Лондон у політичній кризі: які ризики для України несе відставка прем’єр-міністра Британії Стармера та хто прийде замість нього. Інтерв’ю з Леоновим

Відставка прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера є важливою не лише для самої британської політики, а й для всієї європейської системи безпеки. Вона відбувалася у момент, коли союзники України намагаються активізувати новий етап військової допомоги, посилити санкційний тиск на Росію та виробити довгострокову стратегію стримування Кремля з залученням США. Саме тому будь-які політичні негаразди у Лондоні автоматично стають фактором міжнародної безпеки.

Велика Британія після початку повномасштабного вторгнення Росії є одним із найактивніших союзників України, часто виступаючи ініціатором рішень, які згодом підтримували інші західні держави. Тепер же країна ризикує на певний час переключитися на власні політичні процеси, боротьбу за нове лідерство та вирішення внутрішніх економічних та соціальних проблем. Факт того, що ймовірний наступник Стармера на поcаді прем’єра стане сьомим лідером Великої Британії за десятиліття і п’ятим з 2022 року, говорить про реальні внутрішні проблеми.

Водночас, говорити про кардинальний перегляд політики Лондона щодо Росії наразі немає підстав. Жорстке стримування Кремля давно стало частиною британської державної стратегії, яку підтримують як лейбористи, так і консерватори. Для України головна небезпека полягає у втраті політичного темпу. Будь-який перехід влади майже завжди супроводжується затримками у схваленні стратегічних рішень, переглядом пріоритетів нового уряду та концентрацією політичної уваги на внутрішньому порядку денному. У нинішніх умовах навіть кілька тижнів або місяців паузи можуть вплинути на швидкість ухвалення рішень щодо військової допомоги, санкцій чи нових міжнародних ініціатив на підтримку України.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов.

– Кір Стармер подав у відставку. Розпочнемо з того, чому так сталося. І, по-друге, за останні 10 років наступний прем'єр-міністр буде вже сьомим на цій посаді, що явно вказує на внутрішньо-політичні негаразди.

– Мені здається, що головне – проблеми з економікою, та особливо з мігрантами, які вибухнули в Британії останнім часом. Це, в першу чергу, виступи в Ольстері, де намагалися вбити місцевого мешканця, і скандал уже на самому острові, де фактично помер британець, якому поліція не надала допомоги. Це стало фінальною точкою, бо про відставку Кіра Стармера говорили абсолютно впевнено ще минулого місяця. Головна проблема Стармера полягає не лише у зниженні рейтингів, а й у поступовій втраті підтримки всередині своєї політичної команди. Відставки представників уряду та публічна критика прем'єр-міністра з боку впливових постатей демонструють наявність глибоких розбіжностей з питань оборони, економіки та соціальної політики. Для британської політичної системи подібні сигнали мають особливе значення, оскільки стабільність кабінету багато в чому визначається здатністю лідера зберігати контроль над парламентською фракцією.

Важливий момент – нищівна поразка лейбористів на місцевих виборах у Британії. Взагалі старі партії зазнали поразки від ультрапопулістів. Ця турбулентність, у тому числі з прем'єрами, викликана тим, що старі партії не можуть дати чітку відповідь громадянам на ті нові проблеми й виклики, які стоять перед державою. На цьому тлі зростають і ультраправі партії – як Reform UK Фараджа. І я думаю, що це спроба знайти відповідь на ці проблеми.

– Питання в іншому – хто буде наступником? Головним претендентом на заміну Стармеру називають Енді Бернема – колишнього мера Великого Манчестера, впливового парламентаря-лейбориста. Він також має тверду позицію на підтримку України, виступає за безперервну допомогу та закликав максимально тиснути на Росію.

– Енді Бернем – дуже цікава фігура. The Guardian уже написала, що, найімовірніше, саме він стане новим головою партії й, вочевидь, новим прем'єром. Для того щоб стати головою партії й можливим наступником, уже має хороші позиції. Так от, що цікаво: він був мером Манчестера, і місто до його мерства було, м'яко кажучи, не дуже комфортним для життя. Він достатньо суттєво покращив ситуацію й здобув серйозну популярність серед містян. Але головне – як він зараз заходить у політичне поле. Він переміг на цьому окрузі. Тобто фактично вже продемонстрував, що може змагатися на рівних із новою ультраправою загрозою.

Як це буде в питанні керівництва партією – це, знову ж таки, особистий виклик для нього. Але, можливо, зараз Британія отримує лейбориста, який буде таким же популярним, як свого часу Тоні Блер. Він не просто був достатньо успішним прем'єром Британії – він реформував і Лейбористську партію, що дозволило їй достатньо успішно боротися за владу й фактично запровадити певні зміни та реформи в самому Королівстві. І будемо сподіватися, що нова фігура теж буде достатньо успішною. Бо, вочевидь, станом на зараз, коли ми говоримо про кандидатів, ми бачимо, що і Лейбористська партія, і Консервативна партія є прихильниками України. Фактично Велика Британія є країною, яка, можливо, найбільш віддана союзу з Україною, разом із Канадою. Але Канада не має таких можливостей для воєнної й економічної підтримки України, як Велика Британія. Тому, вочевидь, це надзвичайно важливий союзник для України, втрата якого була б дуже проблемною й суттєвою для нашої країни.

– Звісно, підтримка України у Великій Британії майже не залежить від постаті прем'єр-міністра. Це стійкий міжпартійний консенсус, який поділяють як лейбористи, так і консерватори, а позиція особисто Енді Бернема щодо російської агресії та допомоги Україні є послідовно проукраїнською. Тобто, кардинальних змін у курсі Лондона щодо цих напрямкуів не очікується?

– Кір Стармер приніс системність у політнику Британії щодо України. це і започаткування разом з Францією коаліції охочих. Є ще низка речей, про які зараз говорять, наприклад, про можливе розміщення в Україні військових. Тобто Кір Стармер дійсно менше говорив, було набагато менше емоцій, але він робив системні речі. У тому числі для того, щоб зібрати цю коаліцію підтримки України й надати їй стрижень, аби вона реально запрацювала. Бо фактично на п'ятому році війни очевидно, що самими емоціями вже нічого не вирішиш. І фінансова допомога Україні, і, наприклад, останні повідомлення про розробку далекобійної ракети, яка може бути передана Україні – також британська розробка. Це теж, фактично, ідеї й робота Кіра Стармера на перспективу.

Безпекова позиція Енді Бернема не матиме кардинальної зміни курсу. Він також вважає російський експансіонізм прямою загрозою для Великої Британії та Європи, виступає за продовження всебічної підтримки України й критикує будь-які спроби політичного зближення з Кремлем. Тому курс Стармера, Сунака й Джонсона продовжиться. По-перше, це партійний консенсус. Я не пригадую, щоб у Лейбористській чи Консервативні партії було хоча б якесь крило або хоча б окремі впливові представники, які б казали, що потрібно займатися виключно власними справами й не підтримувати Україну. І тут є ще один важливий момент – британське суспільство також цілком підтримує Україну й українську боротьбу. І очевидно, що цей консенсус еліт і суспільства буде підштовхувати, як мінімум, традиційні партії до збереження цього курсу.

Давайте будемо чесними, станом на зараз, із стратегічної точки зору, для Британії підтримка України – можливість фактично повернути собі роль країни, яка задає тон на європейському континенті. Після Брекзіту це становище похитнулося. Британія втратила можливість безпосередньо впливати на справи в Європейському Союзі, були й економічні проблеми. Але зараз уже обговорюється питання про включення Великої Британії до спільного оборонного простору Європейського Союзу. До нього також хочуть долучити Норвегію. Це достатньо цікавий момент, де Британія може стати, як мінімум, воєнним лідером. І тут, до речі, є ще певне, як на мене, не до кінця розкрите суперництво з Францією. Наприклад, зараз активно обговорюється можливість створення ядерного щита для Європи. Станом на зараз він розглядається на базі французьких ядерних сил. Але якщо, наприклад, Франція й Велика Британія об'єднають свої зусилля, а європейські країни фінансуватимуть посилення ядерної складової як засобу стримування Росії, то, я думаю, британці виграють від цього на всі сто, а то й двісті відсотків.

– Будь-яка зміна уряду або боротьба за лідерство майже завжди уповільнює ухвалення стратегічних рішень. Навіть якщо наступний прем'єр збереже курс підтримки України, процес передачі влади може відкласти затвердження нових пакетів допомоги, оборонних програм та міжнародних ініціатив, а для України навіть кілька тижнів затримки можуть мати значення в умовах активної війни. Чи існує загроза, що ми принаймні тимчасово можемо втратити увагу одного з ключових союзників?

– Я не думаю, що процеси загальмуються, бо все ж таки це зміна в межах однієї партії, і загальна політична рамка має бути збережена. Я думаю, що приклад відставки уряду Джонсона й наступних консервативних урядів показав, що не було ані серйозної паузи, ані скорочення підтримки України. Більше того, кожен новий прем'єр фактично знову акцентував увагу на Україні. Один із перших візитів нових британських прем'єрів, зокрема й пана Стармера, був саме до України, де підтверджувалася незмінність британської підтримки. І, вочевидь, коли новопризначений прем'єр приїжджає до Києва, це якраз відновлює загальну увагу політиків до процесів, які відбуваються в нашій країні.

Тому я думаю, що тут нам, у принципі, не варто хвилюватися. Будемо сподіватися, що все залишиться так, як і раніше. А можливо, як успішний політик, Бернем запропонує ще якісь цікаві ідеї для підтримки України й загалом для розбудови нової суверенної Європи.

– Наскільки Британія може зіткнутися із серйозними внутрішніми політичними проблемами, зважаючи на посилення партії Фараджа? Лідер британських ультраправих вже закликав провести загальні вибори в найкоротші терміни.

– На мою думку, у Фараджа будуть максимальні шанси на перемогу на наступних парламентських виборах. Особливо, якщо новий прем'єр теж протримається на посаді недовго, як і його попередник. Тоді доведеться або призначати нового прем'єра, або проводити дострокові вибори, як це вже було за уряду консерваторів. Тому будемо сподіватися, що не все так трагічно у Великій Британії. Але, безумовно, останні місцеві вибори стали дуже тривожним сигналом, адже ультраправі фактично тріумфували, а і консерватори, і лейбористи зазнали дуже серйозних втрат. Це говорить про те, що потрібно працювати й у жодному разі не можна ігнорувати проблеми, які накопичувалися роками. У тому числі й проблеми міграції. Як би там не було, влада має давати відповіді громадянам, які ставлять ці питання. І, звісно, будемо сподіватися, що Бернем стане прем'єром і в нього все вийде.

– Якщо говорити про Росію, Кремль буде активно використати політичну нестабільність у Британії?

– Безумовно. Росія дуже послідовна й практично завжди використовує такі кампанії. Станом на зараз, я думаю, що це не буде настільки пряма участь російської пропаганди, оскільки йдеться лише про зміну прем'єра й урядовців у межах правлячої партії. Але підняти хвилю про те, що новий уряд має зосередитися виключно на внутрішніх питаннях країни, вони, безумовно, намагатимуться. Я переконаний, що і в успіхах ультраправих є рука Москви, у тому сенсі, що вона дуже активно бере участь у розхитуванні внутрішньої ситуації.

Давайте згадаємо – вже є фактично офіційні дані, які стали відомі через кілька років після Брекзіту, про те, що Росія дуже активно брала участь у цьому процесі й підтримувала вихід Великої Британії з Європейського Союзу. Так само можна згадати референдум у Каталонії, нещодавні вибори в Румунії, вибори в Угорщині й багато інших прикладів. Я переконаний, що вони підливають бензину у вогонь і в нашій ситуації, зокрема навколо Польщі. Тому, вочевидь, це проблема, яка буде постійною й системною. І важливо давати на неї відповідь не лише риторичну – мовляв, не звертати уваги на пропаганду чи просто її обмежувати. Потрібно розробляти системні підходи, щоб максимально зменшити цей вплив.