В.І. Ленін. Гаркавість як спосіб інакомислення

Чи не кую! - Відповів Ленін червоноармійцям, який попросив у вождя цигарку.

- Уже півстоліття живу, чи не куя! - Радісно повідомив Володимир Ілліч.

І остовпіли мужики.

***

- Що ти будеш на вечерю, Володюшка? - Запитала Надія Костянтинівна цивільного чоловіка.

- Агу! - Завзято посміхнувся Ілліч.

- Ага! - Підіграла Крупська.

- Та не ага, а агу, дуеха! - Закип'ятити вождь. - Агу! Агу! Агу!

"Невже в Ульянових первісток?" - дивувалися сусіди.

***

- Ви, батенька, у своїх політичних пошуках нагадуєте мені сліпого кота, - вичитував Ілліч Плеханова. - Вже не знаєте, куди і податися, все оете і оете свої ями. А життя, вона-то отрутою! Отрутою життя! І люди отрутою!

Плеханов зблід. Що стояв поруч Сталін посміхнувся. Він-то розумів Ілліча ....

***

Що тобі подаю? - Запитав Ілліч у Крупської напередодні її дня народження.

Крупська зашарілася.

***

- А чи замислювалася ти, Надюша, який кепкою опинилася наша любов? - Запитав одного разу Ленін Крупскую.

Крупська, як звичайно, зашарілася.

- У нас, більшовиків, любов може бути тільки кепкою! - Пустотливо розсміявся Ілліч, надів кепку і пішов на зустріч з виборцями.

***

А все-таки поганенькі звучить Ленінгад! Гидко звучить, знущально! - Розмірковував Ілліч над пропозицією робочих про перейменування Петрограда.

***

- Сталін не може бути генеальним! - Несамовито кричав Ленін на засіданні Раднаркому. А соратники думали, що Ілліч заздрить.

***

-Ех, з величезним задоволенням скуштував би я зараз ... кубинського гома! - Так і хотів було вимовити Ілліч, але вчасно одумався і впевнено сказав, - ... нашої горілочки!

***

Володимир Ілліч повернувся з Розливу і проникливо ділився спостереженнями заполярній життя з Троцьким:

- Щасливі люди фіни! Живуть собі і гоя не знають!

"Ось куди треба емігрувати", - подумав Троцький.

***

Ілліч розпікав Бонч-Бруєвича і Бухаріна:

- І звідки у вас таке ебячество! Заводи стоять! Хліба немає! Денікін лютує! А у вас ебячество в голові!

"І звідки наш вождь все про всіх знає?" - червоніли пролетарські діячі.

***

Хто у нас наком? - Кричав Ілліч в обличчя Дзержинському. - НАКОМ у нас хто? Ви наком, Фелікс, або наком?

- Так я вже півроку, Володимир Ілліч, нема на кому, - зі сльозами відповідав Дзержинський, - Революція ж!

- А вас від посади накома Совнаком не звільняє! - Гнівно вимовив Ленін.

***

Ну що, усался? - Добродушно запитав Ленін товариша Зінов'єва в акурат напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Зінов'єв, гірко посміхаючись, раптом зрозумів, що вперше гаркавість Ілліча не змінює суть питання.

- Що Ви маєте на увазі, Володимир Ілліч? - Все ж поцікавився майбутній зрадник і ренегат. - Описав я або обкакался?

- Я й так бачу, що ти і усался і усался, - мудро відповів Вождь.