"Приречені на перемогу": волонтери розповіли про життя бійців у гарячій точці Донбасу

Військові з 72 ОМБр, що воюють на передовій Донбасу, дають гарну відсіч ворогу, але не забезпечені необхідною технікою для ведення бою.

Про це розповіли волонтери "Народного проекту", які нещодавно побували в одній із найгарячіших точок сходу України.

За їхніми словами, бійці навчилися добре воювати, тому активно "дають по зубах" ворогу.

Читайте: Волонтери передали бійцям АТО "зубаті" подарунки "під ялинку"

"Жорстка та злагоджена взаємодія всіх ланок бригади перетворює її (бригаду. – Ред.) у живий, монолітний організм, який адекватно і жорстко реагує на обстріли та провокації ворога. Українські військові й так ніколи не були хлопчиками для биття, а після трьох років бойових дій, які несли і радість, і горе, і смерть і надію – стали загартованими, досвідченими та певними у власних силах. Щоб зберегти власне життя, врятувати товаришів та підлеглих – хлопці навчилися воювати якісно", – зазначили волонтери.

Далі публікуємо текст благодійників без змін.

72 ОМБр сьогодні тримає ту ділянку фронту, про яку часто пишуть ЗМІ та соцмережі. Може, бригада й не оповита якимось особливим ореолом слави, як інші підрозділи, та щодня, щохвилини утримувати рвану, складну лінію оборони під постійними атаками ворога – чи ж це не подвиг?

І цей подвиг – їхня звична щоденна робота.

Робота і самовіддача комбрига, комбатів, ротних, взводних, сержантів і звичайних бійців сімдесятдвійки. Щоб зберегти власне життя, врятувати товаришів та підлеглих – хлопці навчилися воювати якісно. Навчилися всупереч політикам, підлості ворога, погодним умовам, кульгавому забезпеченню, обмеженим технічним можливостям та іншим факторам.

На війні усе напрочуд просто: хочеш жити – навчись воювати.

І от вони навчились.

Нашою задачею було дізнатися першочергові потреби та необхідне для бригади. Прозорість та звітність фонду, помножена на актуальність та своєчасність допомоги, завжди дають чудовий резльтат. Важливо не відправити на фронт багато абичого, а допомогти бійцям саме тим, чого конкретно вони потребують. Після особистого знайомства та предметної розмови про службу з одним із командирів, ми перейшли до справи:

– Скажіть, чим ми можемо вам допомогти?

Будь-якого військового, що не звик чекати на допомогу і обходитися тим, що є, власними силами, такі питання просто приголомшують.

– Таааа… Наче все є, справляємося.

– Оптика для спостереження є?

– Є одна труба-сотка, буде друга – навіть не знаю, куди її приткнути.

– А труби для розвідників?

– О, от цього немає. Дуже потрібні! Хоч дві… Та хоча б одну насправді. Дуже вже вони голови хлопцям бережуть.

– Тепловізори?

– Є теплоприціли.

Читайте: Волонтери показали яскравий приклад "медійного терору" Росії на Донбасі

– Планшети є?

– Є, але мало… От планшети звісно потрібні.

– Люди користуватись вміють?

– І самі вміють, і інших можуть навчити. Мені б ще штук 7-10…

– Як справи зі зв’язком?

– Все своє є. Транспорт у мою роту не треба, наче достатньо. Хоча мріємо от про броньований бус. З екіпіровкою, слава богу, наче теж порядок.

– З далекомірами як?

– Своїх не маємо, за потреби виручають артилеристи. Хоча й свій би хоч один не завадив.

Минула година, військовий позашляховик, ліниво буксуючи колесом по сніжку, привозить нас на КП одного з лінійних батальйонів. В очі одразу ж кидається робоча напруга. Тут ніхто не вештається без діла, всі зайняті своєю справою і не заважають іншим. Оперативна карта, щільно вкрита стрілочками, орієнтирами та позначками. Мов змії, наперебій сичать рації, таємничо блищать монітори, короткі розмови лінією спецзв’язку – все це створює особливу атмосферу справжнього бойового підрозділу.

За столом хлопчина, в руках планшет та два телефони. Швидко-швидко, мов пряде якесь таємниче мереживо, він снує пальцями на екраном. Зрідка короткими фразами відповідає на телефонні дзвінки, сипле шифрами, командами й цифрами.Десь на дільниці батальйону точиться напружений бій, тож хлопчина планшетом прораховує дистанції й напрямки для своїх підрозділів. Певно, це і є керування боєм.

Читайте: Волонтери розповіли, як українці з-за кордону допомагають бійцям АТО

Трохи згодом, коли ворог отримав по зубах і відповз зализувати рани, поговорили і з хлопчиною.

– Планшетів у вас вистачає?

– Один на КП, ще два.. ні, три у хлопців на місцях.

– А скільки треба, щоб було трохи легше?

– Шість. – Не роздумуючи, називає цифру солдат. Певно, це питання постає вже не вперше, тож боєць вже чітко прорахував нестачу планшетів.

– Певно ж, і активні навушники треба? – продовжую з посмішкою.

– Та якби ж… Штук двадцять би дуже виручили. А краще і двадцять п’ять.

– А ще що?

– Та нам би і цього поза очі

– А хороша метеостанція?

– Ооо, про таке навіть не мріяли.

Його певність не викликає жодних сумнівів. Як і те, що хлопці навчилися воювати, стали професіоналами і дають окупантам прикурити навіть і тим, що в них є.

Читайте: Волонтери розповіли про грандіозний подарунок до дня народження бійця АТО

Отже, волонтери "Народного проекту" закликають небайдужих приєднатися до допомоги бійцям АТО. Зробити це можна за цими реквізитами:

ПриватБанк для переказу у гривнях

Миколаївський обласний благодійний фонд "РЕГІОНАЛЬНИЙ ФОНД БЛАГОЧЕСТЯ"

ПАО КБ ПриватБанк

ОКПО: 36143302

МФО: 326610

Рахунок: 26004053210234

Призначення платежу: Благодійний внесок. "Оперативне реагування".

SWIFT-переказ у USD

Beneficiary: Mykolayiv Regional Charitable Foundation "Regional Foundation Blagochestya"

IBANcode: UA803266100000026009053209659