Україна прогресує під тиском Путіна, а Росія вже почала валитись - Борис Райтшустер

Якщо порівняти Україну до анексії Криму та окупації Донбасу, можна зробити висновок, що країна прогресує. Агресія Кремля, пресинг Путіна спонукають український уряд активно реагувати на зовнішній тиск, вирішуючи актуальні проблеми, наявні у державі. Що і дозволило на декілька десятків років обігнати у розвитку Росію.

Путін, усвідомлюючи це, намагається чинити на суспільство ще більший тиск за допомогою насильства, не розуміючи, що його гнила система призведе до палацового перевороту, або й до повного краху і руйнування країни. Про це в інтерв’ю Gazeta.ua розповів німецький журналіст, автор бестселлера "Путінократія" Борис Райтшустер.

В Україні зараз найбільше говорять про повернення Надії Савченко з російського полону. Чи схвилювала ця подія європейців?

– У Німеччині більший інтерес викликає мігрантська криза.

Не вірю, що Путін перетворився на вегетаріанця. У звільненні Надії Савченко є складові, про які поки що не знаємо. Можливо, щось пов'язане з Мінськими угодами чи зняттям санкцій Заходом. ­Путін – спритний тактик. Може вбити двох зайців одним пострілом. Звільнивши Савченко, прагнув посилити політичну дестабілізацію в Україні.

Читайте: Українці довели, що не дадуть себе загнуздати – письменник

Як оцінюєте ситуацію в ній?

– Наприкінці травня відвідав Київ. Справи в країні йдуть дуже погано. Але через три дні поїхав у Москву. І ­після цього здалося, що в Україні – все прекрасно.

Українці пішли вперед на кілька десятиліть – порівняно з Росією. Мова про розвиток демократії.

Негативні явища ніде не ділися, як-от відсутність економічних реформ, корупція. Тривають олігархічні ігри, хабарництво і кумівство. Це зраджує досягнення революції. Однак люди зрозуміли: за старими правилами жити не можна, йти треба іншим шляхом

Україна пережила два майдани за 10 ро­ків. Зараз кажуть – потрібен третій.

– У 100 разів краще мати революцію за революцією, ніж таку стагнацію, як у Росії. В пострадянських країнах – як показує досвід Путіна, Януковича, Кучми – мирний перехід влади поки що неможливий. Влада потребує коп­няка. В Німеччині його дають через виборчі дільниці. В Україні – через вулицю.

А в Росії?

Читайте: У 90-х роках на іноземців в Україні дивилися як на чужинців, тепер до них звикли – письменник

– Там люди, які керують країною, думають, що вічно будуть при владі. Суспільство перебуває в депресії. Ніхто з протестами не виходить. Відсутні традиції зміни влади.

В України – зовсім інша історія. Тут гетьманів обирали. Народ ставиться до влади скептично. Це знак, що суспільство здорове: напівдержаві не варто довіряти. І тільки за рахунок такої недовіри влада може мінятися. Можновладці повинні розуміти: їх можуть замінити.

Україна – центр геополітичного протистояння Сходу і Заходу?

– Триває боротьба Золотої Орди і Київської Русі. З одного боку, азійський підхід: людина – ніщо і ніяких прав не має, все вирішує влада. З другого – Київська Русь, яка є частиною західної цивілізації. Тут правителі прагнули працювати в рамках закону.

Нинішня ситуація в Україні для більшості європейців виглядає черговим конфліктом, яких у світі – не злічити. Події на Донбасі не сприймаються як центр геополітичного протистояння. Вони в одному ряду з конфліктами в Африці, Азії, на Близькому Сході.

У Німеччині події в Україні місяцями були головною новиною. Але зараз – ні. Сьогодні ключовий тренд – сирійський конфлікт.

Читайте: Уліцька: Суспільство Росії – підлітки, які вилізли з підворітні

Західні політики втомилися від української теми?

– Частково. Їм доводиться багато спілкуватися з Путіним. А з цим хлопчиком наодинці краще не бути.

Ви двічі брали інтерв'ю у цього "хлопчика". Який він?

– Може бути чарівним. Треба бути добре в темі, щоб цьому не піддаватись. Якщо ви атеїст – буде для вас атеїстом. Якщо ви пацифіст – вдаватиме пацифіста.

За 16 років при владі жодного разу на нормальний поєдинок із супротивником він не вийшов. Путін боїться конкуренції. Знає, що поряд із таким, як Нємцов (колишній віце-прем'єр, убитий торік неподалік Кремля. – ­Країна), виглядав би програшно. Подивіться на останні президентські вибори. Кандидати – лише ущербні та принижені (на виборах 2012 року було п'ять кандидатів у президенти – Володимир Путін, Геннадій Зюганов, Михайло Прохоров, Володимир Жириновський, Сергій Миронов. – Країна).

Однак рівень підтримки в Путіна всередині країни дуже високий.

– Це – міф. Адже телефоном мало хто критикує президента. Путін це знає. Тому нервує. Якби справді мав 86 відсотків рейтингу, був би більш розслаблений. Не створював би національну гвардію, не давив би опозицію. Справжніх путіністів, готових виходити на вулицю за ідею, одиниці. Більшість пішла б за гроші і горілку.

Читайте: Завдяки політиці Путіна Росія повернулася в Радянський Союз - журналіст

Куди прямує Росія?

– Після 70 років сталінізму – за Горбачова була ейфорія. У Російській Федерації витав такий дух, як нині в Україні. Але революцію зрадили – владу захопили олігархи. Маятник Росії хитнувся в інший бік. Країна повертається в минуле.

Росія – маленький Радянський Союз. Її чекає розпад. Влада утримує народи за допомогою насильства. І що його більше, то скоріше машина вибухне. Це може статися хоч завтра. Система – гнила.

Ще один варіант – палацовий переворот, внаслідок якого до влади прийде хтось з оточення Путіна. Приміром, радикал на зразок Дмитра Рогозіна (у минулому – співголова партії "Родина", ­зараз – віце-прем'єр. – Країна). Або хтось прагматичніший – усередині країни запровадить диктатуру, а із Заходом вестиме бізнес.

Скоріше за все, гниття Росії триватиме довго. Але біологічно понад років 20 ме­ханізм не витримає. Хто міг сказати, що настане кінець Німецької Демократичної Республіки і 1989 року впаде Берлінська стіна? Із путінською Росією буде щось подібне.

Німеччина з того часу стала сильнішою. Що дасть Росії крах путінського режиму?

– Катастрофа може привести до оздоровлення. Росії потрібно зіскочити з нафтової голки.

Читайте: Уліцька: 86 % людей, які підтримують політику Путіна, – міф

Якої стратегії має дотримуватись Україна?

– Гарний приклад – Чорногорія. Вона має хороші стосунки з історичним супротивником Сербією. Однак побоюється, що остання може повестися, як Росія з Україною. Тому вступила в НАТО. Перестрахову­ється. Адже її північні регіони – це як східні кордони України. Там сильний сербський вплив. Так само має діяти Україна.

Ви прожили в Росії 16 років. Що змусило покинути країну?

– Я був у відпустці. Прийшов у ­фітнес-­зал. Поруч тренувався якийсь англієць. Привітний чоловік, усміхався. Мене це дратувало. Зрозумів, що в мені вкоренилась російська агресія, коли до всіх ставишся з підозрою. Відчував: побутова непривітність, вороже сприйняття світу перейшло всі межі. Це був перший сигнал. Другий – зрозумів, що заразився байдужістю.

Байдужістю до чого?

– Та хоча б до закону. Порушив, і що з того? Так не має бути. А росіяни тільки так виживають.

У "Путінократії" ви пишете, що російський президент наступає на Німеччину. Як саме?

– Російська пропаганда активно працює в Німеччині. Наприклад, постійно повторюють міфи, що в Україні – самі фашисти. Це осідає в головах людей. ­Путіну вдалося втовкмачити їм, що правди не існує. Пропаганда пропонує різні її варіанти, щоб людина не розгледіла істину.

Читайте: Художник: Росія – циклопічний, небачений за розмірами, тупий і хижий паразит

Скільки Москва витрачає на таку пропаганду?

– Суми величезні. І в цьому – особливий цинізм. Адже в Росії багато людей недоїдають. Близько 20 мільйонів живуть за межею бідності, а влада викидає гроші на пропаганду. Ідеться про сотні мільйонів доларів.

Анґела Меркель є в списку друзів Путіна?

– Ні. У них – серйозна неприязнь одне до одного.

А в США яка сьогодні система координат?

– Штати зубатіші. Але Обама – представник м'якої сили. Якби в Овальному кабінеті був Рональд Рейган (президент США в 1981–1989 рр. – Країна), то Путін не пішов би завойовувати Крим. А так він почувається велетнем на тлі карликових політиків.

Чимало хто каже, що Третя світова війна вже почалася. Це справді так?

– Скоріше йде холодна війна. Хоча Захід воліє нічого не помічати. Символічно, що на безпековій конференції в Мюнхені "лялечка Путіна" прем'єр Дмитро Медвєдєв заявив, що йде холодна війна. Штайенмайєр (глава МЗС ­Німеччини. – Країна) одразу ж почав запевняти, що все – добре. Мовляв, яка там холодна війна. Це показує, який Захід наївний.