Чернігів, одне з найдавніших міст України, засноване ще в VII столітті, переживав період бурхливих змін у ХІХ столітті. Колись столиця могутнього князівства, місто поступово перетворювалося на губернський центр Російської імперії.

Відео дня

Цей період став часом руйнувань та відновлення, зникнення давніх традицій і появи нових порядків. У цей час місто зростало як демографічно, так і за розмірами, змінюючи свій вигляд під керівництвом імперських архітекторів.

Проте разом з імперськими порядками поступово зароджувалося і нове громадське життя. Чернігівці почали активно брати участь у модернізації свого міста, борючись за кращі умови життя.

У фейсбук-спільноті "Старий Чернігів" опублікували старі фото Чернігова, які показали яким було місто у ХІХ столітті. OBOZ.UA пропонує більше дізнатися про історію Чернігова тих часів.

Руйнівна реконструкція

З набуттям статусу губернського центру Чернігів зазнав значної перебудови. Петербурзькі архітектори розробили новий план, що передбачав прямі вулиці та прямокутні квартали. На жаль, цей план майже не враховував історичну забудову, що призвело до знесення міських валів у 1803 році та більшості давніх кварталів. Зруйновано було також частину Борисоглібського монастиря та сотні житлових будинків. Від найдавніших вулиць центру залишилася лише Гонча. Місто втратило свій давній вигляд, а замість міського самоврядування було запроваджено "шестигласну думу".

Попри руйнівну реконструкцію, місто поступово розвивалося. У 1859 році Чернігів отримав телеграфний зв'язок, а в 1863 році завершилося будівництво шосе до Києва. Важливою транспортною артерією залишалася Десна, якою з 1860-х років розпочалося регулярне судноплавство. У місті з'являлися нові об'єкти інфраструктури: вуличні ліхтарі, невеличкі підприємства (переважно цегельні заводи). Це свідчило про повільну, але стабільну інтеграцію Чернігова в економічну та транспортну систему імперії.

У 1870 році, в рамках державних реформ, у Чернігові була створена нова міська дума, яка отримала значно ширші повноваження, що сприяло активізації місцевого самоврядування. Завдяки ініціативі депутатів почалися зміни. У 1875 році відкрито міський банк, а потім розпочалась модернізація міської інфраструктури. Наприклад, були забруковані вулиці, запроваджено водогін. Завдяки цьому було розв'язано питання забезпечення якісною питною водою, яку брали з артезіанських свердловин.

Електрифікація Чернігова

Історія електрифікації Чернігова була непростою. У 1892 році депутати відхилили проєкт встановлення електричних ліхтарів через високу вартість. Але вже через рік механік М. Зюков запропонував взяти в оренду стару водогінну станцію, щоб самостійно електрифікувати місто. Попри низьку потужність перших ламп і скарги мешканців, електростанція все ж таки розпочала свою роботу. Після тривалих суперечок із власником, у 1901 році електростанцію було викуплено міською владою, що поклало початок подальшому розвитку міського освітлення.

До кінця XIX століття населення Чернігова зросло до 27 тисяч осіб, а його етнічний склад став більш різноманітним. Якщо раніше більшість жителів були українцями, то тепер третину населення становили українці, ще по третині — росіяни та євреї. У місті проживало багато дворян, що свідчило про його статус губернського центру. Економіка міста була переважно адміністративно-торгівельною, з невеликими підприємствами та ремеслами. Ці зміни відображали трансформацію Чернігова від старовинного козацького центру до типового провінційного міста імперії.

Центр культурного життя

Попри всі складнощі, Чернігів зберіг своє значення як важливий культурний центр. З другої половини XIX століття культурне життя міста набуло загальнонаціонального українського характеру. Тут працювали видатні історики, етнографи, письменники, зокрема Л. Глібов. Місто стало видавничим центром, де виходили газети та наукові "Записки". У 1899 році було відкрито один із найкращих українських музеїв на основі колекції Василя Тарновського, а також з'явилися інші меценатські проєкти, такі як будівництво гімназій.

Революційні події та візит імператора

Кінець XIX — початок XX століття були сповнені важливими подіями. Місто відвідували імператори Петро I, Катерина II та Микола II, що завжди супроводжувалося масштабними приготуваннями. Так, візит Миколи II у 1911 році став приводом для значних реконструкцій та прикрашання міста. В той самий час Чернігів торкнулися і революційні події 1905–1907 років, хоча вони мали переважно локальний характер. Це свідчило про те, що, попри статус губернського центру, Чернігів залишався провінційним містом, де загальноімперські потрясіння відчувалися не так гостро.

OBOZ.UA пропонує переглянути історичні світлини, що відтворюють атмосферу Чернігова середини та другої половини XX століття.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.