У мережі показали Камʼянець-Подільський у 1897 році: атмосферні фото

Кам’янець-Подільський – одне з найдавніших і найвизначніших міст України, адміністративний та культурний центр Поділля. Розташований на берегах річки Смотрич, він протягом століть був важливим політичним, військовим і релігійним осередком регіону.

Відео дня

Місто має багату історію, у різні епохи виконувало функції центру князівства, воєводства, губернії, а в 1919–1920 роках – столиці Української Народної Республіки. Сьогодні Кам’янець-Подільський відомий унікальною фортифікаційною архітектурою та історико-культурною спадщиною. У мережі оприлюднили унікальні архівні світлини кінця позаминулого століття.

Кам’янець-Подільський відомий численними пам’ятками, що входять до складу Національного історико-архітектурного заповідника та Історичного музею-заповідника. Серед них:

• Кам’янець-Подільська фортеця (XIV–XVI ст., перебудована у XVII–XVIII ст.)
• Петропавлівський кафедральний костел (XVI ст.)
• Костел Святого Миколая (XV–XVIII ст.)
• Хрестовоздвиженська дерев’яна церква (XVIII ст.)
• Кам’яниці епохи Ренесансу (XVI–XVIII ст.)
• Дзвіниця Св. Степаноса (XV–XVI ст.)
• Башта Стефана Баторія (XVI ст.)

1793 року, після другого поділу Речі Посполитої, Кам’янець разом із правобережною Україною приєднано до Російської імперії. У 1793–1797 роках місто було центром Подільського намісництва, з 1797 до 1917 – Подільської губернії.

У 1846 році Кам’янець відвідав Тарас Шевченко, у 1850-х тут навчалися Степан Руданський і Анатолій Свидницький. 1862-го велика пожежа знищила 40 будинків. 1867 року ліквідовано місцеву римо-католицьку дієцезію. Після відкриття Новопланівського мосту (1874 рік) розвивалося Нове місто.

За переписом 1897 року у Кам’янці-Подільському проживало 35 934 мешканці. Це було найбільше місто Поділля, релігійний центр із 50 храмами та шістьма школами.

На початку ХХ ст. Кам’янець був 45-тисячним містом, посідаючи 65-те місце за чисельністю населення в Російській імперії. У 1906 році створено місцеве товариство "Просвіта", яке запровадило вивчення української мови у початкових і парафіяльних школах.

14 березня 1914 року на залізничну станцію Кам’янця-Подільського прибув перший потяг.

З початком війни, 4 серпня 1914 року, австро-угорські війська захопили місто, але вже через два дні відступили під натиском армії генерала Брусилова. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи та шпиталі. Через прифронтове положення адміністративний центр Подільської губернії тимчасово перенесли до Вінниці.

У березні 1918 року Кам’янець став центром Подільської землі. У роки визвольних змагань (1917–1921) він був головним осередком формування військ УНР, а з 22 березня 1919 по листопад 1920 року – столицею Української Народної Республіки.

Тут працювали уряд і міністерства, друкувалися гроші, приймалися іноземні делегації. 30 липня 1919 року відбулася нарада керівництва УНР і ЗУНР за участю представників Франції, Англії та США. Було викладено план ліквідації більшовицької влади та вимоги до Антанти щодо озброєння української армії.

Під час польсько-радянської війни в ніч з 16 на 17 листопада 1919 року місто було зайняте польськими військами і перебувало під їхньою адміністрацією до 12 липня 1920 року. 16 листопада 1920 року Кам’янець-Подільський зайняла Червона армія, встановивши радянську владу.

Також OBOZ.UA розповідав, яким був Львів після Другої світової.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.