Як розпізнати фальшиву усмішку: науковий метод

Еволюція подарувала нам такий інструмент, як усмішка, щоби ми могли показувати одне одному свою доброзичливість і краще комунікувати між собою. І ви, напевно, чули твердження, що для того, щоби насупитись, потрібно задіяти більше м’язів ніж для того, щоби посміхнутись.

Відео дня

Проте вчені стверджують, що анатомічно це не так. Ба більше, за тим, які м’язи задіяні у процесі усмішки можна визначити, чи є вона насправді щирою. Висновками дослідників з цього приводу поділилось відання Science Alert.

Ви, напевно, помічали таку усмішку, яка наче не доходить до очей. Її можна побачити на незручних фотографіях у сімейному альбомі або під час робочих зустрічей, де люди повинні проявляти ввічливість. І наш мозок часто виявляє, що з усмішкою щось не так, задовго до того, як ми усвідомимо причину.

Але що ж таке в усмішці робить її або щирою, або фальшивою? Відповідь полягає в несподіваному поєднанні таких факторів, як анатомія обличчя, неврологія та емоційність.

Два типи усмішки

Не всі усмішки, які ми демонструємо, рівнозначні. З точки зору анатомії їх існує принаймні два різновид: так звана усмішка Дюшена, яка відображає справжнє щастя, і не-дюшенівська усмішка, яка, як правило, є більш соціальною або стратегічною.

Усмішку Дюшена назвали так на честь французького невролога XIX століття Гійома Дюшена де Булонь. Цей вираз обличчя активує дві ключові групи м'язів. Перша група пов'язана з куточками рота – де, наприклад, Musculus risorius (від латинського слова, що означає "усміхатися") тягне куточки назовні, а великий виличний м'яз піднімає їх.

Другим, але не менш, а може й більш важливим, тут є orbicularis oculi – круговий м’яз ока. Напружуючись, він створює так добре всім знайомі "гусячі лапки" – складки, а також відповідні зморшки, які ми асоціюємо з теплом і радістю.

Фальшива або просто ввічлива усмішка зазвичай залучає лише м'язи рота. Очі в такому разі залишаються широко відкритими або байдужими, а усмішка виглядає більше механічною, ніж значущою – своєрідний емоційний камуфляж.

Як справжні, так і фальшиві усмішки залежать від роботи лицьового нерва. Саме він передає сигнали з мозку до м'язів, від яких залежить вираз обличчя. І тут ми натикаємося на ключову неврологічну різницю. Усмішки Дюшена, як правило, генеруються лімбічною системою, емоційним ядром мозку – зокрема, мигдалеподібним тілом, групою нейронів, яка відповідає за формування емоцій. Тоді як не-дюшенівські усмішки перебувають під контролем більш усвідомленої моторної кори. Це розмежування означає, що автентичні, емоційно зумовлені усмішки є мимовільними.

Вам не вдасться легко змусити ваші кругові м'язи очей скорочуватися переконливо, якщо ви не відчуваєте справжню емоцію. Навіть професійні актори повинні звертатися до реальних спогадів або спеціальних технік, щоби створити правдоподібну дюшенівську усмішку.

Навіщо нам бачити різницю

Дослідження показують, що люди надзвичайно добре розрізняють справжні та фальшиві усмішки між собою. Деякі дані показують, що на це спроможні навіть немовлята віком до десяти місяців.

Еволюційно ця здатність могла допомогти нам оцінювати надійність, розпізнавати справжніх союзників і уникати обману. Веретеноподібна звивина, частина мозку, що відповідає за розпізнавання облич, тісно співпрацює з верхньою скроневою борозною для декодування виразів обличчя. Це допомагає нам оцінювати наміри так само, як і емоції.

У сучасному житті наша чутливість до таких нюансів продовжує мати неабияке значення. Політики, працівники служби підтримки клієнтів та публічні особи часто покладаються на соціальну усмішку, щоб орієнтуватися в складних міжособистісних очікуваннях. Але спостерігачі – свідомо чи ні – часто помічають ці мікрорізниці.

При цьому важливо мати на увазі, що фальшива усмішка не завжди вказує на брехуна і є чимось негативним. Насправді вона виконує важливу соціальну функцію – допомагає полегшити взаємодію з іншими, вказує на ввічливість, може розряджати конфлікти чи слугує демонстрацією поваги. Не-дюшенівські усмішки є життєво важливою частиною того, що соціологи називають "емоційною працею" – управлінням власним обличчям, щоб відповідати суспільним або професійним очікуванням.

Але підтримування фальшивої усмішки протягом тривалого часу може бути виснажливим. Дослідження емоційної праці свідчать, що вимога усміхатися без щирих почуттів, особливо для людей, які займаються сервісними професіями, пов'язана з підвищеним стресом, вигоранням і навіть додатковим навантаженням на серцево-судинну систему.

Коли ми все більше занурюємося в епоху штучного інтелекту, синтетичні обличчя – від чат-ботів до віртуальних асистентів – програмуються для відтворення людської міміки. Проте проблема з її автентичністю досі все так само гостра. Інженери можуть запрограмувати усмішку, але без мікроскладок навколо очей вона буде здаватись нещирою.

Тож наступного разу, коли ви будете намагатись розшифрувати чиїсь емоції, дивіться не тільки на область рота. Спостерігайте також за очима. Orbicularis oculi рідко бреше.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чи розуміють папуги людські слова, які вони вимовляють.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.