Мухарський: Донбас - гангрена України

31.8т

У другій частині ексклюзивного інтерв’ю "Обозревателю"  актор, культурний діяч, письменник і режисер Антін Мухарський розповів про позицію щодо вирішення конфлікту на Донбасі, чому Україні варто змінити ставлення до оборони свого інтелектуального й інформаційного простору, та чи реально швидко закінчити війну з Росією.

Нагадаємо, у першій частині інтерв’ю Мухарський розповів про участь у відборі на "Євробачення", про те, як змусити народних депутатів спілкуватися українською мовою, та чому він ніколи не пов'яже своє життя з політикою.

Раніше у Вас була категорична позиція щодо вирішення конфлікту на Донбасі – тільки стіна.  Інколи й деякі політики кажуть, що цю окуповану Росією територію треба відпустити у вільне плавання. Ваша позиція не змінилася?

Ні. Я був абсолютно згоден із позицією українського письменника Юрія Андруховича, яку він задекларував ще в 2011 році статтею про те, що Крим і Донбас – це території, які ми втратили ментально. (Тоді Андрухович заявив, що Крим і Донбас політично є частиною російської нації, тому потрібно дати можливість цим регіонам відокремитися від України. – Ред.) Вони чужі, вони інші. Це клаптики, які ми втратили вже за 25 років незалежності. Їх треба відокремити стіною, ставити 6-метровий паркан, дріт, собак, візи. Відгороджуватися від цього мордору.

Але ж там є люди з проукраїнськими поглядами…

Хай перебираються сюди. Півроку на те, щоб цю стіну змурувати, ввести візи і так далі. Це гангреноподібні частини тіла, які треба відсікти, бо ми багато сил на них втрачаємо, коли постійно про них говоримо. Нам треба відсікти їх і йти далі.

– А чи не стане це стимулом для Росії захопити інші наші території, просуватися в центр України?

Навпаки. Але треба змінити політику, ставлення до оборони свого інтелектуального й інформаційного простору, зосередитися на внутрішній політиці. Розумієте, ми зараз приміряємо на себе імперську парадигму Росії, яка хотіла втримати в своїй орбіті країни й території, які були їй чужими. При цьому ми витрачаємо на це купу ресурсів. Подібна поведінка призвела й до розпаду СРСР, який направляв усі свої сили на утримання територій, що не належали до цієї радянської парадигми за культурним принципом, менталітетом.

Донбас і Крим для України, такої, якою вона має зараз бути, моноетнічної, соборної, незалежної, будуть як гангрени і не факт, що інші області, які лежать поряд – Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеса – не постраждають від цього. Треба відсікатися і задуматися про те, щоб у нас ріс національний продукт, створювалися національні підприємства і так далі.

– Можливо, Ви чули, український мільярдер Віктор Пінчук сказав, що єдина можливість зараз закінчити війну – це відмовитися від євроінтеграції, НАТО, Криму і провести вибори на Донбасі. Ви погоджуєтеся з його думкою?

Ні. В нього є підприємства, які зацікавлені в співпраці з Росією. Йому вигідно мати контакти з нею. Я думаю, що це відповідь на питання, чому Пінчук хоче провести вибори на Донбасі – поставки звідти пов’язані з великою індустрією, мені здається, що це єдине пояснення, чому він висловлює подібні заяви.

На вашу думку, як можна швидко закінчити війну?

На мою думку, швидко війну закінчити неможливо, тому що не в наших силах це зробити. Є Росія, яка хоче її продовжувати. Війна триватиме стільки, скільки при владі буде режим Путіна. Ми не можемо закінчити її самостійно.

Тобто все залежить від Росії?         

Усе залежить від того, наскільки ми будемо стійкими в своїх ідеях. Війну можна закінчити, якщо Росія припинить фінансування бойовиків. А поки ми не в силах побороти Росію, ми не в тій ваговій категорії. І поки Росія буде на нас нападати, а нападати вона буде постійно, то війна не закінчиться ніколи. Загалом же між нами війна не 2-3 роки тому почалася, а ще з часів підписання Переяславської ради. Війна перманентно триває вже 350 років. Росія – наш природний ворог.

Інакше кажучи, війни з Росією не можна було уникнути?

Війна відбувалася постійно, адже вона може бути політичною, економічною, культурологічною, історичною, релігійною. Подивіться, скільки війн я назвав. Наші інтелектуальні представники постійно чинили опір російській агресії. Зараз вона набула гарячих форм. Росія упродовж 350 років вважала Україну своєю колонією. А за 2-3 роки змінити це неможливо.

Єдине наше завдання – розвалити Росію як імперію. Тоді ми можемо зітхнути більш-менш вільно. Але й після цього на нас очікує багато роботи: треба зрозуміти, хто ми такі, звідки вийшли, куди йдемо і що ми хочемо побудувати.

Як вважаєте, чи стала війна поштовхом для позитивних змін в Україні?

Безумовно. Українці усвідомили, що Росія – це ворог. Вони не розуміли цього. Звучить усюди шансон – ну й хай звучить… Звучить Григорій Лепс і гурт "Любе" – ну й хай звучать… А після гурту "Любе" і Григорія Лепса приходив Гіркін з автоматом і говорив: "Тут русская земля, тут русские песни поют, русский мир там, где звучит русская речь". Люди вперше замислилися: а що ми слухаємо, а що ми дивимося по телевізору?

Зараз говорить, що Україна переходить на європейський шлях розвитку. На Вашу думку, чи готові українці стати справжніми європейцями?

Та ми і є європейцями. Подивіться на Шрі-Ланку, Індію, Пакистан… Ми  є Європою. Так, у нас багато бідних людей, але коли ти приїжджаєш до Болгарії чи, приміром, Румунії, – все те саме. Може, трішки кращі дороги, але по краях цих доріг теж не такі вже й багаті і заможні будинки. Люди там також економлять. Ми живемо як Європа, інколи навіть краще. Навіть якщо порівняти наші ціни з нашими зарплатами, то все взагалі супер. Я багато мандрую і можу констатувати той факт, що в нас в Україні саме з продуктозабезпеченням, якимись послугами на транспорт, приміром, або на комунальні виплати, які піднялися в рази, все не так погано, як у Європі.

Інша ситуація з "нематеріальною стороною" Європи. Я зараз маю на увазі превалювання закону і його виконання. Якщо подивитися з такої точки зору, то очевидно, що в нас справжнє беззаконня. Це візантійський світ, розумієте, коли воля монарха, воля царя вища за закон. У Європі ж будь-який закон вищий за будь-якого президента.

Повторюсь, але в Україні закон, що дишло, розумієте? А суспільство просякло візантійщиною, гниллю, варварством, на жаль. І нам усе це треба вибивати, виколювати гарячим залізом, але на це потрібні роки.

Читайте всі новини по темі "Війна на Донбасі" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини