Мухарський: Донбас - гангрена України
У другій частині ексклюзивного інтерв’ю "Обозревателю" актор, культурний діяч, письменник і режисер Антін Мухарський розповів про позицію щодо вирішення конфлікту на Донбасі, чому Україні варто змінити ставлення до оборони свого інтелектуального й інформаційного простору, та чи реально швидко закінчити війну з Росією.
Нагадаємо, у першій частині інтерв’ю Мухарський розповів про участь у відборі на "Євробачення", про те, як змусити народних депутатів спілкуватися українською мовою, та чому він ніколи не пов'яже своє життя з політикою.
– Раніше у Вас була категорична позиція щодо вирішення конфлікту на Донбасі – тільки стіна. Інколи й деякі політики кажуть, що цю окуповану Росією територію треба відпустити у вільне плавання. Ваша позиція не змінилася?
– Ні. Я був абсолютно згоден із позицією українського письменника Юрія Андруховича, яку він задекларував ще в 2011 році статтею про те, що Крим і Донбас – це території, які ми втратили ментально. (Тоді Андрухович заявив, що Крим і Донбас політично є частиною російської нації, тому потрібно дати можливість цим регіонам відокремитися від України. – Ред.) Вони чужі, вони інші. Це клаптики, які ми втратили вже за 25 років незалежності. Їх треба відокремити стіною, ставити 6-метровий паркан, дріт, собак, візи. Відгороджуватися від цього мордору.
– Але ж там є люди з проукраїнськими поглядами…
– Хай перебираються сюди. Півроку на те, щоб цю стіну змурувати, ввести візи і так далі. Це гангреноподібні частини тіла, які треба відсікти, бо ми багато сил на них втрачаємо, коли постійно про них говоримо. Нам треба відсікти їх і йти далі.
– А чи не стане це стимулом для Росії захопити інші наші території, просуватися в центр України?
Читайте: Мухарський про "свіжу телятину" шоубізу та "вовочок" у Раді
– Навпаки. Але треба змінити політику, ставлення до оборони свого інтелектуального й інформаційного простору, зосередитися на внутрішній політиці. Розумієте, ми зараз приміряємо на себе імперську парадигму Росії, яка хотіла втримати в своїй орбіті країни й території, які були їй чужими. При цьому ми витрачаємо на це купу ресурсів. Подібна поведінка призвела й до розпаду СРСР, який направляв усі свої сили на утримання територій, що не належали до цієї радянської парадигми за культурним принципом, менталітетом.
Донбас і Крим для України, такої, якою вона має зараз бути, моноетнічної, соборної, незалежної, будуть як гангрени і не факт, що інші області, які лежать поряд – Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеса – не постраждають від цього. Треба відсікатися і задуматися про те, щоб у нас ріс національний продукт, створювалися національні підприємства і так далі.
– Можливо, Ви чули, український мільярдер Віктор Пінчук сказав, що єдина можливість зараз закінчити війну – це відмовитися від євроінтеграції, НАТО, Криму і провести вибори на Донбасі. Ви погоджуєтеся з його думкою?
– Ні. В нього є підприємства, які зацікавлені в співпраці з Росією. Йому вигідно мати контакти з нею. Я думаю, що це відповідь на питання, чому Пінчук хоче провести вибори на Донбасі – поставки звідти пов’язані з великою індустрією, мені здається, що це єдине пояснення, чому він висловлює подібні заяви.
Читайте: "Нам не по дорозі": Мухарський пояснив, чому жителі Донбасу так ненавидять Україну
– На вашу думку, як можна швидко закінчити війну?
– На мою думку, швидко війну закінчити неможливо, тому що не в наших силах це зробити. Є Росія, яка хоче її продовжувати. Війна триватиме стільки, скільки при владі буде режим Путіна. Ми не можемо закінчити її самостійно.
– Тобто все залежить від Росії?
– Усе залежить від того, наскільки ми будемо стійкими в своїх ідеях. Війну можна закінчити, якщо Росія припинить фінансування бойовиків. А поки ми не в силах побороти Росію, ми не в тій ваговій категорії. І поки Росія буде на нас нападати, а нападати вона буде постійно, то війна не закінчиться ніколи. Загалом же між нами війна не 2-3 роки тому почалася, а ще з часів підписання Переяславської ради. Війна перманентно триває вже 350 років. Росія – наш природний ворог.
– Інакше кажучи, війни з Росією не можна було уникнути?
– Війна відбувалася постійно, адже вона може бути політичною, економічною, культурологічною, історичною, релігійною. Подивіться, скільки війн я назвав. Наші інтелектуальні представники постійно чинили опір російській агресії. Зараз вона набула гарячих форм. Росія упродовж 350 років вважала Україну своєю колонією. А за 2-3 роки змінити це неможливо.
Єдине наше завдання – розвалити Росію як імперію. Тоді ми можемо зітхнути більш-менш вільно. Але й після цього на нас очікує багато роботи: треба зрозуміти, хто ми такі, звідки вийшли, куди йдемо і що ми хочемо побудувати.
Читайте: Мракобісся й інфантилізм: Мухарський пояснив, чому українцям варто вбити в собі "совок"
– Як вважаєте, чи стала війна поштовхом для позитивних змін в Україні?
– Безумовно. Українці усвідомили, що Росія – це ворог. Вони не розуміли цього. Звучить усюди шансон – ну й хай звучить… Звучить Григорій Лепс і гурт "Любе" – ну й хай звучать… А після гурту "Любе" і Григорія Лепса приходив Гіркін з автоматом і говорив: "Тут русская земля, тут русские песни поют, русский мир там, где звучит русская речь". Люди вперше замислилися: а що ми слухаємо, а що ми дивимося по телевізору?
– Зараз говорить, що Україна переходить на європейський шлях розвитку. На Вашу думку, чи готові українці стати справжніми європейцями?
– Та ми і є європейцями. Подивіться на Шрі-Ланку, Індію, Пакистан… Ми є Європою. Так, у нас багато бідних людей, але коли ти приїжджаєш до Болгарії чи, приміром, Румунії, – все те саме. Може, трішки кращі дороги, але по краях цих доріг теж не такі вже й багаті і заможні будинки. Люди там також економлять. Ми живемо як Європа, інколи навіть краще. Навіть якщо порівняти наші ціни з нашими зарплатами, то все взагалі супер. Я багато мандрую і можу констатувати той факт, що в нас в Україні саме з продуктозабезпеченням, якимись послугами на транспорт, приміром, або на комунальні виплати, які піднялися в рази, все не так погано, як у Європі.
Інша ситуація з "нематеріальною стороною" Європи. Я зараз маю на увазі превалювання закону і його виконання. Якщо подивитися з такої точки зору, то очевидно, що в нас справжнє беззаконня. Це візантійський світ, розумієте, коли воля монарха, воля царя вища за закон. У Європі ж будь-який закон вищий за будь-якого президента.
Повторюсь, але в Україні закон, що дишло, розумієте? А суспільство просякло візантійщиною, гниллю, варварством, на жаль. І нам усе це треба вибивати, виколювати гарячим залізом, але на це потрібні роки.