Якою була Жовква у 1900-х роках: історичні фото колишньої резиденції короля Речі Посполитої
Жовква, невелике місто на Львівщині, має унікальне географічне положення, що поєднує пагорби Розточчя та рівнину Малого Полісся. Ця межа природних областей збігається з багатою геологічною, кліматичною, рослинною та тваринною межею в Європі, поруч з якою проходить Головний європейський вододіл.
Саме це непересічне розташування було обрано для будівництва "ідеального" ренесансного міста. Сьогодні ми пропонуємо здійснити історичну мандрівку вулицями Жовкви, розглядаючи маловідомі світлини кінця XIX – початку XX століття.
Представлені історичні фото 1890-1900 років дозволяють зазирнути у минуле Жовкви, побачивши Колегіату, Глинську (Краківську) та Замкову брами, Жовківський замок, його інтер'єр, Дзвіницю, Церкву Святої Трійці та Синагогу того періоду.
Історична частина Жовкви розташована на підвищеній гряді, що тягнеться зі сходу на захід, примикаючи до північно-східних уступів Розточчя. Біля підніжжя гори Гарай (150 м) гряду перетинає річка Свиня, яка впадає у річку Пату, а далі – у Західний Буг. У давнину в долині річки існували ставки, які були осушені протягом XIX століття. Поруч із горою Гарай перетиналися давні шляхи Червоної Русі (Галичини, Волині, Звенигородського та Белзького князівств), а у XVII-XVIII століттях тут пролягав важливий історичний "Королівський Тракт" зі Львова на Варшаву.
Історія міста Жовква
Місто Жовква було закладене у 1597 році біля села Винники, яке на той час належало гетьману Станіславу Жолкевському, який розпочав будівництво міста.
Місто було збудоване на вигідній в оборонному плані платформі та у першій половині XVII століття перетворилося на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Після Жолкевських місто належало родині Даниловичів, а потім, через Софію Теофілію, – Яну III Собеському, королю Речі Посполитої.
Свого розквіту Жовква досягла саме за часів короля Яна III Собеського, який перетворив її на важливий осередок політичного життя Речі Посполитої. У своїй резиденції король приймав послів європейських монархів, а після перемоги у битві під Віднем йому вручили освячений Папою Римським меч. Жовкву відвідували численні відомі історичні постаті, зокрема Богдан Хмельницький зі своїм військом та український гетьман Іван Мазепа. Під час Північної війни (1700–1721 рр.) Жовківський замок став резиденцією російського царя Петра I.
Наприкінці XVIII століття, з приходом австрійської влади, у Жовкві розпочалися роботи з ліквідації міських укріплень та реконструкції споруд для адміністративних потреб. Були розібрані частини оборонних мурів з Львівською та Жидівською брамами, замок адаптували під в'язницю.
Відновлювальні роботи на пам’яткових спорудах почалися лише наприкінці XIX століття, коли було реставровано Звіринецьку браму та частину стін при замку.
Перед Першою світовою війною у Жовкві базувався 15-й полк драгунів. Після війни місто пережило зміну влад, включаючи Західно-Українську Народну Республіку та тимчасову польську адміністрацію, до міжнародного визнання суверенітету Польщі над Східною Галичиною у 1923 році.
Після початку Другої світової війни, у вересні 1939 року, місто зайняла Червона армія. Були знищені пам'ятники королю Яну III Собеському та засновнику міста Станіславу Жолкевському. Під час війни місто зазнало значних втрат серед мешканців, зокрема більшість євреїв була знищена. У 1951 році Жовкву перейменували в Нестеров, на честь авіатора Петра Нестерова.
Історичну назву Жовква було повернуто лише у 1992 році. У 1994 році місту надано статус Державного історично-архітектурного заповідника, що включає 55 пам'яток світового, національного та регіонального значення.
OBOZ.UA пропонує також переглянути історичні світлини, що показують історію Ужгорода.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.