Вчені одягнули коней як зебр: експеримент встановив, навіщо тваринам смуги

Вчені провели експерименти з кіньми та зебрами у Великій Британії, щоб з’ясувати, навіщо зебрам потрібні характерні смуги. Дослідники встановили, що контрастний чорно-білий малюнок значно ускладнює ґедзям посадку на тіло тварини.

Результати одного з ключових експериментів опублікували в журналі PLOS ONE у 2019 році. Тим Каро, Мартін Хоу та їхні колеги спостерігали за ґедзями на кінній фермі в Північному Сомерсеті, порівнюючи поведінку комах біля звичайних коней і рівнинних зебр.

Близький підхід

Дослідники встановили, що ґедзі кружляли біля зебр і коней приблизно з однаковою частотою. Однак на зебр вони сідали менш ніж у чверті випадків порівняно зі звичайними кіньми.

Після цього вчені провели окремий експеримент із кіньми. Тваринам по черзі надягали чорну, білу та смугасту попони. Кількість посадок комах різко зменшувалася саме тоді, коли кінь був у смугастій попоні.

При цьому голову коня залишали відкритою. На цій ділянці кількість посадок не змінювалася.

Уповільнені відеозаписи допомогли зрозуміти, що відбувається під час наближення комахи. Ґедзі підлітали до зебр на високій швидкості, але не встигали нормально загальмувати перед посадкою. Частина комах врізалася у тварину або пролітала повз неї.

Тим Каро в коментарі для Університету Бристоля зазначив, що комахи, схоже, пролітають над смугами або врізаються в них.

Смуги не діють як захисний бар’єр на великій відстані. Їхній ефект проявляється саме під час останньої фази наближення ґедзя до тварини.

Інші пояснення

Тривалий час учені розглядали інші можливі причини появи смуг у зебр. Серед них були маскування від хижаків, захист під час переслідування та охолодження тіла.

Аманда Мелін і Тим Каро дослідили, наскільки хижаки здатні розрізняти смуги на зебрах. Для цього вони аналізували фотографії тварин із використанням моделей, які враховували особливості зору левів і плямистих гієн.

У дослідженні, опублікованому в PLOS ONE, зазначалося, що за денного світла великі хижаки не можуть розрізнити смуги на відстані понад приблизно 50 метрів. У сутінках цей показник становив близько 30 метрів, а в безмісячну ніч – близько 9 метрів.

Окремий експеримент перевіряв гіпотезу про охолодження. Габор Горват та його колеги накрили металеві бочки, наповнені водою, шкурами коня, великої рогатої худоби та зебри. Бочки залишали просто неба протягом чотирьох місяців і постійно вимірювали їхню температуру.

Дослідження, опубліковане в Scientific Reports, не виявило суттєвої різниці між температурою бочок зі смугастими та звичайними сірими поверхнями, зокрема в спекотні дні.

Комахи залишаються головною версією

У 2014 році Тим Каро та його колеги порівняли смугастість різних видів і підвидів непарнокопитних. Вони перевірили п’ять можливих причин появи смуг: маскування, захист від хижаків, регуляцію температури, соціальну функцію та захист від кусючих комах.

Найбільш послідовний зв’язок дослідники виявили саме з кусючими мухами.

У 2023 році Каро та Хоу повернулися до експерименту з кіньми. Цього разу вони використали 11 спеціально створених малюнків, серед яких були смуги з чотирма рівнями контрастності, однотонний сірий колір, великі чорні трикутники та дрібна клітинка.

Дослідження в Journal of Experimental Biology показало, що найбільше посадок ґедзів було на сірих попонах. Контрастні смуги відлякували комах, тоді як слабоконтрастні смуги такого ефекту не давали.

Також дослідники не знайшли доказів того, що поляризоване світло, яке раніше розглядали як можливий фактор, відіграє помітну роль.

Інший експеримент провели з шістьма японськими чорними коровами. Тварини по черзі перебували у трьох умовах: зі смугами, лише з чорними смугами та без фарбування.

Як зазначено в дослідженні PLOS ONE, корови зі смугастим малюнком приваблювали приблизно вдвічі менше кусючих мух, ніж тварини з двома іншими варіантами. Вони також менше смикалися, тупотіли ногами та відганяли комах хвостом.

Дослідники вказали, що смугастий малюнок може працювати як спосіб боротьби зі шкідниками без використання інсектицидів.

Водночас смуги не захищають усе тіло. Комахи все одно можуть сідати на голову, ноги, вуха та інші відкриті ділянки. Зебри також постійно рухають хвостами й намагаються відганяти мух.

Сукупність різних експериментів вказує на те, що смуги насамперед ускладнюють ґедзям посадку на тіло тварини. Окремі дослідження проводили різні науковці, на різних тваринах і в різних умовах.

Як писав OBOZ.UA, у горах Буковини фотопастка зафіксувала бурого ведмедя, який грався з тюком сіна. Місцеві фахівці зазначали, що в лісі тваринам вистачає природного корму, а за найменшої підозри на небезпеку вони намагаються втекти.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!