Відео дня
Варили кістки: у Німеччині археологи знайшли "фабрику жиру", яку організували неандертальці
У Німеччині на стоянці Ноймарк-Норд археологи знайшли унікальне місце, яке могло слугувати "жировою фабрикою" кам’яної доби. Люди, що жили поблизу озера 125 тисяч років тому, систематично переробляли туші тварин для добування жиру, варячи кістки у великих масштабах.
Як повідомляє CNN, це відкриття стало можливим завдяки аналізу близько 120 тисяч фрагментів кісток та 16 тисяч крем’яних знарядь, знайдених під час багаторічних розкопок на південь від міста Галле. Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, підтверджує також наявність слідів вогню на місці розкопок.
Науковці вважають, що неандертальці, які мешкали в цьому регіоні ще 125 000 років тому, розбивали багаті на кістковий мозок кістки за допомогою кам’яних молотів, а потім кілька годин варили їх, щоб витопити жир. Після охолодження він спливав на поверхню, звідки його можна було легко зібрати.
Такі дії потребували серйозного планування: полювання, транспортування туш, зберігання й організація спеціального місця для варіння кісток. За словами вчених, знахідка допомагає сформувати уявлення про організацію, стратегію та глибоко відточені навички виживання групи.
Співавтор дослідження та професор палеолітичної археології Лейденського університету в Нідерландах Віл Роебрукс заявив, що це чергове спростування стереотипу про неандертальців як про примітивних істот.
Уже десятиліттями археологи доводять, що неандертальці були значно розумнішими, ніж вважалося раніше. Вони виготовляли пряжу, клеї, прикраси з кігтів орлів, гравірували кістки та стіни печер. А тепер стало відомо, що вони мали також доволі витончені навички у зберіганні й перероблюванні харчів.
Науковці підкреслили, що неандертальці, які жили на німецькій стоянці протягом 300 років, добре розуміли харчову цінність кісткового жиру. Адже при раціоні, багатому на білок і з нестачею жирів, може виникнути стан білкового отруєння, або "отруєння кроликів" або "зловісник карібу", – небезпечне порушення, при якому печінка не встигає розчіплювати білок та виводити надлишок азоту.
Людям вагою 50-80 кг достатньо лише 300 грамів білка на день, що становить близько 1200 калорій – менше за добову норму. Тому додаткові калорії неандертальці мали отримувати з жирів або вуглеводів, аби уникнути цього стану.
Оскільки в м’ясі великих тварин було мало жиру, джерелом енергії ставали саме кістки. Неандертальці, як показує дослідження, свідомо обирали найдовші кістки, які містили найбільше жиру.
На стоянці археологи ідентифікували рештки щонайменше 172 великих тварин – це переважно коні, олені та тури, великі вимерлі родичі корів. Саме їхні довгі кістки найкраще підходили для видобутку кісткового мозку.
За словами авторів дослідження, незрозуміло, яким саме способом неандертальці варили кістки. Вони могли використовувати шкіряні мішки, контейнери або горщики з берези, шлунки тварин, наповнені водою, як посуд, який підвішували над вогнем.
Співавтор дослідження Джефф Сміт з Університету Редінга припустив, що неандертальці могли додавати до бульйону з жиру рослини для смаку або користі. Під час розкопок були виявлені обвуглені залишки фундука, жолудя та терну.
"Це були не прості мисливці-збирачі, які просто жили день за днем – вони були майстрами планування, які могли дивитися вперед, організовувати складні завдання та вичавлювати кожну калорію з навколишнього середовища", – сказав Сміт.
Археолог Людовік Слімак з Французького національного центру наукових досліджень CNRS, який не брав участі в дослідженні, назвав відкриття "надзвичайно цікавим". Він зазначив, що це перше чітке археологічне підтвердження того, що неандертальці мали спеціалізовані стратегії для добування жиру.
"Вони нарешті пропонують чітке археологічне підтвердження того, що багато хто з нас давно підозрював: неандертальці не лише цінували внутрішньокісткові ліпіди, але й розробили специфічні стратегії для їх вилучення та обробки", — сказав Слімак, який є автором книги "Останній неандерталець".
За його словами, нова інформація тісно узгоджується з ширшими археологічними даними, які показують, що неандертальці були висококваліфікованими мисливцями на велику дичину з витонченим почуттям екологічної адаптації.
Професор антропології Брюс Гарді з Коледжу Кеньйон у США також високо оцінив відкриття, назвавши його "найкращим прикладом обробки кісткового жиру доби кам’яного віку". На його думку, такі докази можна назвати буквально "киплячим бульйоном неандертальців".
Як повідомляв OBOZ.UA, так званий харбінський череп, відомий також за назвою "череп людини-дракона", належить проміжному виду гомо сапієнс – виду денисівців. Про це свідчить останній генетичний та білковий аналіз залишків черепа "людини-дракона".
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!