Яким був Харків за рік до Голодомору: архівні фото із 1930-х

Харків було засновано 1654 року як фортецю для стримування набігів кримських татар і ногайців. З часом місто стало адміністративним центром слобідського козацького полку, відіграючи ключову роль у захисті регіону. Після ліквідації козацького устрою у 1765 році Харків отримав статус губернського міста, що сприяло його подальшому розвитку.

Відео дня

На початку ХХ століття Харків став важливим осередком промисловості, культури та торгівлі на території Слобідської України. У грудні 1919 року радянська влада остаточно закріпила свою присутність у місті, зробивши його першою столицею УРСР. У мережі оприлюднили унікальні архівні фото міста.

Те, що Харків був столицею України, відіграло значну роль у процесі українізації міста. Проте в 1930-х роках розгортання сталінських репресій, Голодомор, масові чистки та перенесення столиці до Києва суттєво вплинули на український характер міста.

У цей період значні зміни зазнала й топоніміка – більшість вулиць отримали нові назви на честь більшовицьких діячів, військових подій та радянських символів, що значно змінило історичний вигляд Харкова.

У місті активно розвивалася видавнича діяльність – працювали видавництва "Державне Видавництво України", "Пролетарій", "Радянський селянин", "Книгоспілка" та "Рух". Проте згодом вони були ліквідовані внаслідок політичних репресій.

Архітектурний стиль Харкова цього періоду визначав конструктивізм – у місті звели такі знакові будівлі, як Держпром, Будинок проєктів, Головпоштамт, Палац робітника та інші.

У 1930-х роках у Харкові відбулося значне зростання промисловості: відкрилися Харківський тракторний завод (1931), Турбогенераторний завод (1934), Верстатобудівний завод (1935), Електротехнічний завод та багато інших. Харківська районна електростанція, введена в експлуатацію у 1930 році, забезпечила енергопостачання нових підприємств.

Проте разом із розширенням промислових потужностей місто зазнало й серйозних втрат у сфері культурної спадщини. У 1930-х роках було зруйновано численні храми, зокрема Миколаївський собор, Вознесенську, Святодухівську, Іоано-Предтеченську та Мироносицьку церкви, а також одну з найдавніших – Різдва Христового. Інші культові споруди використовувалися не за призначенням: їх перетворювали на склади, кінотеатри або залишали занедбаними.