Все через "дивні сили": вчені заявили, що розкрили таємницю Бермудського трикутника

Бермудський трикутник уже століттями інтригує людство своїми загадковими зникненнями кораблів і літаків. Цей район у західній частині Атлантики, обмежений Маямі, Бермудськими островами та Сан-Хуаном, породив безліч міфів – від інопланетян і порталів у інші виміри до давніх проклять.

Відео дня

Проте сучасні дослідники пропонують набагато прозаїчніші пояснення, які спираються на геологічні та океанічні процеси. Як пише dailymail.co.uk, нова увага привернута до теорії викидів метану з морського дна, яка може пояснити раптові аварії без залучення надприродного.

Хоча ця ідея не нова, останні обговорення, зокрема від фахівців освітніх платформ, наголошують: можливо, саме такі тимчасові природні явища відповідали за пік інцидентів у минулому.

Що таке Бермудський трикутник

Бермудський трикутник – це умовно окреслена зона площею близько 500 000 квадратних миль (приблизно 1,3 млн км²) у Північній Атлантиці. Вона утворює трикутник між південною Флоридою (Маямі), Бермудськими островами та Пуерто-Рико (Сан-Хуан).

Регіон відомий інтенсивним судноплавством і авіаційними маршрутами, але саме тут фіксували незвичайно багато зникнень суден без чітких слідів. Легенда про "прокляту" зону набула популярності після книги Чарльза Берлітца 1974 року, де стверджувалося про понад тисячу жертв.

Історичні випадки та міфи

Таємниця регіону сягає ще часів Христофора Колумба, який 1492 року занотував дивні вогні в морі. Найвідоміший інцидент – зникнення корабля USS Cyclops у 1918 році разом із 306 членами екіпажу.

Інші випадки включали втрату літаків і суден без сигналів лиха. Багато хто пов’язував це з паранормальними силами: Атлантидою, НЛО, магнітними аномаліями чи дверима в інші виміри. Проте страхові компанії (наприклад, Lloyd’s of London) та Берегова охорона США неодноразово заявляли: статистика аварій у цьому районі не вища, ніж в інших жвавих акваторіях, а багато історій були перебільшені чи вигадані.

Нова теорія про Бермудський трикутник

Дослідники припускають, що головну роль відігравали масові викиди метану з океанського дна. Метан, накопичений у вигляді гідратів, може раптово вивільнятися через геологічні зрушення. Коли величезні бульбашки газу підіймаються, щільність води різко падає – судна втрачають плавучість і швидко йдуть на дно.

Для низьколетючих літаків такі викиди могли порушувати роботу двигунів або створювати турбулентність. За словами Рональда Каппера з освітнього проєкту What If Science, подібні явища фіксують і в інших океанських регіонах, але в Бермудському трикутнику могло існувати тимчасове "активне поле" викидів. Саме це пояснює, чому кількість інцидентів суттєво зменшилася в останні десятиліття – газові запаси могли вичерпатися або стабілізуватися.

Альтернативні пояснення

Не всі вчені підтримують метанову гіпотезу без застережень – докази залишаються непрямими, а моделі показують, що ефект може бути не таким драматичним. Серед інших природних причин називають:

раптові хвилі-убивці (rogue waves),
потужні течії Гольфстрім,
екстремальні шторми
людський фактор (помилки навігації чи перевантаження).

Експерти, як-от Найджел Вотсон, наголошують: багато "таємничих" історій штучно роздували, а подібні "трикутники" існують і в інших частинах світу.

Хоча метанова теорія пропонує раціональне пояснення, вона не знищує повністю ауру загадковості Бермудського трикутника. Навпаки, вона показує, наскільки потужними та непередбачуваними можуть бути природні сили. Можливо, саме поєднання рідкісних умов у минулому створювало кластер аварій, а сучасні технології та моніторинг зробили регіон безпечнішим.

Раніше OBOZ.UA розкрив найбільші таємниці Бермудського трикутника.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.