Відео дня
Яким був Мгарський монастир 100 років тому: архівні фото
Спасо-Преображенський Мгарський монастир, що височіє на мальовничому березі річки Сула, вже понад чотириста років залишається одним із найважливіших духовних осередків України. Його багатовікова історія насичена як періодами неймовірного розквіту, так і часами глибокого занепаду.
Нещодавно оприлюднені архівні фотографії сторічної давнини дозволяють побачити монастир таким, яким він був до приходу радянської влади. Заснована у 1619 році зусиллями княгині Раїни Могилянки Вишневецької, ця обитель стала справжньою фортецею православ'я на Лівобережжі.
Ці рідкісні кадри слугують безцінним містком між сучасністю та епохою, коли монастир був у зеніті своєї слави. Сьогодні вони допомагають реставраторам відновлювати втрачені деталі цієї унікальної пам'ятки архітектури.
Архітектурна велич та епоха козацького меценатства
Особливе місце в ансамблі монастиря займає Спасо-Преображенський собор, зведений наприкінці XVII століття за сприяння гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи. Проєкт талановитого зодчого Іоганна-Баптиста Зауера втілив у собі найкращі традиції українського бароко, гармонійно поєднані з майстерністю місцевих будівничих.
Собор вражав сучасників не лише своїми масштабами, а й витонченим внутрішнім оздобленням, над яким працювали відомі митці, зокрема художник І. Максимович. Унікальність споруди полягала у поєднанні західноєвропейських архітектурних впливів із самобутнім стилем лівобережних майстрів.
Окрім головного храму, значну роль у духовному житті відігравала дзвіниця та скит із церквою Благовіщення. Монастир став місцем останнього спочинку для видатних церковних діячів, серед яких особливе місце посідає Константинопольський патріарх Афанасій Лубенський. Його мощі, що зберігалися в обителі до 1917 року, притягували тисячі паломників з усієї країни. Кожна споруда на території комплексу була просякнута історією: від будинку ігумена в стилі класицизму до затишних келій, де колись знаходили притулок колишні запорозькі козаки.
Мгарська обитель завжди була культурним центром, де створювався славетний Мгарський літопис та діяли релігійні братства. Сюди приїздили за духовними порадами та натхненням майже всі українські гетьмани, а також класики літератури, зокрема Тарас Шевченко. Навіть Юрій Хмельницький провів тут частину свого життя під іменем ченця Гедеона. Таке тісне сплетіння козацької слави та релігійного служіння зробило монастир символом національної ідентичності, який підтримували найвпливовіші меценати свого часу.
Від червоного терору до сучасного відродження
Трагічний перелом в історії монастиря стався у серпні 1919 року, коли більшовицькі загони розстріляли ченців разом із їхнім ігуменом Амвросієм. Це звірство поклало край традиційному життю обителі на довгі десятиліття, перетворивши святиню на місце репресій та забуття. Після закриття монастиря його приміщення використовувалися для цілей, далеких від релігії: тут розташовувалася дитяча колонія, а згодом — дисциплінарний батальйон. Цей період став часом фізичного нищення фресок, розграбування соборів та руйнації житлових корпусів.
У повоєнні роки територія монастиря продовжувала занепадати, слугуючи то військовими складами, то піонерським табором. Роки осквернення призвели до того, що більшість келій XVII століття були втрачені, а головні храми перетворені на господарські приміщення. Наприклад, Благовіщенська церква тривалий час функціонувала як кухня, що завдало непоправної шкоди її архітектурному вигляду. Проте навіть у стані запустіння монастирські стіни зберігали свою величну ауру, чекаючи на часи відновлення.
Нова сторінка в літописі Мгарської обителі розпочалася у 1993 році, коли сюди повернулося чернече життя. Відтоді триває масштабна реставрація, яка отримала державну підтримку на рівні указів про збереження культурної спадщини. Сьогодні монастир знову приймає паломників і туристів, а відновлені куполи Преображенського собору нагадують про незнищенність українського духу. Робота над архівами та старими фотографіями продовжується, щоб майбутні покоління могли бачити цю святиню в її первісній красі.
OBOZ.UA пропонує також переглянути фотографії Полтави на початку XX століття.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.