в Україні.

"Європа не має власного бачення завершення війни та встановлення миру, але продовжує інвестувати у справу, яка, на мою думку, приречена", – вказує Радев , додаючи, що "збільшення кількості зброї" в Україні не наблизить Київ до перемоги, а підтримка України з боку ЄС – це "приречена справа".

Згідно з опитуваннями, партія Радева "Прогресивна Болгарія" (ПБ) набирає близько 30% голосів, що приблизно на 10 процентних пунктів перевищує показники найбільшої партії країни "Громадяни за європейський розвиток Болгарії" (ГЕРБ). Таким чином, Болгарія може відійти від ролі "тихого союзника" України та зайняти більш нейтральну або непередбачувану позицію.

Чи стане Радев "новим Орбаном"?

Перемога Радєва може перекроїти зовнішню політику Болгарії, яка досі визначалася партіями, лояльними Брюсселю. Після того як прокремлівський прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан програв вибори, Радєв позиціонує себе як єдиного лідера ЄС, який залишився, готового поліпшити відносини з Москвою, навіть незважаючи на те, що війна Росії в Україні триває.

"Ми – єдина держава-член Європейського союзу, яка є одночасно слов'янською та православною… Ми можемо стати дуже важливою ланкою у всьому цьому механізмі... для відновлення відносин із Росією", – сказав Радєв.

Валері Хайєр, яка очолює групу "Оновлена ​​Європа" у Європарламенті, заявила, що вона "дуже стурбована" перемогою Радєва на виборах.

"Знаючи підхід Радєва до Путіна та Росії, існує ризик формування прокремлівського уряду в критичний момент – він стане троянським конем Путіна в Європі", – заявила вона FT. "Болгарія має значення. Вона знаходиться не на периферії, а в самому серці оборонної архітектури ЄС на зовнішньому кордоні, стратегічно розташована на лінії фронту Європи".

Порівняння Радева з Віктор Орбан виникає доволі часто. Справді, між ними є певні паралелі: скепсис щодо санкцій проти Росії, прагматичне ставлення до Москви та орієнтація на внутрішній популізм. Однак існують і важливі відмінності. Болгарія має слабшу економіку, яка дуже сильно залежить від підтримки Брюсселю та менш стабільну політичну систему, ніж Угорщина. Крім того, Радев, найімовірніше, буде значно залежнішим від коаліційних партнерів, що обмежує його можливості проводити самостійну політику.

Проросійськи розворот: які шанси

Хоча за кілька останніх років у Болгарії вжито чимало заходів проти діяльності Кремля у країні, багато хто не підтримує курс болгарських політиків на розрив відносин із РФ та її підприємствами. Завдяки цьому, окрім Радева, у болгарській політиці активно присутні й відверто проросійські гравці. Серед них – партія "Відродження", частина соціалістичного спектра, а також окремі популістські сили.

Підтримка проросійської націоналістичної партії "Відродження" зросла за останні роки вп'ятеро. Тож партія стала другою-третьою політичною силою у Болгарії. Окрім, власне, антиукраїнської риторики, її представники закликають країну вийти з ЄС і стати членом БРІКС, аби "тісніше співпрацювати з РФ та КНР". До речі, представники "Відродження" та болгарські соціалісти до сьогодні спокійно відвідують урочисті прийоми до дня Росії, які відбуваються у російському посольстві в Софії. У заходах країни-агресора беруть участь і представники численних болгарських громадських організацій та православної церкви. Лідери "Відродження" не приховують своєї лояльності до Кремля, проводячи різні пропагандистські акції.

Ймовірний сценарій розвитку подій на виборах 19 квітня полягає в тому, що жодна партія не отримає парламентської більшості, що знову змусить політиків формувати коаліцію. Саме тут виникає головний ризик: у разі об’єднання Радева з соціалістами та проросійськими силами може сформуватися більшість, здатна вплинути на зовнішньополітичний курс країни. Такий сценарій означав би поступовий геополітичний "розворот" Болгарії або принаймні суттєве ослаблення її проєвропейської та проукраїнської позиції. Так чи інакше, але прихід Радєва до влади та прохід кілько проросійських сил до парламенту свідчить про повзуче посилення російського впливу в Болгарії та фоні політичної нестабільності.

Проєвропейські сили поступаються

Шанси проєвропейських партій залишаються неоднозначними. З одного боку, вони зберігають стабільне ядро підтримки – насамперед це ГЕРБ та коаліція "Продовжуємо зміни! – Демократична Болгарія", які разом можуть розраховувати приблизно на чверть електорату. З іншого боку, соціологія фіксує зростання популярності сил із більш скептичним або проросійським порядком денним, що ускладнює формування проєвропейської більшості.

Ключова проблема – роздробленість табору проєвропейських сил і втома виборців від політичної нестабільності: за п’ять років країна пережила вісім виборів. Це знижує мобілізацію їхнього електорату. Водночас навіть у разі другого-третього місця ці партії зберігають шанс увійти до коаліції та впливати на курс країни, зокрема через підтримку з боку ЄС, який має вагомі фінансові важелі.

Поступове звільнення під загрозою

Результати парламентських виборів можуть перекреслити процеси, що тривають у Болгарії. Довгий час частка болгар із позитивним ставленням до РФ була найвищою серед країн ЄС і НАТО. Країну навіть називали "троянським конем" Кремля через підтримку його енергетичних проєктів і спроби послабити санкції. Економіка сприяла цьому: Болгарія майже повністю залежала від російського газу, її єдина АЕС працювала на російському паливі, а нафтопереробка контролювалася "Лукойлом". У 2016 році Софія навіть відмовлялася підтримати посилення присутності НАТО в Чорному морі, щоб "не дратувати Росію".

Ситуацію змінило повномасштабне вторгнення РФ в Україну. У 2022 році парламент схвалив військово-технічну допомогу Києву. Болгарія почала швидко зменшувати енергетичну залежність. Після відмови платити за газ у рублях Росія припинила постачання, а країна знайшла альтернативи та обрала американського постачальника ядерного палива. Також Софія відмовляється від російської нафти. Це вдарило по "Лукойлу", який працює в країні з 1999 року.

Ситуація складна, але не критична

В Болгарії, і ми це бачимо на соціологічних дослідженнях, проросійські настрої завжди були достатньо серйозними. І підтримувалися як місцевими політиками, так і з боку Росії. І з цієї точки зору, дійсно, зараз вимальовується достатньо неприємна ситуація для України. Тут варто розуміти, що, по-перше, є проблема з тим, що за останні п’ять років відбулося вісім парламентських виборів. Тобто фактично Болгарія перебуває в політичному вирі, де уряди і парламентські коаліції змінюються досить швидко. Маятник хитнувся в протилежний бік – адже тривалий час це була проєвропейська коаліція. І станом на зараз це об’єктивна реальність – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента".

Перше місце більш за все, що візьме партія експрезидента Радева. Водночас друге і третє місця, які займають проєвропейські та проукраїнські сили – партія ГЕРБ екс-прем’єра Борисова та "Продовжуємо зміни! Демократична Болгарія", які разом набирають близько 25–27%. Очевидно, це менше, ніж у лідера перегонів.

За словами, Леонова, далі ситуація ускладнюється, оскільки наступні позиції займають партія "За права і свободи" та "Відродження". І тут проблема не лише в проросійських настроях. Очільник першої – Пеєвські – перебуває під санкціями за "законом Магнітського". "Відродження" також має відверто проросійську позицію. Таким чином, ми бачимо, що потенційно може сформуватися доволі стійка проросійська коаліція. Для більшості в парламенті потрібно 121 голос із 240. "Водночас новий прем’єр опиниться між двох вогнів – з одного боку, проросійська коаліція вимагатиме поступок і руху в бік Росії, з іншого – тиск Європейського Союзу. Наприклад, ситуація з Угорщиною, де новий прем’єр ставить завдання розблокувати 40 мільярдів євро від ЄС, демонструє: у Євросоюзу є потужні фінансові важелі впливу. Це означає, що Болгарії буде складно відхилятися від спільної позиції. З іншого боку, новий уряд буде змушений враховувати зобов’язання попередників, зокрема щодо фінансової допомоги Україні. Відкотити ці рішення назад буде непросто. Тому можна припустити, що Болгарія навряд чи зможе заблокувати виділення коштів Україні, хоча затягування процесів цілком можливе", – вважає Олександр Леонов.

Водночас, на думку експерта, сама політична нестабільність нікуди не зникне – попередній досвід (вісім виборів за п’ять років) це підтверджує. Ймовірно, новий уряд також не буде довготривалим.

Окремо Леонов зазначає, що Росія зараз не має достатніх ресурсів, щоб серйозно підтримувати союзників фінансово. Можливі лише енергетичні інструменти – газ і нафта. Але тут ситуація змінюється, адже ЄС поступово відмовляється від російських енергоносіїв. Зокрема, вже заборонено укладати нові газові контракти з Росією, а до кінця року планується повна відмова від імпорту. Це ще більше обмежує можливості для проросійського курсу.

"Щодо питання українсько-болгарських відносин, зокрема щодо військової допомоги та спільних проєктів. І хоча існує ризик скорочення підтримки, повного розвороту очікувати не варто. Чи може Радев стати "Орбаном на мінімалках", варто зазначити: малоймовірно. На відміну від Орбана, він не матиме повного контролю над парламентом. Скоріше, це сценарій "Фіцо на мінімалках" – із обмеженою свободою маневру. Попри негативні тенденції, ситуація не є однозначною. Європейський Союз зберігає важелі впливу, а також напрацьовує механізми протидії російському втручанню. Для України ж ключовим завданням залишається активна дипломатія – робота з політичними елітами, пошук спільних інтересів, зокрема в питаннях відбудови, енергетики та оборонної співпраці", – зазначив Леонов.