Великдень на теренах Донеччини завжди вирізнявся особливим колоритом та глибинними народними ритуалами. Однією з найцікавіших традицій регіону було спорудження масивних дерев’яних гойдалок, що ставали центром громадського життя у святкові дні.

Відео дня

Великодні гойдалки в Україні здавна були частиною святкування – їх встановлювали майже в кожному селі. Ці конструкції вирізнялися довгими дошками для сидіння, на яких одночасно каталися і діти, і дорослі.

Часто на гойдалках розміщувалися одразу кілька людей – інколи по троє, п’ятеро чи навіть більше. З сучасного погляду такі розваги виглядають доволі ризикованими, адже складно уявити, як усім вдавалося втриматися під час руху.

Цей звичай об’єднував молодь і старше покоління, наповнюючи села атмосферою єдності та весняного оновлення. Завдяки збереженим архівним кадрам сьогодні ми маємо змогу зазирнути у минуле та побачити, як наші предки святкували Воскресіння Христове. Такі історичні свідчення вкотре спростовують міфи про одноманітність культури східних регіонів України.

Спільнота "Історія України в ретро світлинах" нещодавно оприлюднила унікальний знімок, на якому зафіксовано великодні гуляння у селі Гришине, що нині належить до Покровської громади. Автором цієї цінної світлини, датованої 1930-ми роками, є видатний документаліст Марко Залізняк, чиї роботи стали справжнім літописом життя Донеччини минулого століття. На фотографії, що зберігається у фондах державного архіву імені Г. С. Пшеничного, чітко видно високу дерев’яну конструкцію гойдалки, навколо якої згуртувалися місцеві мешканці.

Розглядаючи деталі вбрання селян на фото, можна помітити тогочасну святкову моду та підготовку до урочистостей. Хлопці позують у світлих сорочках та піджаках, демонструючи стриману елегантність, тоді як жінки та дівчата сяють у хустках та ошатних вишитих сорочках. Окрему увагу привертає група літніх жінок, які поважно сидять під хатою, спостерігаючи за молодіжними розвагами та зберігаючи традиційний устрій сільського свята.

Для жителів Донеччини катання на гойдалках було не просто веселощами, а глибоким символічним актом, пов'язаним із сонячними циклами. Рух гойдалки вперед-назад уособлював пробудження природи від зимового сну та приплив життєвої енергії до кожної людини. Вважалося, що високе гойдання на Великдень здатне забезпечити міцне здоров’я на весь рік, закликати удачу та пришвидшити створення нових щасливих родин.

Зазвичай гойдалки зводили парубки ще за кілька днів до свята, обираючи для цього просторі місця на вигонах або в самому центрі села.

Це місце миттєво ставало головним майданчиком для соціалізації, де молодь мала нагоду познайомитися, обмінятися жартами чи проявити симпатію через залицяння. Такі гуляння створювали міцне підґрунтя для збереження національної ідентичності та передачі звичаїв від батьків до дітей.

OBOZ.UA писав про сучасну великодню традицію в Києві.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.