Чому люди не сміються, коли лоскочуть самих себе? Пояснення нейробіолога
Нейробіолог пояснив, чому практично усі люди бурхливо реагують на лоскіт. Але натомість не сміються, коли лоскочуть самих себе.
Для більшості людей реакція на лоскотання є типовою – це приємна грайливість, але надмірне збудження нервів і втрата контролю можуть викликати роздратування. Незалежно від того, чи це приємно, чи не дуже, ми чомусь не можемо відчути те саме, коли лоскочемо себе, пише LiveScience.
Відповідь на це питання пов’язана з тим, що мозок уже знає про очікуване відчуття самолоскоту та применшує його прояви.
"Мозок завжди передбачає майбутнє. Він не просто реактивний, а намагається заздалегідь вгадати, що буде далі", – сказав нейробіолог зі Стенфордського університету Девід Іглмен.
За словами науковців, кожного разу, коли людина виконує якусь дію, первинна моторна кора, частина вашого мозку, відповідальна за ініціювання повідомлення, надсилає копію команди до багатьох областей мозку, щоб підготуватися до сенсорної інформації, яка має надійти завдяки людським діям.
Наприклад, коли людина хоче взяти в руки олівець, то мозок посилає повідомлення до руки та пальців. Але не просто надсилає повідомлення м’язам, які генеруватимуть цей рух, а одночасно шле копії до сомато-сенсорної кори, частини мозку, яка обробляє вхідну сенсорну інформацію, і до зорової кори, що відповідає за обробку зору.
Нейробіологиня з Каролінського інституту в Стокгольмі Костянтина Кілтені пояснює, що мозок використовує сигнали, які надсилає до м’язів, щоб передбачити майбутню дію.
Кілтені керує лабораторією Somatosensation & Gargalesis, яку називають Лабораторією дотику та лоскоту. Використовуючи такі методи візуалізації мозку, як фМРТ і магнітоенцефалографія, вона та її команда досліджують, чи мозок сприймає дотик, зроблений власноруч, інакше, ніж дотик, створений кимось іншим.
За словами нейробіологині, люди постійно сприймають інтенсивність власного дотику як слабшу, ніж зовнішні подразники. І це не просто сприйняття. Нейровізуалізація підтверджує, що мозок менш сильно реагує на самогенеровані дотики.
Натомість люди уважно реагують на зовнішні подразники, які сприймаються всіма органами чуття, тому що їх розуміння може мати вирішальне значення для виживання, пояснюють експерти.
Саме тому ми не можеш полоскотати себе. Адже мозок знає про наші дії наперед і посилає сигнали, що нічого важливого чи загрозливого не відбувається. Але якщо хтось інший підходить, відчуття посилюється. Мозок не підготовлений і лоскіт працює. Адже для лоскоту потрібен сюрприз, кажуть вчені.
Проте є деякі винятки. Наприклад, людям із шизофренією важко розпізнати те, що вони ініціювали, від того, чого вони не зробили. Їм часто важко передбачити свої рухи та наступні відчуття. Тож вони можуть полоскотати себе.
Раніше OBOZ.UA писав, що вчені розповіли, як правильно лякати людей: спочатку крик, потім сміх.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!