Вкриті не лише лускою: вчені з'ясували, якою на дотик була шкіра динозаврів

Американські та європейські вчені з’ясували, якою на дотик могла бути шкіра динозаврів, спираючись на добре збережені викопні рештки. Дослідження базується на аналізі м’яких тканин двох динозаврів, знайдених у штаті Вайомінг. Робота стала можливою завдяки унікальним умовам збереження та сучасним методам аналізу.

Відео дня

Про результати розповіло науково-популярне видання IFLScience, яке поспілкувалося з учасниками дослідження та профільними палеонтологами. У матеріалі наводяться коментарі професора Чиказького університету Пола Серено, який був одним із провідних дослідників. Він зазначив, що структура шкіри динозаврів була складнішою, ніж вважалося раніше.

Знахідки з "мумій"

У центрі дослідження опинилися так звані муміфіковані динозаври, які зберегли не лише кістки, а й відбитки м’яких тканин. У Вайомінгу вчені виявили дві майже повністю збережені особини едмонтозавра. Після загибелі їх швидко засипало наносами внаслідок раптових паводків, а сухий клімат згодом сприяв консервації решток.

Саме ці умови дали змогу зафіксувати дрібні деталі шкіри. Дослідники застосували процес, відомий як глиняне шаблонування, яке дозволяє зберегти текстуру м’яких тканин у викопному стані. У результаті вдалося побачити, як виглядали і відчувалися різні ділянки тіла динозавра.

Професор Пол Серено пояснив, що дрібна луска едмонтозавра за відчуттями могла нагадувати шкіру деяких сучасних ящірок. За його словами, "через малий розмір луски відчуття могли бути схожими на дотик до багатьох нинішніх плазунів". Копита, які мали ці динозаври, дослідник порівняв із копитами таких ссавців, як тапіри або носороги.

Окрему увагу вчені звернули на шипи на спині. Вони мали власну текстуру і, ймовірно, нагадували шипи ігуани. Таким чином, навіть у межах одного виду шкіра могла відрізнятися залежно від ділянки тіла.

Не лише луска

Науковці наголошують, що вибір сучасного аналога для порівняння завжди залежить від конкретного динозавра. Відомо, що одні види були вкриті лускою, інші мали пір’я, а деякі поєднували обидва типи покриву. Це підтверджують і нові знахідки, пов’язані з аналізом хімічного складу скам’янілої шкіри.

В одному з досліджень вчені використали ультрафіолетове світло, щоб виявити шкіру, складену з кремнезему. Це та сама речовина, з якої утворюється скло. Палеонтологиня з Університетського коледжу Корка Цзісін Янг у коментарі зазначила, що такий тип збереження раніше не фіксували у хребетних. Вона припустила, що у викопних рештках може бути ще багато прихованих м’яких тканин.

Мозаїчний покрив

Команда, яка працювала з кремнеземними зразками, дійшла висновку, що пташиний тип шкіри формувався лише на окремих ділянках тіла динозаврів. Решта поверхні залишалася лускатою та більше нагадувала шкіру рептилій. Така будова могла виконувати одразу кілька функцій, зокрема захист від травм, зневоднення та паразитів.

Учені зазначають, що шкіра є великим органом із різними завданнями, тому спеціалізація окремих ділянок виглядає логічною. У підсумку дотик до деяких динозаврів, за реконструкціями, міг нагадувати поєднання пташиного пір’я та рептилійної луски. Як приклад такої "перехідної" форми дослідники згадують археоптерикса.

Як писав OBOZ.UA, в Америці, на території земель Північної Дакоти, діти знайшли надзвичайно рідкісну скам'янілість молодого Т-рекса. Це відкриття може змінити те, як вчені розуміють перші роки цього культового динозавра.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!