ГоловнаБлоги

У цьому розділі відвідувачі сайту самі генерують контент. Редакція «Обозревателя» не несе відповідальності за цей контент.

Якою має бути антикорупційна стратегія України ? Частина 2 та 3

424

Антикорупційна стратегія України (продовження, частина 2 та 3)

Для запобігання корупції характерним є спрощення державного регулювання, стимули (податки, пільги, збільшення офіційних доходів чиновників, ін.), зміна існуючих та введення нових правил поведінки.

На противагу запобіганню боротьба з наслідками хоча також і передбачає створення нових правил, регуляції, але водночас обовзково запроваджує посилення відповідальності іноді досить жорсткої за вчинення корупційних дій, створення та посилення незалежності органів (слідчі, судові, тощо), що покликані розслідувати випадки корупційних проявів та застосовувати покарання. іноді таке посилення покарання, надання самостійності органам репресивно-каральної системи виходило з під контролю держави (не лише в антикорупційній діяльності, а взагалі в боротьбі під актуальними гаслами) і пагубно впливало на права та свободи громадян.

З кінця 90-х років минулого століття різні світові установи почали проводити оцінку країн світу на предмет сприйняття корупції. Нині понад 10 різних міжнародних установ (насправді 12, однак не усі постійно виставляють оцінки) виводять оцінку у своїй галузі для більшості держав, а їх сумарна оцінка на сьогодні більш відома як рейтинг (індекс) сприйняття корупції на початку кожного року оприлюднюється міжнародною організацією Transparency International.

У згаданому рейтингу за останні роки Україна змогла піднятися на десяток сходинок насамперед завдяки прийняттю ряду антикорупційних законів та створенню антикорупційних органів. На жаль на сьогоднішній день жодного ефекту від роботи новостворених органів закордонні експерти не бачать, що і знаходить своє відображення у тупцюванні України в 130-х місцях рейтингу ТІ. Ризикну зробити прогноз, виходячи з наявної картини в Україні, що і цього року наприкінці січня ми побачивши оновлений рейтинг за підсумками 2017 року не побачимо зрушень від України.

Вищезазначені Швеція та Сінгапур традиційно входять до першої десятки країни, а Данія взагалі тривалий час знаходиться на перших місцях рейтингу. КНР також за останні роки піднялася на десяток-другий сходинок, проте посідає місце біля 80-тої позначки.

Свого часу кожна зі згаданих країни стикалася з проблемою корупції і кожна обирала для себе стратегію протидії цьому явищу. Але їх усіх об’єднує така цінна річ, як побудова стійкої системи для протидії корупції. Кожна з країн вибудувавши свою систему протидії корупції забезпечила життєдайність цієї системи, які після зміни дійових осіб (зазвичай керівників держави та/чи керівників антикорупційних органів) забезпечує функціонування такої системи протидії корупції. Проте на наведеному прикладі ми можемо пересвідчитися, що найбільш дієвою є стратегія, яка обирає панівним видом саме запобігання (превенцію) корупційним діям, а систему покарання визначає лише як додатковим елементом системи державної протидії корупції, напр. Данія, Швеція і той таки Сінгапур, який співрозмірно поєднує обидва елементи, але дещо поступаючись у своїй ефективності Данії, Швеції.

Поряд з цим сучасні історія людства знає менш вдалі приклади боротьби з корупцією, до яких відноситься досвід Гватемали. Карлос Кастресана був напевно головно дієвою особою того процесу і ми бачимо, як скажімо в рейтингу ТІ за підсумками 2010 року (коли закінчував працювати пан Кастресана) Гватемала знаходилася на 91 місці у переліку зі 178 країн, а за підсумками 2016 року опустилася нижче України на 132 сходинку зі 176 країн. Це свідчить про нестійкість системи протидії корупції, яку намагалися створити в Гватемалі, і як наслідок після закінчення роботи групи осіб очолюваних паном Кастресаною корупція повернулася на звичне місце. Фактично система протидії корупції в Гватемалі зникла бо виявилася нежиттєздатною. Підйом в рейтингу на понад 40 сходинок Гватемалі забезпечили лише посилення репресивно-каральної системи, засудження понад 150 осіб включно з колишнім Президентом Гватемали. Проте не заклавши щонайменше підвалини по усуненню причин, що породжують корупцію ми спостерігаємо, як корупція в Гватемалі впевнено займає свої позиції.

Між тим звернемо увагу, що репресивно-каральна система як головний чи рівноправний елемент системи державної протидії корупції використовується в країнах Азії, натомість в успішних країнах Європи перевага надається запобіганню, попередженню корупційних проявів. Така відмінність пояснюється серед інших пиричин і різною культурою народів, що населяють ці 2 континенти і різний тип панівного державного устрою притаманний різним країнам цих континентів, у т.ч. і забороною смертної кари в країнах Європи і на противагу привселюдне, часто на стадіонах для якнайширшої публічної демонстрації, використання смертної кари в КНР, як головного покарання в найтяжчих корупційних злочинах.

Гватемала як і КНР це лише кілька прикладів, які проте дозволяють зробити 2 важливі висновки.

1. побудова системи протидії корупції в будь-якій країні вимагає створення системи, яка залишиться життєздатною і після відходу від справ своїх конструкторів;

2. за нинішнього стану розвитку людства, у т.ч. і громадянського суспільства України наша держава має зробити пріоритетним напрямок із запобігання корупції, а репресивно-каральну систему для боротьби з наслідками вчинення корупційних правопорушень слід використовувати лише як додаткову та другорядну функцію.

В сучасних умовах в Україні на законодавчому рівні передбачено ці 2 механізми протидії корупції. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) новостворений орган має виконувати основні функції із запобігання корупції. Ряд органів у т.ч. серед них і новостворені Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), а також поліції, органи прокуратури, Служби безпеки України, судова система України, усі вони в тій чи іншій мірі мають виконувати репресивно-каральну функцію щодо корупційних правопорушень.

Але тут слід згадати про доцільність існування межі рівня корупції, до якої держава має боротися з корупцією. Це характеризується співвідношення ресурсів, що має виділити держава для боротьби з корупцією у порівнянні з ресурсами, що будуть відвойовані у корупції на користь держави, суспільства.

На сьогоднішній день спостерігається тенденція за якої певна група осіб широко висвітлюючи свої думки насамперед у ЗМІ та серед держаних органів і осіб відповідальних за прийняття різних рішень у сфері формування антикорупційної стратегії держави намагається проштовхнути сумнівного роду ідеї що впроваджують посилення репресивно-карального напрямку боротьби з корупцією в Україні та небезпечного зменшення ролі запобігання (превенції) корупції. У т.ч. це і підрив довіри та применшення ролі НАЗК і одночасне надмірне витрачання бюджетних ресурсів на зростання репресивно-каральної системи без обґрунтування та оцінки ефективності їх роботи та без проведення аналізу очікуваного результату. Як наслідок в сфері протидії корупції в Україні вбачається небезпечна тенденція до посилення ролі репресивно-каральної системи та зменшення превентивної функції.

Для розуміння певних процесів, про які мова піде надалі дуже важливо зрозуміти нижчевикладене.

Цариця, що вабить, заволодіває думками, поблажлива до своїх прихильників та жорстока на розправу з тими, хто виявляє до неї неповагу чи навіть просто недбальство – це лише кілька властивостей цариці наук Математики.

Багато людей чули про Спарту, героїчна історія царя Леоніда та 300 спартанців є класикою, якою захоплюється світ. Однак досить мало людей обізнані про причини занепаду та зникнення Спарти. До подиву більшості людей древня Спарта з її найкращими воїнами світу усіх часів була знищена саме математикою. Існують суперечні історичні відомості як щодо законів спартанського царя Лікурга, так і щодо його особистості та ролі в законах Лікурга. Проте історично достовірно те, що за тими законами земля Спарти була розподілена на рівні шматки, якими були наділені спартанці та встановлений чіткий і твердий розмір податку, який спартанці мусили платити зі своєї землі. Закони Лікурга також передбачали, що земельний наділ ділився між усіма синами спартанця, але рівень податку залишався незмінним, оскільки на той податок серед інших витрат Спарти і утримувалися самі спартанці, забезпечувалися казармами, харчуванням, амуніцією, тощо. Однак зменшення розміру земельної ділянки при успадкуванні її двома чи більше синами спартанця з одночасним збереженням розміру податку через кілька століть після прийняття згаданих законів призвело до ситуації, коли податок сплачувати стало неможливо, через малий розмір земельної ділянки та як наслідок малий дохід від її обробітку. За таких умов ділення земельної ділянки на кілька частин не могло тримати вічно і мало наслідком несплату податку, а відтак втрату громадянства Спарти - статусу спартанця. Наприкінці свого існування чи не в останній своїй воєнній кампанії, згідно даних історичних джерел, Спарта втратила понад 400 громадян вбитими, а живих залишилося усього біля 800 спартанців. Так незмінність законів, нехтування математикою призвели до загибелі Спарти.

Приклади жорстокого покарання математикою одного з наших сучасників у завтрашній викладці. Мова буде про відомі усім події але з цікавої точки зору, а антигероєм є Янукович. (далі буде...)

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие

Наші блоги